Саме забезпечення прав та свобод людини і громадянина було свідомо порушено при застосуванні закону «По очищення влади», більш відомого як закон про люстрацію.
6 червня 2019 року оприлюднено рішення Європейського суду з прав людини у справі «MOLDAVSKA v. UKRAINE» від 15.05.2019 (заява № 43464/18) щодо виключного права адвокатів на представництво в суді. Про це повідомляє Резонанс із посиланням на Судову владу України.
Велика Палата, не зважаючи на те, що висновки ЄСПЛ стосувалися правил здійснення люстрації, вказала, що дані висновки ЄСПЛ не можуть бути застосовані, бо справи є суттєво відмінними, а саме – справи ЄСПЛ стосувалися комуністичних тоталітарних систем… Ще раз наголошуємо на тому, що Велика Палата відмовила в застосуванні висновків ЄСПЛ у справах Матиєк проти Польщі, Турек проти Словаччини, Адамсонс проти Латвії, бо обставини справи були іншими. Так, справа «Фернандес Мартінес проти Іспанії», яку Велика Палата вважала більш схожою з обставинами справи, стосувалася священика, який подав до Ватикану клопотання про звільнення від обов’язку целібату.
Не менше 122 позовів нині розгляда ЄСПЛ, – уточнив у коментарі Резонансу заступник прокурора Чернігівської області (2014 рік) Олег Підгайний. – Сума матеріальних збитків, на нашими підрахунками, сягає 1,5 – 2 млрд грн, і ці гроші після нашого виграшу у ЄСПЛ будуть обов’язково стягнуті з держави України. А хто це буде відшкодовувати – Петренко?! Козаченко?! Чи Єгорка?!
Починаючи з кінця 2014 – початку 2015 років у країні проведено масу конкурсів на зайняття різних посад починаючи від Директора НАБУ, Спеціального антикорупційного прокурора та їх підлеглих, керівництва і апарату ДБР, керівництва та апарату органів податкової та митної служб, інших органів влади і державного контролю, правоохоронних органів. У всіх випадках умови конкурсу передбачали неможливість брати в них участь тим, хто підпадає під дію Закону України «Про очищення влади», а отже, на тих, хто був «люстрований» автоматично поширюються ці обмеження. Таким чином потрібно зрозуміти, що стаття 161 Кримінального кодексу України і у цьому випадку може мати своє застосування. Утім, як я казав, не це головне. Головне те, що будь який громадянин, який попав під дію цього Закону, після визнання його порушених прав має право звернутися до суду, щоб визнати результати відповідного конкурсу (конкурсів) незаконними. Усе дуже просто – він не міг скористатися своїм правом брати участь у конкурсі, оскільки його документи навіть не розглядатимуться, бо ж він «люстрований».
Багато хто, напевно, здивується самій постановці цього питання. Адже Сергій Головатий є відомим в Україні політичним діячем, вважається професійним юристом, двічі був міністром юстиції, багато разів ставав народним депутатом. Але таке питання неминуче постає, якщо виходити із суті вимог, які Конституція пред’являє до судді Конституційного суду.
Досвід Великобританії, США, ФРН демонструє високу ефективність приватної детективної діяльності, яка має відповідну законодавчу базу, натомість досвід Республіки Білорусь є свідченням того, наскільки неефективною, фрагментарною і навіть кримінальною може бути приватна детективна діяльність, яка ведеться підпільно, за відсутності належного правового регулювання.
Тиск на священиків РПЦ цілком може бути використаний як привід для провокацій. Але не менш важливо звернути увагу й на фінансово-юридичний бік відверто «передвиборчих гастролей» Петра Порошенка, в які сьогодні залучена вся державна машина. Лише одна цитата колишнього глави служби протоколу, дипломата Богдана Яременка: «Ось тут і виникає найбільша проблема з Петром Порошенком – 106-та стаття Конституції, жоден з 31-го пункту, які описують повноваження і функції президента, не надають йому право їздити країною, щоб демонструвати, показувати, оспівувати, молитися, інформувати про томос для Православної церкви в Україні. Тема релігії, духовного, культурного розвитку цілком поза компетенцією президента. Більше того, як посадова особа, яка має слідкувати за дотриманням Конституції України президент Порошенко в «томос-турі» не лише не дотримується конституційних норм про відокремлення церкви і держави, він дискримінує різні церкви і віруючих. […] Оскільки поїздки Україною президента Порошенка не виглядають законними, то всі видатки на їх організацію є незаконними теж. А відтак згадані тут мільйони чи десятки мільйонів гривень перетворюються на використані нецільовим способом кошти державного бюджету і вирішенням проблем одного громадянина України Петра Порошенка за рахунок решти громадян України. І робиться це для того, щоб громадянин Петро Порошенко міг, усунувшись від виконання обов’язків президента, займатися своєю виборчою кампанією. Що також є порушенням закону».
Не зовсім зрозуміло що мається на увазі під діями сексуального характеру. Наприклад, брехня по телебаченню керівника уряду, це сексуальне насилля чи ні. На мій погляд сексуальне. Таким чином будь-якого чиновника можливо також притягнути до відповідальності за те що, м`яко кажучи, робить вагітним мозок. Та і депутатів також.
Притягнення громадян до кримінальної відповідальності, а більш того – засудження їх за цією статтею, суперечить Конституції України, Кримінальному кодексу України, Кримінальному процесуальному кодексу України та низці рішень Європейського суду з прав людини. То ж я думаю тим, кого притягнуто до кримінальної відповідальності за цією статтею з 2016 року, слід серйозно подумати, чи не повинні вони почати зворотній процес. Для початку боротися за своє виправдання.
Судові справи, рішення по яких не вдається отримати роками, завжди були проблемою судової системи України. Останнім часом, на фоні перезавантаження та реформ, кваліфікаційного оцінювання та затримання рішень про призначення суддів, це питання знову й знову піднімається у пресі та професійному середовищі. Однак наскільки винні у судовій тяганині самі судді?
Я направив запит до Голови Вищої Кваліфікаційної Комісії Суддів України з проханням розтлумачити дане питання. І отримав відповідь від Сергія Козьякова, де він зазначає, що 69 статтею даного Закону встановлені обставини, за яких не може бути призначено особу суддею, серед наведених обставин, обмеження стосовно осіб з інвалідністю відсутні.
Це дає підстави вважати, що ніяких обмежень для осіб з інвалідністю, які виявили бажання стати суддею – немає. Інша проблема, а чи буде для них встановлюватись не просто пандуси, а спеціальні столи, якщо суддя на візку? Це питання повинно бути в площині розгляду Державною Судовою Адміністрацією, яка повинна цим опікуватись. І я хочу зазначити, що ті кошти, які виділяються на потреби судів, повинні і виділятися на такі потреби. Як це буде відбуватися, ми дізнаємося згодом.