Если отбросить высокий слог и упростить изложение, мотив суда заключается в следующем: если прокурор и обвиняемый договорились, так тому и быть. А то, что заключенная сделка противоречит по своей сути требованию закона, запрещающего освобождать от отбывания наказания коррупционеров, не так важно. Самое грустное, что свою позицию суд обосновал со ссылкой на решения вышестоящих инстанций, изложенных в постановлениях ВС от 07.02.2018 в деле №203/378/17 и от 29.11.2018 по делу №761/6774/16-к., а значит такая практика будет развиваться и дальше. Зачем морочить голову и изменять уголовный закон, утяжеляя наказание, если действующая система наказаний все равно не работает.
Що ж до Ігоря Проценка, то якщо він хоче працювати у органах прокуратури після перемоги в судах, лише можу побажати йому виключно успіху. Та пам’ятати, що Конституція України і закріплені нею права – не порожні слова. За час роботи адвокатом, та й на власному досвіді, він напевно переконався, що таке залишитися перед глухою стіною, коли людину не чують, а її права залишаються порожнім звуком. Коли на 26 аркушів скарги тобі відповідають на піваркуша, що все законно. А потім кажуть: «Вибачте».
Юристи, які стикаються з антикорупційним законодавством на практиці, розуміють, що далеко не завжди подання недостовірних відомостей в декларації, які відрізняються від достовірних (навіть за умови що така різниця більше 500 ПМ) мають під собою корупційне підґрунтя. Надзвичайно часто це помилки при заповненні форм декларації, неправильне тлумачення норм права, банальна неуважність. Трапляються ситуації, коли один об’єкт невірно зазначив – ось і «назбирав» більше 500 ПМ.
Жодним чином не хочу ставати на чийсь бік та захищати когось у ситуації, що розгортається навколо заступника Керівника Офісу Президента України Олега Татарова, утім потрібно уважно проаналізувати не скільки те, що йому закидають, а власне подачу матеріалу.
Каково же было мое разочарование, когда в тексте я увидела цитаты аргументов не моего, а какого-то другого иска, а в приложениях фотофиксацию чужих авто, к которым мое исковое заявление не имеет никакого отношения. Забавно было читать, будто бы я утверждаю, что в момент совершения правонарушения находилась дома, а документы на право пользования моим автомобилем имеются минимум у 5 человек.
Керівником Хмельницької обласної прокуратури Олексієм Олійником одному із адвокатів повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 (пособництво в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах), ч. ч. 2, 4 ст. 358 (складання завідомо підроблених офіційних документів та їх використання) та ч. 1 ст. 209 (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом) Кримінального кодексу України.
Особисто у мене, ці питання викликають виключно враження піару для хоч якогось збереження рейтингу провладної партії, яку вирогідно очікує повне фіаско з огляду на ті дії та законопроекти, що приймались у турбо-режимі та призвели до ще більшого зубожіння українців і втрати прав громадян.
Державне бюро розслідувань задокументувало групу осіб, до складу якої входили адвокат Ради адвокатів міста Києва та колишній прокурор місцевої прокуратури м. Києва, які намагались одержати неправомірну вигоду у сумі 80 000 доларів США за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, шляхом вимагання такої вигоди за нібито позитивне проведення комплексної експертизи під час розслідування кримінального провадження та подальшого його закриття (ч. 3 ст. 369-2 КК України).
В современном обществе очень часто мы сталкиваемся со ставшей уже повсеместной проблемой – обвинение в собственных проблемах кого-либо и в чем-либо.
Хіба головна проблема в тому, як «обмивав» своє призначення новий обласний прокурор зі своїми підлеглими? Якщо підтвердиться, що це мало місце, тим більше, на робочому місці і в робочий час, необхідно вжити відповідних і принципових заходів реагування. В той же час, для мене більш актуальним і тривожним є та обставина, що на таку високу посаду призначили зовсім молоду людину, 30-ти річного віку, з досвідом роботи в органах прокуратури, начебто, лише 8 років, чого явно замало.
Вже півтора місяці як мені регулярно телефонують журналісти з різних телеканалів і просять проконсультувати з приводу так званої «справи суддів» – кримінального провадження щодо голови, заступника голови й ще кількох суддів Окружного адміністративного суду Києва, яким НАБУ інкримінує «захоплення державної влади» на підставі розмов, потайки записаних у суддівських кабінетах. Бо, як встановило НАБУ, ці судді між собою спілкуються за допомогою нецензурної лексики. Оскільки вчора знову до мене звернулись з одного з телеканалів з проханням пояснити, чому Вища рада правосуддя відмовилась відстороняти цих суддів від посад, свою відповідь викладаю нижче. Можливо, це зменшить кількість телефонних дзвінків і журналісти, нарешті, зрозуміють, чому за перебігом шести років розслідування «справ Майдану» завершилось повним пшиком.