Міністр закордонних справ Андрій Сибіга звернув увагу на факт пошкодження об’єкта світової спадщини ЮНЕСКО внаслідок російського удару по центральній частині Львова 24 березня та закликав міжнародну організацію відреагувати.
Про це розповідає Резонанс
«Росія жорстоко вдарила по центральній частині Львова – міста виняткової культурної цінності та об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО. Було завдано шкоди об’єкту Світової спадщини ЮНЕСКО. Я закликаю Генерального директора ЮНЕСКО негайно відреагувати на цей злочин та зайняти чітку позицію»
— написав Андрій Сибіга у своїх соцмережах.
Пошкодження пам’яток і наслідки для інфраструктури
Унаслідок удару по центру Львова були зафіксовані руйнування у центральній частині міста та пошкодження житлових районів. Щонайменше 13 людей госпіталізовані, кількість постраждалих зростає. Серед постраждалих об’єктів — пам’ятка архітектури національного значення: ансамбль Бернардинського монастиря зазнав пошкоджень.
У той самий день ударні безпілотники «шахед» також влучали по інших українських містах, серед яких Тернопіль, Вінниця, Івано-Франківськ, Житомир, Запоріжжя та Дніпро; зауважено як матеріальні збитки, так і випадки загиблих та поранених серед цивільного населення.
Кваліфікація атак і міжнародні механізми
Міністр запевнив, що Україна використає всі доступні міжнародні механізми для захисту культурної спадщини та притягнення винних до відповідальності. Генеральний директор ЮНЕСКО Халед Ель-Енані наразі публічно не коментував звернення.
Українська влада й міжнародні експерти наголошують, що систематичні удари по цивільній інфраструктурі, лікарням, школам та об’єктам енергетики можуть мати ознаки військових злочинів. У публічному дискурсі також вербується думка про можливі прояви, які розглядають у контексті геноциду.
У текстах фахівців і правозахисників перелічують ряд дій, котрі можуть свідчити про спрямовану політику знищення або підриву життєздатності групи. Серед ознак, що згадуються, —
- оголошення ідей чи висловлювання, що заперечують існування українського народу або закликають до його ліквідації;
- публічні заклики до знищення чи винищення представників групи;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та установ охорони здоров’я з метою позбавити населення електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги;
- переслідування та знищення осіб з проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції та носіїв культури, а також заходи зі зміни ідентичності дітей через навчальні й виховні програми на окупованих територіях;
- депортації та примусове переміщення дітей з метою зміни їх ідентичності;
- вилучення, знищення чи викрадення культурних артефактів, руйнування бібліотек і музеїв, що ілюструє спроби знеособити історичну пам’ять.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році, визначає геноцид як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу.
Країни-учасниці цієї Конвенції зобов’язані запобігати актам геноциду й карати за них як під час війни, так і в мирний час; на сьогодні до Конвенції приєднано значну кількість держав.
Керівництво росії свої дії у контексті повномасштабної війни переважно заперечує, відкидаючи твердження про цілеспрямовані удари по цивільній інфраструктурі та інститутах, що призводять до загибелі й поранень серед мирного населення.