» Щодо повноважень тимчасових очільників ДБР

08 серпень 2022, Понеділок, 16:53

Щодо повноважень тимчасових очільників ДБР

22 Березня 2021г.
0
100216-1_large

Олександр Бабіков

До мене звертаються журналісти та колеги, якими надаються правові послуги у справах, пов’язаних з ДБР, щодо змісту та обсягу повноважень осіб, які, у випадках відсутності Директора Бюро, виконують його повноваження. Чергове питання виникло 18 березня, оскільки за підрахунками, цього дня мала відбутися чергова ротація між заступниками Директора Бюро.

Докладніше і по суті.

Серед особливостей діяльності ДБР є встановлена у частині 4 статті 12 Закону України «Про ДБР» вимога щодо ротації заступників. У цій статті законодавець передбачив, що у випадку відсутності директора Бюро, жоден заступник не може виконувати його повноваження більше, ніж 60 днів. Цією нормою Закон було доповнено у грудні 2019 року під час «перезавантаження» Бюро. Необхідність її прийняття обумовлена метою уникнути узурпації влади одним з заступників на період, коли посада вакантна або відбувається відбір нового керівника Бюро.

Остання ротація відбулася у вересні 2020 року, коли заступник Директора Сухачов О.О. набув повноважень Директора ДБР. Визначений Законом строк його повноважень завершився 17.11.2020. 16 січня 2021 року строк, протягом яких Сухачов О.О. користувався повноваженнями Директора Бюро замість 60 днів вже становив 120 днів, а 17 березня 2021 року – 180 днів.

18 березня 2021 року є датою, коли мала відбутися чергова ротація, що не відбулася. Оцінюючи цю ситуацію з точки зору законодавства, слід виходити з того, що ч. 4 ст. 12 ЗУ «Про ДБР» передбачено, що заступник не є тимчасово виконуючим обов’язки, а користується повноваженнями Директора Бюро у разі його відсутності протягом 60 днів, після чого відбувається ротація кожні 60 днів, до призначення нового Директора Бюро. При цьому Закон не передбачає випадків: що робити у разі, якщо на час ротації відсутній інший заступник (перебуває у відпустці, на лікарняному) або відмовляється від набуття повноважень. Закон також не передбачає щоб набуття таких повноважень відбувалося на підставі видання наказу попереднього виконувача обов’язків чи того, хто вступає в повноваження. Фактично у законі цю норму зведено до автоматичного припинення повноважень особи, яка тимчасово їх виконує по завершенню 60 днів та автоматичного набуття повноважень іншим заступником.

Внаслідок цього, після завершення 60-денного терміну виконання повноважень, на 61 день заступник втрачає будь-які повноваження Директора і не вправі приймати ні адміністративні, ні процесуальні рішення, що відносяться до повноважень Директора, бо це вже є компетенцією іншого заступника.

Такий висновок ґрунтується на вимогах ст. 19 Конституції України, що застосовується у випадках прогалин та неоднозначності у законодавстві. Цією статтею встановлено: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.» Таким чином Конституцією Україні обмежено можливість осіб, уповноважених на виконання функцій держави незалежно від органу та підпорядкування, набувати повноважень, що не передбачені законом.

Яке правове значення та застосування мають згадані обставини?

У питаннях кримінального процесу, зокрема розслідування кримінальних проваджень слідчими ДБР, сторона захисту може використати наступні алгоритми. Обґрунтовуємо, що призначені з 18.11.2020 року керівники органів досудового розслідування у центральному апараті ДБР: начальник ГСУ Удовіченко О., його заступники та керівники слідчих управлінь Артюх, Салєнков, Мірковець, керівники деяких відділів та низка слідчих є такими, що незаконно набули повноважень керівників органів досудового розслідування та слідчих.

Відтак, прийняття ними рішень про утворення груп слідчих, визначення керівника групи слідчих та інші рішення, прийняті у межах повноважень, встановлених ст. 39 чи ст. 40 КПК України, - визнавати незаконними.

Факт визнання незаконним утворення групи слідчих чи уповноваження слідчого на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні може мати наслідком визнання зібраних доказів недопустимими у кримінальному процесі оскільки одержані вони неуповноваженою особою.

Відомості про прийняття процесуальних рішень у конкретному кримінальному провадженні, що перебуває у слідчих центрального апарату ДБР, зокрема щодо утворення груп слідчих та прокурорів фіксуються в ЄРДР і можуть бути одержані стороною захисту на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ у адміністратора ЄРДР або з матеріалів кримінального провадження, якщо їх надали на ознайомлення. З ДБР також доцільно витребувати копії наказів, інших розпорядчих документів, на підставі яких виконуються повноваження Директора після завершення 60 денного терміну у листопаді 2020 року.

Використання зазначеного інструменту у кримінальному процесі може бути дискусійним, проте слід прийняти до уваги позицію КСУ, викладену у Рішенні від 28.08.2020, яким визнано неконституційним Указ Президента про призначення на посаду Директора НАБУ. КСУ прогнозуючи, що визнання неконституційним Указу про призначення на посаду Ситника А.С., може призвести до перегляду правовідносин, учасниками яких є зазначена особа та невизначене коло інших осіб, посилаючись на необхідність дотримання балансу суспільно значущих інтересів та належного функціонування НАБУ застосував повноваження, передбачені ч. 2 ст. 152 Конституції України та ст. 97 «Про Конституційний Суд України» та вказав, що скасування Указу про призначення не розповсюджується на правовідносини, пов’язані з його реалізацією.

На відміну від НАБУ, в ДБР 1) відсутні взагалі правові підстави для виконання повноважень Директора ДБР починаючи з 18.11.2020; 2) відсутній орган, який би застосував положення ч. 2 ст. 152 Конституції України та ст. 97 «Про Конституційний Суд України». Це відкриває шлях для захисту.

В адміністративній та господарській площині ситуація виглядає простіше, і крім вищезазначених дій, пов’язаних з одержанням документів на доведення відсутності повноважень щодо призначення осіб на посади, необхідно мати на увазі, що низка керівників управління правового забезпечення центрального апарату ДБР, юристи управління, також приступили до виконання своїх службових обов’язків по посаді після зазначеної дати та користуються в судах довіреностями, виданими особою з перевищенням власних повноважень.

Додатковим аргументом в адміністративних, цивільних та господарських судах можуть бути також хиби, допущені під час розподілу обов’язків між заступниками Директора Бюро.

Виходимо з наступного. Постановою КМУ №743 від 05.08.2020 затверджено Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу ДБР, яке набуло чинності 27.08.2020. Частиною 2 пункту 61 Положення передбачено, що розподіл обов’язків у період виконання першим заступником та одним із заступників Директора ДБР повноважень Директора, здійснюється «…за результатами аналізу ефективності роботи ДБР. З метою запобігання конфлікту інтересів згідно із Законом України «Про запобігання корупції видається відповідний наказ за погодженням з першим заступником та заступником Директора ДБР».

Зазначеною нормою передбачено три обов’язкові умови для видання наказу про розподіл обов’язків між заступниками Директора Бюро: 1) наявність попереднього аналізу ефективності роботи; 2) погодження проекту наказу першим заступником; 3) погодження проекту наказу одним із заступників Директора.

Попередній наказ про розподіл обов’язків від 02.11.2020 було видано Сухачовим О.О. в порушення вищезазначених вимог за відсутності попереднього аналізу ефективності роботи та погодження першим заступником, а наступний наказ, виданий у березні 2021 року – з порушенням усіх трьох вимог.

Саме наказ про розподіл обов’язків визначає, хто саме з заступників Директора буде очолювати певні напрямки та здійснювати контроль за діяльністю структурних підрозділів, зокрема слідчих управлінь, управління правового забезпечення, управління матеріального забезпечення, тощо, у тому числі видавати довіреності, накази, укладати договори.

Визнання факту розподілу обов’язків неуповноваженою особою та всупереч встановленого Положенням порядку може бути використано як додатковий аргумент визнання незаконним адміністративних дій щодо звільнення працівників бюро з посад, призначення на посади, набуття повноважень, укладання угод, у тому числі міжвідомчих, визнання незаконними тендерних процедур, тощо.

Для обґрунтування власної позиції достатньо направити до ДБР запит та одержати документи, що підтверджують проведення аналізу ефективності роботи, погодження першим заступником та іншим заступником проектів наказів про розподіл обов’язків.

Бажаю успіху усім колегам та небайдужим до ДБР.

Закон один для всіх!

«Борітеся - поборете!»

Джерело

ЩОДО МОЖЛИВОГО ПОРЯДКУ ПРИЗНАЧЕННЯ ДИРЕКТОРІВ ДБР ТА НАБУ

Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram

128836698_175891514210551_4054320200700528001_o
Олександр Бабіков Кандидат юридичних наук за спеціальністю кримінальне право та кримінологія