Володимир Бойко, Бойко-інформ
У Сполучених Штатах буяє шторм «Україногейту», Палата представників Конгресу проводить слухання на предмет можливого імпічменту Дональда Трампа, «демократи» обвинувачують президента-республіканця в тому, що він тиснув на Україну з метою примусити українську прокуратуру розслідувати витівки екс-віце-президента Джо Байдена та його сина Гантера, а державний секретар Майк Помпео закликає провести розслідування проти України через підозри щодо втручання в президентські вибори в США в 2016 році.
Під втручанням у вибори колишній директор ЦРУ має на увазі так звану «справу про чорну бухгалтерію Партії Регіонів», інспіровану в травні 2016 року директором Національного антикорупційного бюро України Артемом Ситником за участю тодішнього першого заступника голови СБУ Віктора Трепака (нині – заступник генерального прокурора), народного депутата Сергія Лещенка, адвоката Віталія Каська (нині – перший заступник генерального прокурора) під керівництвом представниці ФБР в Україні Карен Грінавей.
Знайшовши в 2015 році в нетрях Служби безпеки України папери, які були винесені з підпаленого 18 лютого 2014 року офісу Партії Регіонів, співробітники американської спецслужби (не є секретом, що вони почуваються в будинку Центрального управління СБУ як вдома й мають там навіть кабінети для роботи) виявили записи про те, що американському громадянину Полу Манафорту передавались чималі суми – йшлося про мільйони доларів за піар-супровід Партії Регіонів. Це була «чорна бухгалтерія», де касир записував кому й для чого видавав готівку. Окрім Манафорта гроші видавались Інтернет-виданню «Українська правда», народним депутатам і державним службовцям. За отримання грошей для передачі Манафорту розписався народний депутат Євгеній Геллер.
Звісно, ці записи не мали жодної доказової сили й офіційно обвинуватити того ж Манафорта в тому, що він, отримуючи гроші з «чорної каси» президента Януковича, не сплачував податки в себе на батьківщині неможливо. Але в березні 2016 року Манафорт очолив виборчий штаб кандидата в президенти США Дональда Трампа і його одіозна постать стала прекрасною мішенню для компрометації самого Трампа.
Втім, якби записи з «чорної бухгалтерії Партії Регіонів» використали опоненти Трампа зі штабу Гілларі Клінтон, це була б нормально політична боротьба. Але перешкодити Трампу здобути перемогу на виборах вирішили американські державні службовці, зокрема заступник голови Місії США в Україні Джордж Кент і представник ФБР в Україні Карен Грінавей. Причому, зробили вони це руками українських агентів, робота яких оплачувалась американськими платниками податків. А саме: у травні 2016 року Грінавей передала записи з «чорної бухгалтерії Партії Регіонів» директору НАБУ Артему Ситнику з наказом опублікувати їх на офіційному сайті НАБУ та офіційно підтвердити американським журналістам, що НАБУ розслідує обставини можливого отримання Манафортом грошей від екс-президента Януковича. А Кент доручив роздмухати галас у пресі, передусім американський, народному депутату Сергію Лещенку, першому заступникові голови СБУ Віктору Трепаку (який вже був позбавлений посади начальника Головного управління «К» СБУ через позаслужбові контакти з американським посольством) і адвокату Віталію Каську, якому ще в лютому 2016 року довелось звільнитись з посади заступника генерального прокурора України через те, що він був викритий у шахрайському привласненні державної квартири. Після того, як Ситник розмістив витяги на з «чорної бухгалтерії» на сайті НАБУ, зробив кілька гучних заяв і передав ці записи для публікації в The New York Times, офіційно підтвердивши їх автентичність, Манафорт покинув штаб Трампа й лише чудом Гілларі Клінтом на стала президентом США – настільки відчутим був цей удар по репутації її опонента.
Хоча записи з «чорної бухгалтерії Партії Регіонів» не можуть вважатись юридично значимим доказом, ніхто в Україні не сумнівається, що ці записи є справжніми й містять інформацію про реальні нелегальні виплати, які здійснювались в оточенні президента Януковича. Але з точки зору американського законодавства найголовніше значення має мета, з якою Грінавей та Кент поширили через Ситника інформацію про оборудки Манафорта – з метою притягнути Манафорта до відповідальності чи задля того, щоби допомогти Гілларі Клінтом перемогти на виборах Дональда Трампа. Зрозуміло, що для розслідування діяльності Манафорта агенту ФБР не треба було звертатись до Ситника з наказом (а НАБУ повністю підпорядковано посольству США й саме там приймаються всі важливі процесуальні рішення) оприлюднювати «чорну бухгалтерію» – до речі, таке оприлюднення грубо порушує законодавство України. Тим більше, якби Грінавей і Кент хотіли б припинити незаконну діяльність громадян США на території України, вони б не стали попереджати Ситника та керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького, що оприлюднювати треба лише записи стосовно Манафорта й ні в якому випадку не поширювати інформацію про отримання грошей від українських олігархів ще одним американцем – активістом Демократичної партії Грегорі Крейгом, який за часи президентства Януковича також надавав послуги українській владі.
Тому в разі, якщо виявиться, що Грінавей, Кент, Ситник, Трепак, Лещенко та Касько роздмухували скандал навколо Манафорта з метою скомпрометувати Трампа, це буде вважатись втручанням у вибори з усіма сумними для фігурантів наслідками. Тож пропозиція Майка Помпео провести таке розслідування є цілком слушною. Але якщо розслідування розпочнеться, то в американських політиків усохне мозок від спроби розібратись в українських інтригах, де в один суцільний клубок сплелись «справа Манафорта» й елітний відпочинок директора НАБУ за чужий кошт, корупційні афери заступника директора НАБУ Анатолія Новака і провокація, вчинена Ситником і Грінавей проти народного депутата Борислава Розенблата, кримінальне провадження щодо розкрадання стабілізаційного кредиту керівництвом VAB-Банку та вбивство в Києві в 2004 році англійця Кірана Доунза.
Красиве життя директора НАБУ
14 березня 2019 року народний депутат України Борислав Розенблат на своїй сторінці у Фейсбуці розмістив аудіозапис, де персонаж з голосом директора Національного антикорупційного бюро України Артема Ситника розповідав якомусь Миколі, що він у ході виборів президента США в 2016 році допомагав Гілларі Клінтон.
«Я ж йому тоже, ну, не йому, а Гілларі помагав же ж…Трамп він же ж як. У нього внутрєнні питання домінують над зовнішніми, а в Гілларі все як би, це із тих політиків, що вони гегемонія в Америці і в світі. Для нас це як би лучше, а для американців лучше те, що Трамп робить… Там якраз Гілларі чого програла. Я ж коли чорну бухгалтерію розслідував, ми ж оприлюднили дані Манафорта, якого посадили. Манафорт це ж був керівником штабу Трампа. Я ж тоді цей, тривалий час, в том числі за те, що була чорна бухгалтерія».
Невдовзі з’ясувалось, що цей запис було зроблено під час святкування Нового 2019 року в мисливському господарстві «Поліське-Сарни» поруч з містечком Сарни Рівненської області, і що директор НАБУ регулярно там розважався за чужий рахунок, випиваючи та з’їдаючи вишукані страви на чималі суми. А одного разу він розбив два квадроцикли загальною вартістю 17 тисяч доларів США, при цьому все це оплачував отой самий Микола, якому Ситник розповідав про те, як він допомагав Гілларі, публікуючи записи про Манафорта з «чорної бухгалтерії Партії Регіонів».
СИТНИКА ЗВИНУВАЧУЮТЬ У ЗЛОВЖИВАННЯХ НА КОРИСТЬ КЛІНТОН
Треба сказати, що мисливське господарство «Поліське-Сарни» належить досить колоритним людям: його співзасновником є Андрій Акіменко, відомий як права рука й бізнес-партнер кримінального авторитета «Чеби», себто Олексія Чеботарьова – «спиртового короля», що перебуває в розшуку за підозрою в організації викрадення та катування громадських активістів Ігоря Луценка й Юрія Вербицького в січні 2014 року. А оплачував розваги Артема Ситника мешканець Рівного Микола Надейко, засуджений 26 грудня 2005 року Апеляційним судом м.Києва до 9 років позбавлення волі за звіряче вбивство громадянина Великої Британії Кірана Доунза, який проживав у Києві на вулиці Михайлівській, 24-а. Надейко працював у цього британця водієм і разом з двома подільниками 10 листопада 2004 року увірвався в квартиру свого роботодавця та примусив його відкрити сейф, у якому зберігались 15 тис. доларів, а також забрав два мобільних телефони, коштовний годинник, куртку та автомобіль «Ленд-Ровер». Після чого британця, про всяк випадок, задушили.
Відбувши 6 років за ґратами, Надейко був звільнений у 2010 році постановою Маневицького районного суду Вінницької області від 28 грудня 2010 року, який замінив Надейку позбавлення волі на більш м’яке покарання – виправні роботи за місцем роботи засудженого на строк 2 роки з відрахуванням в дохід держави 20% заробітку щомісяця. І невдовзі, 17 червня 2011 року, колишній водій для відбуття покарання влаштовується на роботу в ТОВ «Пирятинський делікатес», що входить у імперію Олега Бахматюка. Причому, на яку посаду – заступником директора з питань безпеки підприємства! А 29 листопада 2017 року Надейко з непогашеною судимістю переходить на роботу в інше підприємство Бахматюка – ТзОВ «Аграрний Холдинг Авангард», радником голови Наглядової ради Наталії Василюк, яка одночасно очолювала Наглядову раду належного Бахматюку VAB-Банку і, як не складно здогадатись, у дівоцтві носила прізвище Бахматюк. Бо Наталія Романівна Василюк є рідною сестрою Олега Романовича Бахматюка.
Для повноти картини залишається лише назвати прізвище людини, яка впродовж багатьох років забезпечує охорону всіх підприємств Олега Бахматюка та особисту охорону магната і яка взяла на роботу засудженого за розбій Надейка, щоби він носив сумки за гостями Бахматюка та оплачував коштом сестри Бахматюка їхній відпочинок. Це – друг дитинства Бахматюка Анатолій Миколайович Новак, який є заступником директора НАБУ і який свою охоронну фірму ТОВ «С.І.Г.-Безпека» (код ЄДРПОУ 35866997) оформив на свою дружину Одажиу Катерину Іванівну, а свою охоронну фірму «Бар’єр. Безпека Бізнесу» (код ЄРДРПУ 33882743) оформив на свого брата Новака Юрія Миколайович, позаяк не має права офіційно займатись бізнесом. Саме ці охоронні структури Новака вже багато років захищають Бахматюка та його бізнес.
Також не зайвим буде пояснити, з якого дива сестра Бахматюка Наталія Василюк оплачувала регулярні п’янки директора НАБУ Артема Ситника, його заступника Анатолія Новака та керівника Головного підрозділу детективів НАБУ Андрія Калужинського в мисливському господарстві «Поліське-Сарни». Річ у тім, що в жовтні 2017 року Головне управління Національної поліції України розпочало досудове розслідування в кримінальному провадженні, зареєстрованому в зв’язку з розкраданням у 2014 році 1,2 млрд. грн. стабілізаційного кредиту, виділеному Національним банком України тому самому VAB-Банку, головою Наглядової ради якого була Наталія Василюк. Анатолій Новак, який зобов’язаний Бахматюку всією своєю кар’єрою (саме Бахматюк, до речі, познайомив Новака з Петром Порошенком, якого Новак охороняв у 2014 році під час президентських виборів, та з Василем Грицаком, який у 2015 році очолив Службу безпеки України й рекомендував Новака на роботу в НАБУ) відвів Бахматюка до Ситника й питання було вирішено: Ситник забрав кримінальне провадження щодо розкрадання стабілізаційного кредиту з Національної поліції до НАБУ й віддав своєму другу та куму Андрію Калужинському «на поховання».
У січні 2017 року ця кримінальна справа зникла в нетрях НАБУ, натомість Бахматюк не тільки віддячив за це дзвінкою монетою Ситнику, Новаку й Калужинському, але й приставив до них свого співробітника (точніше, співробітника своєї сестри, з яким Бахматюка познайомив Новак у кабінеті Ситника) Миколу Надейка. А вже Надейко оплачував розваги цієї трійці, зокрема – святкування Нового 2019 Року в мисливському господарстві «Поліське-Сарни».
Страшна помста (майже за Гоголем)
Важко навіть уявити, яку бурю емоцій Ситник пережив, коли довідався, що підслуховуючу апаратуру в приміщеннях мисливського господарства «Поліське-Сарни» встановив його заступник Андрій Новак на прохання голови СБУ Василя Грицака, а Микола Надейко дав у Генеральній прокуратурі України свідчення, що саме він оплачував розваги, вишукані страви та розбиті квадроцикли замість директора НАБУ. Щоправда, підслуховування проводилось незаконно, без санкції суду, але в СБУ елементарно легалізували ці записи, оприлюднивши їх через народного депутата Розенблата – заклятого ворога Ситника, який свого часу став жертвою провокації з боку НАБУ. Як пояснив Розенблат, флешку з аудіофайлом розмови йому, начебто, хтось приніс у приймальню. Після цього слідчі Генеральної прокуратури офіційно обшукали приміщення мисливського господарства й офіційно вилучили «невідомо ким» встановлений диктофон з оригінальним записом.
За підсумками спецоперації учасники були нагороджені. Генеральний прокурор Юрій Луценко своєю постановою змінив підслідність справи щодо розкрадання керівництвом VAB-Банку стабілізаційного кредиту, забрав її з НАБУ, де справа не розслідувалась, і передав у Національну поліцію, де справа була взагалі закрита. А що стосується Миколи Надейка, то Рівненський міський суд ухвалою № 569/10210/19 від 31 травня 2019 року достроково погасив його судимість. До речі, Надейко звернувся до суду з таким клопотанням 13 березня 2013 року, у день, коли Розенблат чудовим чином знайшов флешку з записом голосу директора НАБУ.
Те, що Ситник на завдання посольства США втручався у президентські вибори в США та публікував витяги з «чорної бухгалтерії Партії Регіонів», з точки зору українського законодавства складу правопорушення не містить. Інша річ – це відпочинок за чужий рахунок. Ситник зобов’язаний був задекларувати грошові подарунки, отримані від Надейка. А позаяк директор НАБУ цього не зробив, щодо нього в Національній поліції України був складений протокол про вчинення корупційного правопорушення й Сарненський районний суд 6 вересня 2019 року визнав Ситника корупціонером.
Треба сказати, що на момент цієї публікації постанова суду ще не вступила в законну силу: директор НАБУ подав апеляцію, яка не розглянута через спробу Ситник шантажувати голову Рівненського апеляційного суду Олега Полюховича. Річ у тім, що Полюхович у 2015 році був викритий НАБУ в отриманні хабаря, переданого йому головою Здолбунівського районного суду від адвоката за скасування заочного рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області про позбавлення батьківства. У ході розслідування кримінального провадження № 52015000000000011 в Полюховича в службовому кабінеті та вдома за адресою: м.Рівне, вул. Чорновола В’ячеслава, 44, кв. 67 детективами НАБУ був проведений обшук.
Досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні завершено в березні 2016 року й справа направлена до суду. Але в обвинувальний акт прізвище Полюховича не потрапило й про підозру йому не повідомлялось – Ситник завбачливо вивів голову Рівненського апеляційного суду зі справи. І тепер Полюхович мав відпрацювати – він прийняв до розгляду апеляційну скаргу Ситника, провів 8 жовтня 2019 року перше засідання й викликав на 22 листопада 2019 року для допиту свідка Надейка, щоби потім скасувати постанову Сарненського районного суду й адміністративне провадження відносно Ситника закрити. Але невдовзі Олег Іванович уважно почитав наші публікації й 22 листопада взяв самовідвід саме через те, що є фігурантом кримінальної справи, розслідуваної НАБУ. Тож тепер апеляцію буде розглядати інший суддя.
І тоді Артем Ситник, обурений зрадою заступника, перейшов у наступ. Передусім він попрохав свого друга Руслана Рябошапку, який на той час став генеральним прокурором замість Юрія Луценка, скасувати постанову про закриття кримінального провадження щодо банку Бахматюка й направити справу назад у НАБУ. Як наслідок, Бахматюк був оголошений у розшук, а його сестрі Наталії Василюк та іншим банкірам, причетним до розкрадання стабілізаційного кредиту, повідомлено про підозру.
З цього приводу Бахматюк дав інтерв’ю виданню «Страна.ua», запевняючи, що Ситник не мав ані юридичного, ані морального права розслідувати це провадження, оскільки має місце явний конфлікт інтересів – Сарненський районний суд визнав директора НАБУ корупціонером на підставі свідчень Миколи Надейка, співробітника Наталії Василюк, яка оплачувала відпочинок Ситника:
«Усе будується, – пояснив Бахматюк, – фактично, на його свідченнях. У будь-якій цивілізованій країні такий збіг свідчить про наявність конфлікту інтересів, про що прекрасно знав генпрокурор Рябошапка, коли вони незаконно передавали справу Ситнику. І те, що він коїть – це особиста помста мені за свідчення Надейка. До речі, я з цим Надейком познайомився в будинку НАБУ в присутності Ситника та його заступника Новака. І вважаю його гарним хлопцем, якого Ситник тупо підставив».
Наступною жертвою став найближчий друг і кум Новака – заступник начальника Київської митниці Сергій Тупальський. Новак і Тупальський є земляками, обидва родом з села Малий Мидськ, що на Рівненщині, разом навчались у школі, разом служили в прикордонних військах. У 2012 році Новак очолив Київське відділення Міжнародної асоціації ветеранів підрозділів антитерору «Альфа», у раду якого ввів Тупальського, а в переліку спонсорів асоціації стала значитись митно-брокерська компанія «Тріумф-СВ», заснована в 2010 році Сергієм Тупальським та його братом Олександром. Саме через Тупальського Ситнику передавали хабарі знамениті українські контрабандисти, наприклад, Вадим Альперін, а сам Тупальський не раз брав участь у провокаціях НАБУ. Зокрема, він керував «активістами», які на завдання Ситника та 2-го секретаря посольства Великої Британії в Україні Патріка Торкінґтона у березні 2017 року блокували Солом’янський районний суд Києва, вимагаючи арешту екс-голови Державної фіскальної служби Романа Насірова.
З тим, щоби примусити Новака звільнитись з посади заступника директора НАБУ, Ситник наказав затримати не тільки Тупальського, але й Альперіна. Тобто, по-суті, контрабандист Альперін постраждав через Гілларі Клінтон. Втім, як тільки Новак звільниться (кажуть, Ситник домовився з Офісом Президента України, що Новаку буде запропонована посада заступника директора Державного бюро розслідувань – аби він тільки пішов з НАБУ), Тупальський, Альперін і Бахматюк зможуть перевести дух. Тим більше, що жити на саму зарплатню директор НАБУ не звик і, напевно, продовжить брати гроші в Альперіна.
Що ж стосується розслідування втручання України в президентські вибори США в 2016 році, то Ситник не варто турбуватись з цього приводу. Бо навряд слідчі Міністерства юстиції США чи навіть сам Майк Помпео зможуть осягнути усю ту «боротьбу з корупцією», яка вирує в Україні під недреманим оком американського посольства.
ДБР РОЗПОЧАЛО СЛІДСТВО ЩОДО ІМОВІРНОГО ВТРУЧАННЯ СИТНИКА У ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА США