На мій запит НАЗК повідомило, що на таких членів не тільки не поширюється обов’язок декларування, але й обов’язок вживати заходів щодо запобігання і врегулювання конфлікту інтересів. І це при тому, що міжнародні неурядові організації, проекти міжнародно-технічної допомоги та дипломатичні місії не мають жодного права брати участі в управлінні державними справами. Кожний, звичайно, може зробити свої висновки щодо такого стану речей. Комусь такий підхід звичайно ж сподобається, в першу чергу самим членам кадрових комісій
Подати цей запит мене спонукало те, що до складу всіх кадрових комісій Офісу Генпрокурора/ГПУ (їх всього 9) включені особи (по 3 в кожну), які делеговані міжнародними неурядовими організаціями, проектами міжнародно-технічної допомоги та дипломатичними місіями.
Можна стверджувати про існування загрози порушення встановленого Законом строку обрання директора ДБР. Нагадаю, що граничний строк для обрання директора ДБР – 25 квітня цього року.
Одночасно, затягування питання зі створенням цієї Конкурсної комісії прямо впливає і на формування іншого важливого підрозділу Бюро – підрозділу внутрішнього контролю
Як учасник «конкурсу» на посаду Голови НАЗК та громадянин подав адміністративний позов, в якому прошу скасувати вищевказане розпорядження Уряду України від 28.10.2019 про затвердження складу Конкурсної комісії та скасувати рішення конкурсної комісії, в т.ч. і про визначення переможця
З’ясувати дійсне навантаження на слідчих ДБР в центральному апараті та в теруправліннях можна було б за умови існування та публікації вищевказаної статистичної інформації, але її немає. Звісно, керівнику ДБР зручно, коли така інформація відсутня, коли сторонній спостерігач (наприклад, я або будь-який інший громадянин) позбавлений можливості оцінити та проаналізувати роботу ДБР, надати оцінку роботі Бюро. І це не тільки зручно, але й створює можливості для маніпуляцій