08 грудень 2024, Неділя, 15:28

Ще один пустий барабан в Генпрокуратурі

5 Грудня 2019г.

Прес-службою Генпрокуратури розповсюджена інформація про те, що під керівництвом заступника Генпрокурора Г. Мамедова в ГПУ працюють над розробкою Стратегії документування воєнних злочинів та злочинів проти людяності.

«Буде розроблений стратегічний документ про розслідування найтяжчих міжнародних злочинів, щоб мати єдиний алгоритм дій для всіх органів досудового розслідування та прокурорів. Стратегія полегшить кваліфікацію правопорушень, допоможе отримати більш якісну аналітику, опише методи збору доказів і документування воєнних злочинів. Коли на власні очі бачиш наслідки збройного конфлікту, коли спілкуєшся з людьми не в Києві, а безпосередньо на місці подій, це дає більше розуміння з чим і ким ми маємо справу», - зазначив заступник Генерального прокурора Гюндуз Мамедов.

Звучить чудово, слова правильні! І виникає думка, чому же до призначення Г. Мамедова військові прокурори за більше, як 5 років війни, самі до цього до додумались? Чекали, коли прийде світла голова і покаже, як треба працювати?

Насправді ця ідея далеко не нова. Просто її зараз використовують, щоб показати, що цивільні прокурори здатні успішно вирішувати питання у військовій сфері після ліквідації військової прокуратури. І одночасно створити враження, що рішення про ліквідацію військової прокуратури правильне, так як військові прокурори, ніби то, за 5 років свого існування до цього навіть не додумались.

У дійсності ця робота вже була виконана ще у 2015 році «робочими кониками» Управління по розслідуванню злочинів проти миру, людяності та міжнародної безпеки Головної військової прокуратури.

Після неодноразових звернень у 2014-2015 роках із закликом організувати роботу в цьому напрямку у вересні 2015 року було створене це Управління в головній військовій прокуратурі, яке очолив кадровий військовий прокурор Ю. Рудь. Він же призначений зараз керівником департаменту конфліктів ГПУ. І це одне з небагатьох правильних рішень, так як більш досвідченого працівника в цій дійсно унікальній сфері не тільки в прокуратурі, але і в Україні, просто немає.

Ще у 2015 році з Ю. Рудем обговорювалось питання про розробку таких методичних рекомендацій для усіх слідчих органів, що працювали в зоні військового конфлікту. Це була життєва необхідність для роботи цього Управління, так як на той час роботою по фіксації доказів вчинення міжнародних гуманітарних злочинів на території України епізодично займались і поліція, і прокуратура, і СБУ. Цю роботу було потрібно уніфікувати, щоб процесуально правильно фіксувати докази для їх подальшого використання в міжнародних інституціях. Саме це було одним з головних завдань діяльності цього Управління, очолюваного Ю. Рудем, яке ним успішно виконувалось протягом 4-х років.

Так що такі рекомендації трохи в іншій формі існують ще з тих часів. Об’єднання цих давно напрацьованих методик в якусь «стратегію» навряд чи щось додасть нового до того, що давно розроблено і успішно використовувалось в роботі військовими прокурорами.

Просто з’явиться ще один яскраво розмальований альбом, авторство якого буде приписане Г. Мамедову.

Усе нове – це добре забуте старе. Але видавати за нову ідею те, по чому більше 4-х років працювало Управління по розслідуванню злочинів проти миру, людяності та міжнародної безпеки Головної військової прокуратури – це якось надто нескромно. Це ще не стало старим, а є діючою робочою методикою великого підрозділу генпрокуратури протягом декількох років.

Навіть такий піарщік, як Матіос свого часу посоромився використати це, як підставу для власного піару. Можливо, розумів, що раз до цього якимось чином причетний я, в разі приписування цієї ідеї собі це стало би підставою для чергової критики його в соцмережах, так як ні він, ні його наближені заступники до цього відношення не мали.

Колишній його заступник Д. Борзих, коли йому у 2015 році розповідалось про необхідність цих рекомендацій, схоже, не дуже розумів предмет роботи новоствореного Управління і скоро втратив інтерес до теми.

Працювали виключно "робочі коники" військової прокуратури, як Ю.Рудь та його підлеглі, які готували ці рекомендації та впроваджували їх. Добре, що в нових керівників генпрокуратури вистачає розуму перевести цих «робочих коників» з ліквідованої військової прокуратури в новостворений департамент конфліктів.

Працівників з таким унікальним досвідом і напрацюваннями в Україні більше немає. Так як самі вони, перебуваючи зараз в повній залежності від нового керівництва генпрокуратури, навряд чи скажуть хоч слово у захист своєї честі, гідності та професіоналізму, хочеться хоч так захистити цих достойних військових прокурорів та плоди їх 4-хрічної праці.

А зараз Г.Мамедов для власного піару та виправдання ліквідації військових прокуратур видає це за якусь власну нову ідею з гучною назвою "стратегія". Видати старі напрацювання, які працюють вже п'ятий рік, за свої - усе, на що він здатний?

Тоді він ще більш пустій барабан, ніж Матіос.

Анатолій Маркевич Закінчив із відзнакою у 1982 році військово-юридичний факультет Військового Інституту. У 1982-1991 роках працював на різних посадах у військових прокуратурах Збройних Сил СРСР. У 1992-2005 роках - в системі військових прокуратур Генеральної прокуратури України. Пройшов службові сходинки від слідчого військової прокуратури гарнізону (армії) до заступника військового прокурора Центрального регіону України, полковник юстиції запасу, почесний працівник прокуратури України, ветеран прокуратури України. З 2006 року адвокат в м. Києві.