Всеволод Розумовський, для «Резонансу»
Коли розроблявся профільний Закон «Про судоустрій і статус суддів» одним із його нововведень стало створення Громадської ради доброчесності (ГРД), до якої мали увійти лідери громадської думки, які розуміються на внутрішніх процесах судової системи та користуються вагомим авторитетом не лише юридичної спільноті, але й суспільства.
Проте, коли до парламенту надійшов розроблений законопроект, у положеннях статті вже було закладено механізм, що значно звузив можливість участі у конкурсі громадських об’єднань, заклавши умови, за яких участь прийматимуть лише декілька організацій.
До речі, у суспільстві вже є сумніви щодо відповідності критеріям доброчесності обраних членів ГРД (Жернаков Михайло та Козленко Володимир).
За три тижні від першої публікацій щодо членів ГРД, жодних спростувань від персонажів наших розслідувань отримано так і не було. Але ми чудово розуміємо, що надати пояснення неможливо лише тоді, коли інформація достеменно свідчить про правдивість та обґрунтованість тих чи інших обставин.
У зв’язку із законодавчо створеними передумовами до участі в конкурсі подалось понад 20 організацій, зокрема: ГО «Держава», ГО «Антикорупційний Комітет», Всеукраїнська ГО «Соборне Гетьманське Козацтво», МГО «Міжнародної Дипломатичної Місії Народної Дипломатії «Європейська Україна», Всеукраїнська молодіжна ГО «Спілка молодих державних службовців України», ГО «Інформаційний майдан», ГО «Антикорупційний рух Півдня», ГО «Правова держава», МГО «Міжнародний комітет захисту прав людини», ГО «Асоціація народних депутатів України», ВМГО «Європейська інтеграція», МГО «Міжнародна поліцейська ліга», ГО «Життя», ГО «Стоп Корупція», ВГО «Інститут Республіка», ГО «Комітет виборців України», Лозівська спілка учасників АТО, Громадська організація «Центр демократії та верховенства права»; Громадська організація «Всеукраїнська громадянська платформа «Нова країна»; Громадська організація «Трансперенті Інтернешнл Україна»; Громадська організація «Громадський люстрацій ний комітет»; Всеукраїнська громадська організація «Асоціація правників України»; Громадська організація «Центр ЮЕЙ»; Громадська організація «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан» та інші.
Лише уявіть собі: за даними держстатистики в Україні 2015 року діяло понад 66 тис громадських об’єднань (керівні органи – більше 22 тис, відокремлені підрозділи – більше 45 тис одиниць), а умови для допуску до конкурсу ГРД було створено лише для декількох десятків привельованих організацій.
Але, допустили взагалі одиниці.
Хто ж ці щасливчики?
Такими стали лише 9 громадських організацій: Громадська організація «Центр демократії та верховенства права»; Центр політико-правових реформ; Громадська організація «Всеукраїнська громадянська платформа «Нова країна»; Громадська організація «Трансперенті Інтернешнл Україна»; Громадська організація «Громадський люстрацій ний комітет»; Всеукраїнська громадська організація «Асоціація правників України»; Сумська обласна молодіжна громадська організація «Європейський вимір»; Громадська організація «Центр ЮЕЙ»; Громадська організація «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан».
Нібито цілком незалежні та достойні кандидати. Якби не одне «але».
Для того, щоб з’ясувати що це за «але», та для кого ж саме були створені такі «тепличні» умови, варто зайти на офіційний сайт утворення «Реанімаційний пакет реформ» (РПР), діяльність якого здійснюється за рахунок міжнародної технічної допомоги. Іншими словами - грантів.
Як пишуть на сайті РПР, згадане утворення є коаліцією громадських організацій та експертів України. Координаційним центром для 68-ти неурядових організацій та 23 експертних груп.
Серед згаданих 68 неурядових організацій згадані і наші учасники конкурсу на участь в ГРД, зокрема: Громадська організація «Центр демократії та верховенства права»; Центр політико-правових реформ; Громадська організація «Центр ЮЕЙ»; Громадська організація «Трансперенті Інтернешнл Україна».
І нехай не вводить в оману, що відсутність у згаданому списку інших громадських організацій свідчить про їхню незалежність від РПР та незаангажованість під час проведення голосування. Три інші організації (ГО «Всеукраїнська громадська платформа «Нове життя», ГО «Громадський люстарційний комітет» та ВГО «Автомайдан») відкрито заявляють про постійну тісну співпрацю із РПР та координацію власних позицій та дій.
На сайті ГО «Всеукраїнська громадська платформа «Нове життя», де головою є Козленко Володимир, зазначається: «9 квітня 2015 увійде в підручники історії, як день початку синхронізації дій двох найпомітніших українських команд реформ – Громадянської Платформи Нова Країна та РПР. Саме, в цей день відбулося знайомство проектного офісу ГП НК та операційного офісу РПР. Звичайно, знайомство наших громадських організацій відбулося набагато раніше. Вже більше року наші експерти та активісти підставляють плечі один одному та допомагають робити одну спільну справу … Багато з наших експертів знайомі особисто, та ідеї і принципи є загальними».
Олександра Дрік, голова ГО «Громадський люстарційний комітет», постійно акцентує увагу на співпраці із ГО «Громадський люстарційний комітет» із РПР:
- щодо голосування за закон «Про очищення влади»
- щодо винесення на розгляд та відправлення на новий конкурс суддів-п’ятирічок, які “зависли” у парламенті
Між ГО «Громадський люстарційний комітет» та РПР підписано меморандум про те, що мають бути внесені зміни до Конституції, які б зобов’язали звільнити всіх суддів і набрати нових на конкурсній основі, а голова Секретаріату Коаліції «Декларації під контролем», є членом ГО «Громадський люстарційний комітет» та є менеджером Антикорупційної групи РПР.
Ви вкажете про повну самостійність та незалежність ВГО «Автомайдан»?! І знову помиляєтесь.
ВГО «Автомайдан» вже досить давно тісно співпрацює із РПР. Члени ВГО «Автомадан» є експертами РПР, між РПР та ВГО «Автомайдан» було підписано спільний Меморандум про повне оновлення суддівського корпус.
Більше того, ВГО «Автомайдан», РПР та інші громадські організації, які делегували власних представників до ГРД, постійно проводять спільні заходи:
- 03.10.2016 р. біля Верховної Ради України
- спільні заяви щодо суддів
- спільний мітинги біля будівель судів
- круглий стіл щодо проблем ефективності правоохоронних органів
Як бачимо, 7 із 9 громадських організацій – прямо координують власні дії. І членам РПР без різниці, що суспільство вимагало, щоб в члени ГРД потрапили реальні лідери. Жадоба до влади настільки розвинута у грантожерів, що вони не допустили реальних лідерів навіть до участі в конкурсі. Жага влади і не спроможність конкурувати – ось їх реальне обличчя.
Представники 7 із 9 громадських організацій «пройшли» в повному складі (мабуть за виключенням Корхового Ігоря із ГО «ВГП «Нове життя») «об’єктивне» обрання в члени ГРД, інші ж кандидати, які балотувались від дійсно незалежної громадської організації, що не має тісних зв’язків із РПР, були фактично викинуті шляхом інформаційних маніпуляцій. Як наслідок, ми можемо констатувати, що 17 членів ГРД беззаперечно пов’язані між собою та явно здійснюють координацію власних дій.
Таким чином, конкурс виявився не більше ніж ширмою для проходження потрібних кандидатів в ГРД.
Заволодіти посадами в будь-який спосіб
Саме таким лозунгом керувались делегати від 7 громадських організацій, що мають єдиний центр керування в РПР.
За день до проведення зібрання громадських організацій по створенню ГРД, в ЗМІ, із якими тісно співпрацює РПР, розпочалась масована інформаційна атака на незалежного кандидата-важковика, наближеної людини до заступника глави адміністрації президента України Бугая Дениса.
Одна із кандидаток у члени ГРД, представниця ГО «Центр ЮЕЙ», експерт РПР, за день до голосування, друкує блог на сайті «Українська правда» із гучною назвою: «Колишній юрист Курченка рветься у Громадську раду доброчесності, що перевірятиме суддів. Ви не проти?». Вона відкрито заявляє, що «А я проти того, щоби Денис Бугай – колишній юрист «младоолігарха» Курченка – був допущений до роботи у Громадській раді доброчесності, яка перевірятиме суддів на порядність».
Аналогічну статтю відкрито розміщують на сайті РПР, ФБ-сторінці Центру політико-правових реформ - хоча, через декілька днів її знімають. Але, експерти РПР забувають, що «кеш» має властивість жити навіть після видалення новини, тому, як би вони не чистили історію, рукописи не горять, і сліди їх діяльності в намаганні зняти незалежного кандидата досить чіткі.
І розрахунок було зроблено вдало, оскільки Бугай Денис, на відміну від багатьох інших кандидатів до ГРД, виявився звичайною людиною і відкликав заявку на членство до ГРД.
Під час засідання громадських організацій щодо створення ГРД, аналогічний негативний «піар» влаштували й іншим кандидатам від ВГО «Асоціація правників України» (щодо Стоянова Артема Дмитровича, Мілютіна Арсена Євгеновича). Як наслідок, їхні кандидатури не набрали достатньої кількості голосів, хоча вони є більш вагомими авторитетами, аніж «фахівці у сфері власної професійної діяльності» Чорна Катерина Павлівна, Сухоставець Роман Михайлович або Моторевська Євгенія Сергіївна.
Хтось чув про видатні досягнення у газулі права осіб, яких віднесли до категорії «видатних людей», що мають «високу професійну репутацію»?! Що саме вони зробили видатного і в чому саме їх запам’ятало суспільство? Найбільше їхнє досягнення – входження до самої ГРД. Де гарантія, що вони не будуть суто технічними кандидатами, які виконуватимуть лише вказівки керманичів РПР.
Взаємозв’язок 17 із 20 осіб є настільки очевидним, що жодних сумнів у зовнішній координації їхніх дій та вчинків не виникає. Водночас виникає цілком слушне запитання, де і хто буде реально приймати рішення в ГРД? Чи буде попереднє погодження висновків та рішень ГРД в РПР, а до ГРД лише передаватись на їх формальне затвердження?
Якщо це дійсно так, то який сенс був проводити фейковий конкурс?
Адже в результаті ми отримали таке собі монопольне «заангажоване збіговисько», яке вирішило, що має право вершити долі інших людей. За таких умов варто було б одразу законом призначити потрібних кандидатів «без принципів та біографії» безпосередньо на посади. Адже, наприклад, досвід прийняття законів «під своїх людей» ми вже маємо.
У будь-якому разі, прикро, що така позитивна ідея як громадський контроль за формуванням суддівського корпусу виявилась черговим фарсом судової реформи.