Була колись у газетах рубрика «Запитуєте – відповідаємо». Отже в такому ключі я відповім на питання «Резонанс» щодо того, як на мою думку розцінювати повідомлення НАБУ про чергове скасування постанови про закриття кримінального провадження щодо так званого «Роттердам+».
З початком дії нових обмежувальних заходів, запроваджених на території міста Києва, органи Національної поліції України повідомили про виявлення низки фактів торгівлі та використання підроблених перепусток на право проїзду в громадському транспорті. За цими фактами нібито внесено дані до ЄРДР та розпочато досудове розслідування.
У Конституції України вказано, що наша держава є соціальною та правовою. Воно й так, але якщо подивитися практика, то як кажуть: є питання.
Держави створюються для захисту своїх співвітчизників. З огляду на це надання переваг для власних громадян є аксіомою, що не потребує доведення чи дискусій. Проте останні кілька років в Україні під видом реформування та залучення нібито якихось видатних спеціалістів почала викристалізовуватися система надання пільг та переваг іноземцям.
За останні місяці слово «санкції» стрімко увійшли в життя України, розподіливши суспільство на тих, хто «за» чи «проти». При цьому низка популярних вітчизняних блогерів, у тому числі з середовища правників, почала висловлюватися, що санкції, застосовані щодо громадян України та українських же юридичних осіб, будуть однозначно скасовані Верховним Судом, оскільки є незаконними.
Чи готові наші активісти, ФОПи по боротьбі з корупцією та інші грантопереробні організації підтримати прийняття Закону України «Про іноземних агентів», а також Закону України «Про лобістську діяльність»?
На розгляді у Верховній Раді України перебуває законопроект Президента України, який має започаткувати… не пам’ятаю вже яку за рахунком судову реформу, а саме запровадження нових принципів формування Вищої ради правосуддя. Вона має запрацювати так, щоб відібрати самих найкращих суддів.
Що ж до Ігоря Проценка, то якщо він хоче працювати у органах прокуратури після перемоги в судах, лише можу побажати йому виключно успіху. Та пам’ятати, що Конституція України і закріплені нею права – не порожні слова. За час роботи адвокатом, та й на власному досвіді, він напевно переконався, що таке залишитися перед глухою стіною, коли людину не чують, а її права залишаються порожнім звуком. Коли на 26 аркушів скарги тобі відповідають на піваркуша, що все законно. А потім кажуть: «Вибачте».
Жодним чином не хочу ставати на чийсь бік та захищати когось у ситуації, що розгортається навколо заступника Керівника Офісу Президента України Олега Татарова, утім потрібно уважно проаналізувати не скільки те, що йому закидають, а власне подачу матеріалу.
Ознайомившись із проектом Закону України щодо встановлення кримінальної відповідальності за недостовірне декларування, поданого Президентом України, а також проектом Закону про внесення змін до Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», який направлено до парламенту Кабінетом Міністрів України, можна дійти думки, що штучно піднятий градус кипіння спав. Зауваження Конституційного Суду України враховано і за умови підтримки цих законопроектів Верховною Радою України буде розпочато нормальну роботу.
На сторінках Резонансу хочу розглянути з одного боку теоретичну проблему, але насправді це питання може стосуватися кожного, а тому хотілося б почути думки з цього приводу. Особливо цікаво – критичні зауваження.