російська армія вдарила по Нікополю 1 квітня, повідомив голова Дніпропетровської обласної військової адміністрації Олександр Ганжа. Унаслідок обстрілу місто зазнало ударів із застосуванням FPV-дронів та артилерії, постраждали чоловіки і жінки, частина поранених потребує госпіталізації.
Про це розповідає Резонанс
«Двоє людей госпіталізовані. Жінка 75 років «важка». 49-річна постраждала – у стані середньої тяжкості», – уточнив голова області.
Ураження та постраждалі
За наявними даними, поранені п’ятеро жінок і п’ятеро чоловіків. Двоє осіб були шпиталізовані: серед них 75-річна жінка у тяжкому стані та 49-річна постраждала середньої тяжкості. Поранення сталися внаслідок комбінованих ударів — ударні дрони у поєднанні зі стрілецькою чи артилерійською зброєю завдають значних пошкоджень цивільній інфраструктурі.
Нікопольський район і районний центр систематично піддаються атакам. Напередодні, 31 березня, в результаті чергового обстрілу було поранено 11 людей, серед яких 16-річна дівчинка, що підкреслює повторюваність загроз мирному населенню регіону.
Кваліфікація атак і ознаки цілеспрямованих дій
російські військові продовжують наносити удари по українських містах і цивільних об’єктах різними типами озброєнь — ударними безпілотниками, ракетами, керованими авіабомбами (КАБами), реактивними системами залпового вогню. Українська влада та міжнародні організації називають такі атаки воєнними злочинами і звертають увагу на їхній цілеспрямований характер.
Особливо небезпечним є спрямування ударів на системи життєзабезпечення та заклади охорони здоров’я з метою позбавити населення електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку і медичної допомоги, що створює загрозу для життя та здоров’я мирних мешканців.
Юристи, дослідники геноцидів і правозахисники виокремлюють низку дій, які можуть розглядатися як складові геноцидних практик. Серед таких дій називають:
- оголошення про наміри або публічні заклики щодо знищення українців як етнічної чи національної групи;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та медичних закладів з метою позбавити групу засобів для виживання;
- переслідування і знищення осіб із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення носіїв культурної ідентичності — учителів, митців та інших представників інтелігенції;
- застосування освітніх і виховних програм на окупованих територіях, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей і переселення без згоди батьків з метою порушення їхньої етнокультурної приналежності;
- вилучення та знищення українських культурних цінностей у бібліотеках, музеях та архівах.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Держави-учасниці Конвенції зобов’язані запобігати актам геноциду та притягати винних до відповідальності як у мирний, так і у воєнний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що вчиняються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку.
Ознаки геноциду включають: вбивство членів групи або завдання серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницьку передачу дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Керівництво росії заперечує, що її армія під час широкомасштабного вторгнення завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі, хоча численні факти руйнувань лікарень, шкіл, дитячих садків, об’єктів енергетики та водопостачання свідчать про масштабні ураження, які призводять до людських жертв і руйнувань.