Професійні «громадські активісти» обурені: Верховна Рада відмовилась скасувати прийнятий рік тому закон і тепер галасливій зграї «антикорупціонерів» таки доведеться декларувати свої маєтки та автомобілі, нажиті непосильною боротьбою з корупцією.
Це лише в цивілізованих країнах громадськими активістами вважаються люди, які безкоштовно займаються суспільно-корисними справами в позаробочий час. А в Україні «громадські організації» – це, здебільшого, або суто шахрайські контори, або піар-агентства, що заробляють на лобіюванні інтересів певних фінансово-промислових чи політичних груп, як вітчизняних, так і іноземних. При цьому, провідні «антикорупційні» псевдо-громадські організації становлять собою, по-суті, конвертаційні центри – як приклад можна навести скандально відомий «Центр протидії корупції», що має 20 (двадцять!) рахунків в установах банків.
Втім, хочу заспокоїти «антикорупціонерів» – обов’язок декларувати свої доходи, насправді, не потягне для них жодних незручностей. Наприклад, народний депутат України Тетяна Чорновол, яка стала автором цієї законодавчої ініціативи, заступаючи в 2014 році на посаду Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, на сім’ю з чотирьох осіб задекларувала річний сукупний дохід у розмірі 10 тис. грн. або 208 грн. на людину за місяць. А на здивовані запитання журналістів з приводу такої сміховинної суми Тетяна Миколаївна твердо відповідала, що всі її доходи є нелегальними, позаяк навкруги – злочинний режим і тому вона не вважає за потрібне сплачувати податки.
Одначе рекорд цинізму належить не Чорновол, а колишньому першому заступнику міністра внутрішніх справ Згуладзе, яка перед призначенням на державну службу задекларувала річний дохід за 2014 рік на родину з трьох осіб (сама пані Згуладзе, її чоловік Рафаель та малолітній син Олександр) у розмірі 2540 грн. або 71 грн. в місяць на одного члена родини. Чи може людина прожити на 71 грн. в місяць та ще й такому дорогому місті як Париж (а пані Згуладзе за час своєї роботи в МВС України лише час від часу на кілька днів прилітала з Франції, де вона постійно проживає) – запитання риторичне. Тим не менш, ніяких наслідків брехня в деклараціях ані для Чорновол, ані для Згуладзе не потягнула. Тож не бачу підстав для хвилювання в професійних «громадських активістів».
Ба більш того: у порядку експерименту ще в 2015 році відбулась перша спроба запровадити публічне декларування статків членів Ради громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України. За брехню в деклараціях чи подання недостовірної інформації для участі в конкурсі з формування складу цієї Ради Положенням про Раду громадського контролю при НАБУ, затвердженим Указом Президента України від 15 травня 2015 року №272/2015, було навіть встановлене покарання – дострокове припинення членства в Раді. Ну і що? – «Громадський активіст» Шабунін в декларації забув зазначити земельну ділянку, придбану на гроші, отримані для боротьби з корупцією:
«громадський активіст» Шерембей не зміг пригадати, де він працював впродовж 10 років, три рази відбуваючи покарання у виправних установах за квартирні крадіжки, а в «громадського активіста» Гриценка (пасинка головної редакторки «Дзеркала тижня») трапився взагалі провал у пам’яті: Гриценко, будучи депутатом Київради, увійшов до складу Ради громадського контролю при НАБУ попри пряму заборону, встановлену ч.1 ст.31 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» (цитую: «До складу Ради громадського контролю при Національному бюро не можуть входити особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування»).
І що? – А нічого. Директор НАБУ Ситник відмовився достроково припиняти повноваження брехунів з Ради громадського контролю при НАБУ, а Гриценко, який став членом Ради лише завдяки тому, що приховав своє депутатство, навіть очолив цю Раду.
Тому професійні «громадські активісти» даремно так хвилюються з приводу обов’язку декларувати свої доходи: вони сміливо можуть вписувати в декларації будь-яку брехню й їм за це нічого не буде. Не вірите? – Спитайте в Шабуніна.