«На должности Генерального прокурора Украины я хотел бы видеть грамотного, порядочного, честного человека, а также человека который понимает что надо делать для реформирования и развития прокуратуры. Вообще если мы будем касаться этой темы я хотел бы начать вот с какого вопроса. Сейчас создана группа, которая готовит реформу судебной системы, правоохранительной системы и прокуратуры ,почему, потому что с недавних пор прокуратура стала не правоохранительным органом , не отдельным органом , а она включена по конституции в раздел судебной власти. Но это не суть, вопрос в том что сейчас все говорят как эта группа видит реформирование судебной системы , органов прокуратуры и правоохранительных органов. А я хотел бы начать с другого , для чего собственно и с какой целью делается это реформирование и что мы в итоге увидим», – заявил эксперт.
Щодо обшуків правоохоронців в ОАСК висловився і перший заступник Генерального прокурора України (2014 рік) Микола Голомша. “Насамперед хочу зазначити, що є порядок оскарження рішення суду і відповідно до ст.19 Конституції України ну ніяк, навіть Главі Держави не надано право втручатись у діяльність судової гілки влади, або чинити тиск на суд шляхом надання вказівок різним державним органам на дачу оцінки судового рішення та реагування відносно суддів”, – вважає правник та політик.
Я не поборник посилення і подальшого продовження люстрації. І зовсім не тому, що вважаю її застосування до тих, хто породив та застосував її у попередні роки буде несправедливим. Ні, з точки зору відплати це було б дуже правильно. Попри це я також розумію, що це не вихід. У такому разі кожна наступна зміна влади буде тягнути за собою все нові та нові люстрації, а отже беззаконня буде прогресувати. Я навпаки очікую від нової влади того, щоби вона припинила риторику конфлікту з поділом на правильних і неправильних…. Процесам, пов’язаним з люстрацією у попередні роки, нехай оцінку дають виключно слідчі й прокурори у рамках Кримінального кодексу України.
Дуже симптоматично, що ці чутки (впевнений, що це саме чутки) виникли напередодні слухання у справі про конституційність сумнозвісної люстрації. Ось у цьому Законі дійсно норми Конституції знехтувані, а його застосування (про це я раніше писав) має усі ознаки кримінального правопорушення. Тож я думаю, що про те, як сформувати свою позицію захисту в майбутньому, слід подумати не суддям, а тим, хто порушував права громадян України, антиконституційними процедурами утвердивши та застосувавши норми політичної дискримінації.
Хочу торкнутися дуже непростої теми – діяльності так званих іноземних агентів. В Україні дане питання намагалися почати врегульовувати, але це відбулося у рамках прийняття пакету законів 16 січня 2014 року. Утім на хвилі революційних процесів дані норми було піддано жорсткій критиці та відповідно, як й решту законів, скасовано.
Не буду перераховувати 31 пункт з правами Глави держави, а лише процитую останній, тридцять перший, так би мовити підсумовуючий. Отже, він каже, що Президент України здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України. Таких повноважень там не так багато, і серед цих повноважень ви не знайдете, наприклад, такого як призначення на посаду і звільнення Голови та членів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також підпорядкування йому цього органу. Аналогічно не відшукаєте ви у тексті Конституції України права призначати й звільняти заступників Голови та державних уповноважених Антимонопольного комітету України. Ніде там не має права Президента України приймати рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. А чому ж тоді Президент України Петро Порошенко лише у квітні 2019 року видав низку Указів, якими визначив такі території?
Починаючи з кінця 2014 – початку 2015 років у країні проведено масу конкурсів на зайняття різних посад починаючи від Директора НАБУ, Спеціального антикорупційного прокурора та їх підлеглих, керівництва і апарату ДБР, керівництва та апарату органів податкової та митної служб, інших органів влади і державного контролю, правоохоронних органів. У всіх випадках умови конкурсу передбачали неможливість брати в них участь тим, хто підпадає під дію Закону України «Про очищення влади», а отже, на тих, хто був «люстрований» автоматично поширюються ці обмеження. Таким чином потрібно зрозуміти, що стаття 161 Кримінального кодексу України і у цьому випадку може мати своє застосування. Утім, як я казав, не це головне. Головне те, що будь який громадянин, який попав під дію цього Закону, після визнання його порушених прав має право звернутися до суду, щоб визнати результати відповідного конкурсу (конкурсів) незаконними. Усе дуже просто – він не міг скористатися своїм правом брати участь у конкурсі, оскільки його документи навіть не розглядатимуться, бо ж він «люстрований».
Оказывается, в том же декабре 2018 года уголовное производство в рамках которого изымались деньги было закрыто за отсутствием состава преступления, но деньги свидетелю так никто и не вернул. Будем считать, что о них просто забыли. Не свои – не жалко. Но в январе мы всё же добились, чтобы деньги клиенту вернули.
Притягнення громадян до кримінальної відповідальності, а більш того – засудження їх за цією статтею, суперечить Конституції України, Кримінальному кодексу України, Кримінальному процесуальному кодексу України та низці рішень Європейського суду з прав людини. То ж я думаю тим, кого притягнуто до кримінальної відповідальності за цією статтею з 2016 року, слід серйозно подумати, чи не повинні вони почати зворотній процес. Для початку боротися за своє виправдання.
Ми робимо вигляд, що зробили дуже велику справу, коли наприкінці нульових заборонили гральний бізнес. Хоча насправді потрібно було закрити лише оті «гральні зали» та «гральні салони», де викачували кошти із бідних людей, тоді як казино – це іграшка для багатих. Сусідня з нами Білорусь не лише не заборонила казино, а в даний час починає створювати умови для розвитку азартних ігор в інтернеті. Значить керівництво цієї країни думає про додаткові доходи свого бюджету та створення нових робочих місць саме у себе, а не за кордоном. Звісно, якщо в Україні буде легалізовано казино та інтернет-казино певна частина правоохоронців та чиновників втратить тіньові доходи. Крім того втратять доходи іноземні компанії, які купують у наших розробників програми та використовують наших спеціалістів за кордоном. Але чи це біда для нашої держави?
Мені особисто було дуже цікаво прочитати останні публікації на сайті Резонанс Баганця О.В. щодо результатів реформування правоохоронних органів та захисту конституційних прав громадян, де зроблено дійсно діловий та чіткий аналіз сьогоднішнього стану справ, а також розкрито окремі причини його виникнення.
На відміну від багатьох східноєвропейських держав колишнього радянського блоку та країн Балтії, в Україні не було проведено реституції, а отже, колишні власники та їх спадкоємці (навіть громадяни України), яких радянський режим незаконно позбавив будинків, квартир та земельних ділянок, так й не відновили свого права. Натомість було проведено приватизацію державного та комунального майна.