росія активізувала спроби відновити свій вплив у Центральній Азії, де традиційні важелі, зокрема газовий шантаж, втратили ефективність. Зараз кремль розглядає нову стратегію — використання водних ресурсів Сибіру для політичного тиску на країни регіону.
Про це розповідає Резонанс
Повернення до радянських проєктів і сучасні ризики
За інформацією Служби зовнішньої розвідки, російська академія наук знову почала розробку масштабного інфраструктурного проєкту, спрямованого на часткове перекидання вод річки Об у Казахстан і Узбекистан. Така ініціатива офіційно позиціонується як шлях до «стабілізації водозабезпечення півдня росії», але насправді є оновленою версією радянського проєкту «розвертання сибірських річок», від якого відмовилися ще у 1986 році через значні екологічні загрози.
російська академія наук відновила опрацювання масштабного інфраструктурного проєкту, що передбачає часткове перекидання водних ресурсів річки Об у Казахстан та Узбекистан. Ініціатива подається як інструмент “стабілізації водозабезпечення півдня росії”, однак за суттю є модернізованою версією радянського плану “розвертання сибірських річок”. Від цього проєкту у 1986 році відмовилися через високі та непередбачувані екологічні ризики – йдеться у повідомленні.
Згідно з оцінками розвідки, росія змушена шукати нові інструменти впливу, оскільки Казахстан та Узбекистан тепер самі експортують газ, переважно орієнтуючись на китайський ринок. Крім того, економічна активність цих держав дедалі більше залежить від інвестицій Китаю та Заходу, що зменшує залежність регіону від російської федерації. У відповідь кремль робить ставку на «водну дипломатію», вибудовуючи новий інструмент тиску на пострадянські країни Центральної Азії.
Масштаб проєкту та потенційні наслідки
Попередні фінансові розрахунки свідчать, що вартість реалізації такого проєкту стартує від 100 мільярдів доларів. Проте стратегічні витрати можуть значно перевищити цю суму, якщо враховувати екологічні наслідки. Зміна напрямку водних потоків здатна призвести до опустелювання окремих регіонів, заболочення інших, дестабілізації гідрологічних систем та прискорення танення арктичних льодовиків. Порушення водного балансу у Сибіру може спровокувати масштабні кліматичні зміни на великій частині Євразії.
Фінансові оцінки підкреслюють масштаб задуму: за попередніми розрахунками, вартість проєкту стартує від 100 млрд доларів. Але стратегічні витрати можуть виявитися значно більшими, якщо врахувати екологічні наслідки. Переорієнтація водних потоків здатна спричинити опустелювання одних районів і зоболочення інших, дестабілізувати гідрологічні системи та пришвидшити танення арктичних льодовиків. Порушення водного балансу у Сибіру може стати тригером масштабних кліматичних зсувів на більшій частині Євразії – резюмували у розвідці.