28 березень 2024, Четвер, 20:17

Ситник & Шабунін: чому важливо вчасно зупинитися

13 Лютого 2020г.
Ситник Шабунін
Фото: УНІАН

Закон і Бізнес

Колись доволі давно, із чверть століття тому, прем’єр-міністра Павла Лазаренка знімали з посади із формулюванням «за створення власного політичного іміджу». Доволі дивне визначення, стосовно якого ходили різні чутки – про те, хто саме його придумав та вклав у вуста Леоніда Кучми. Але на увазі малося те, що глава уряду повинен бути над політикою, не втручатися у її перебіг та займатися своїми прямими обов’язками – господарюванням, економікою, соціальними проблемами.

Не впевнена, що прем’єр-міністру (будь-якої країни) аж так шкідливо займатися політикою. Звісно, на час обрання він має забути про вузькопартійні інтереси та жити іншими пріоритетами. Але мова зараз навіть не про це. Якщо колись глава уряду завинив тим, що створив «власний політичний імідж», то що вже говорити про голову НАБУ Артема Ситника, у котрого цього іміджу – хоч відбавляй? Пан Ситник асоціюється із втручанням у перебіг американських виборів, із обслуговуванням інтересів колишнього президента (згадайте нічні візити для «обговорення закону про антикорупційний суд»), із шикарним відпочинком на «лоні природи» (за який, до речі, платив не він), та з іншими речами, що не роблять йому честі.

Свій образ він викроїв сам. Претензії має пред’являти собі самому. Або не пред’являти. Але просто піти з посади. Бажано, без ексцесів та ламентацій. Але так в українських чиновників не виходить.

Виходить натоміть зі скандалом, приправленим істериками та погрозами. На захист Ситника нині встає Віталій Шабунін, керівник «Центру протидії корупції» – людина, близька до Ситника і до західних грантів, які так щедро колосяться на українській ниві. Власне, і НАБУ свого часу було також створено на догоду західним партнерам. Тобто йдеться про взаємопов’язаних осіб зі спільними (і дуже значними) інтересами.

Ці інтереси буквально засліплюють причетних до них та позбавляють їх залишків критичного мислення. Шабунін погрожує депутатам, котрі зібрали підписи за відставку Ситника, анулюванням їхніх американських віз. Мовляв, у Вашингтоні «замаху» на голову НАБУ не схвалять.

Не хотілось би розчаровувати пана Шабуніна, але все вказує на те, що на Заході від його друга вже давно відхрестилися. 10 лютого посли G7 в офіційному твіттері зробили заяву з приводу подальшої долі голови НАБУ Артема Ситника. «Важливо, – зазначили дипломати, – щоб обрання та усунення керівництва антикорупційних органів відбувалося відповідно до чинного законодавства».

Езоповою мовою дипломатії це означає таке: звільняйте Ситника, якщо хочете. Але із дотриманням правового комільфо. Так, можливо закон і не містить такої окремої підстави для звільнення Директора НАБУ як притягнення до відповідальності за правопорушення, пов’язаного із корупцією. Але передбачає, що не може бути керівником бюро особа, на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення. Так само закон передбачає, що директор НАБУ повинен бути здатний за своїми моральними якостями, виконувати відповідні службові обов’язки.

Та й погодьтесь, що на фоні купи ухвалених парламентом законів, які містять очевидні ознаки неконституційності, в світлі обставин проект постанови про звільнення Директора НАБУ виглядає як еталон законності та справедливості.

Очевидним є і те, що західні офіційні особи самоусунулися від захисту Артема Ситника – він їм більше не цікавий. Тим паче, що Великою сімкою зараз керують США. І якраз Сполучені Штати не забули про те, що під час президентських виборів 2016 року НАБУ в особі Директора НАБУ посилено здавало козирі Хіларі Клінтон – тодішній суперниці Дональда Трампа.

Тож у бік Америки Шабуніну і Ситнику вже краще навіть не кивати – там точно не допоможуть. Та й політична кон’юнктура змінилася, а вони цього, вочевидь, не помітили. Трамп – більше не підозрюваний у скоєнні протиправних дій, він переможець у грі в імпічмент, яка провалилася.

Так що апелювання до Сполучених Штатів програно. І нова спільна вигадка відносно того, що МВФ не дасть кредит Україні, якщо Ситник не залишиться на посаді (мовляв, тільки він і здатен розслідувати справу ПриватБанку) також виглядає непереконливо. На відміну від Спеціалізованого антикорупційного прокурора Назара Холодницького, який безпосередньо є процкером у багатьох справах, Директор НАБУ не є детективом чи керівником підрозділу детективів, і особисто не здійснює ніяких слідчих дій у ЖОДНІЙ справі.

Тому провадження, (в тому числі по Приватбанку), які розслідуються НАБУ, будуть проводжуватися, незалежно від того, залишиться чи ні Артем Ситник на посаді Директора Бюро.

Зрозуміло, що нікому не хочеться прощатися із владою, як і із механізмами впливу на неї. Пригадую, як у жовтні 2017 року на «Українській правді» вийшов блог екс-нардепа Уколова, який описав зустріч Віталія Шабуніна зі студентами Українського католицького університету. Зустріч відбувалася офф-рекордс, тож все, що відомо про неї, відомо зі слів безпосередніх учасників. А вони, як свідчить Уколов, переповіли по гарячих слідах, що Шабунін прямо казав про НАБУ як про інструмент для усунення існуючої на той момент влади і впровадження нової. А якщо й не усунення, то хоча б підриву довіри до неї – це як мінімум.

За допомогою НАБУ, а точніше «лавини нових корупційних підозр», які воно взялося б забезпечити, передбачалася поразка на наступних виборах дуумвірату Блоку Порошенка та «Народного фронту». Натомість забезпечити перемогу у Нацбюро збиралися Руху нових сил Саакашвілі.

Так, все це справи давні (дарма, що з того моменту минуло менше трьох років). «Народний фронт» і так зійшов на маргінес, про мега-активного донедавна Саакашвілі нічого не чутно взагалі, а Блок Порошенка після партійного ребрендингу хоч і тримається на плаву, але з перемінним успіхом. Все це сталося, як бачимо, і без підривної діяльності Шабуніна та Ситника. Але сказані першим з них слова не забулися. Як і нахабне, не замасковане нічим бажання гнути свою лінію, відкидаючи найменші уявлення про етичність таких дій.

Перетворити НАБУ на репресивний орган для знешкодження ситуативних ворогів його керівникам та лобістам все ж не вдалося. Принаймні, поки що. Адже доля Ситника не вирішена остаточно. Так, процедура звільнення очільника Нацбюро є вельми непростою. Тут варто нагадати і те, що закон про НАБУ виписаний грантоїдськими установами таким хитромудрим чином, що здійснити його аудит - нереально. Це підтверджується і тим фактом, що з моменту створення Бюро такий аудит жодний раз і не проводився.

Наявний же досвід формування комісії зовнішнього контролю НАБ свідчить, що такий процес затягнеться на місяці. Без сумніву, весь цей час триватиме війна компроматів – брудна і безпощадна. Але найгірше навіть не це, а те, що антикорупційні органи також будуть скомпрометовані остаточно. І що замість боротьби з корупцією ми всі в чергове станемо свідками боротьби за вплив на політику та політиків.

Зрештою, цілком ймовірно, що справа завершиться судовим вивченням питання Ситника. Він сам може виступити в ролі позивача, якщо його не влаштує процедура збору підписів за його відставку, ухвалення постанови або ще якісь моменти. Тоді хай Феміда розв’язує цю суперечку – зрештою, саме це вона і покликана робити. А першою судовою ланкою при оскарженні постанов парламенту є саме Верховний Суд. Чи Шабунін і Ко не довіряє реформованому Верховному Суду? Тоді чого варті всі реформи, зорганізовані та проведені «новими обличчями» та постмайданними активістами за чималі грантові кошти?..

У ПАРЛАМЕНТІ ХОЧУТЬ ЗВІЛЬНЕННЯ СИТНИКА. ДИРЕКТОР НАБУ ПОДАВ СКАРГУ ДО ВРП

зображення Viber 2020 07 02 09 15 38
Антоніна Славицька Народний депутат України, фракція "ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ", членкиня Комітету  з питань антикорупційної політики Верховної Ради України