Офіс Генерального прокурора є центральним органом України з питань екстрадиції, мета якого вивчати клопотання, які надходять від органів досудового розслідування України, та не допускати наслідків у вигляді незаконного тимчасового позбавлення волі громадян.
Про це повідомляє Резонанс 15 жовтня із посиланням на прес-центр Офісу Генпрокурора.
За таким же принципом Офіс Генпрокурора розглядає клопотання Національного антикорупційного бюро України від 15 червня 2020 року до компетентного органу іноземної держави про видачу підозрюваного у присвоєнні коштів стабілізаційного кредиту НБУ.
Відповідно до процедури та галузевого наказу Генерального прокурора України № 223 від 18.09.2015 року «Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва», 28 серпня 2020 року Офіс Генпрокурора запросив висновок Спеціалізованої антикорупційної прокуратури щодо обґрунтованості прийнятих процесуальних рішень у цьому кримінальному провадженні. 21 вересня 2020 року такий висновок надійшов до профільного Департаменту. Однак, у цьому документі не було відображено відомостей про законність постанови про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук. Через це Офісом Генерального прокурора наразі запитано інформацію від САП про законність цього процесуального рішення та очікується відповідь.
Варто зауважити, що орган досудового розслідування вже намагався ініціювати розшук особи з використанням каналів Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол, але до теперішнього часу позитивного для слідства рішення цим органом не приймалось, через невідповідність підготовлених НАБУ матеріалів правилам організації. Тому НАБУ пішло шляхом запиту про видачу особи в Україну для притягнення до кримінальної відповідальності на підставі Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, який Офіс Генпрокурора вивчає так само ретельно, як і Інтерпол.
Офіс Генпрокурора також має на меті притягнення до відповідальності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, але не нехтуючи нормами національного законодавства, на дотриманні яких наполягає ЄСПЛ у своїх численних рішеннях проти України.
Зокрема, Європейський суд, посилаючись на положення п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вимагає щоб при будь-якому позбавленні свободи забезпечувався захист осіб від свавілля. Відповідно до практики ЄСПЛ національні органи, передусім суди, повинні тлумачити і застосовувати національний закон відповідно до ст. 5 Конвенції.
Тому Офіс Генерального прокурора, у разі відповідності всіх документів нормам КПК України та міжнародних договорів, забезпечить подальше скерування клопотання про видачу підозрюваного до компетентних органів іноземної держави.
Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram