10 березня спливає термін формування конкурсної комісії з відбору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ). Вища рада правосуддя, яка за законом має затвердити склад цієї комісії, вже двічі відкладала дату її створення. Втім, ВККСУ не сформована. Про це пише Резонанс 10 березня з посиланням на портал Судової влади України.
Про те, що закон 193-IX (законопроект 1008) недосконалий, що його буде важко, а то й неможливо виконати, національні і міжнародні експерти заявляли ще до того, як закон було прийнято. Чому? Наведу декілька цитат, щоб спростувати маніпулятивні заяви, які лунають в останні дні, щодо нібито блокування ВРП судової реформи.
На сьогодні в Окружному адміністративному суді міста Києва здійснюють правосуддя 39 суддів, що становить 2/3 від штатної чисельності суддів, водночас, у “режимі очікування” перебувають ще 10 суддів ОАСК.
21 січня 2020 року Велика Палата Конституційного Суду України продовжила розгляд справи за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду правосуддя» та «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» у формі усного провадження.
Як нагадав під час засідання Вищої ради правосуддя доповідач – Голова ВРП Андрій Овсієнко, 10 грудня 2019 року Вищою радою правосуддя затверджено Положення про проведення конкурсу на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (рішення № 3407/0/15-19). Про це повідомляє Резонанс 17 січня 2020 року повідомляє із посиланням на Управління інформації та забезпечення комунікаційної діяльності.
Питання переатестації для Смоковича є вкрай хворобливим, оскільки нинішню свою посаду він посів з чималим скандалом. Як пам’ятає прогресивна громадськість, у перший половині 2017 року була проведена «судова реформа» ім. Порошенка разом з конкурсом на заняття посад суддів у новоствореному Верховному Суді (без слова «Україна»). Під час проведення одного з етапів конкурсу Смокович набрав 54,5 бали при мінімально необхідних 67 для проходження до наступного етапу конкурсу. І тут трапилось чудо: ВККСУ, щоби не втратити для українського правосуддя такого цінного фахівця, негайно внесла зміни в Положення про проведення конкурсу й знизила планку до рівня, необхідного Михайлу Івановичу.
Черговий раз саме на плечі суддів покладається тягар вирішення питання щодо співвідношення прав, адже з одного боку необхідно справу розглянути у законодавчо визначенні строки, бо це загрожує судді дисциплінарною відповідальністю, з іншого – судді мають забезпечити ефективний захист, щоб судове рішення не було декларативним, а допущене порушення з представництва не стало формальною підставою для скасування рішення, межа – тонка, але як ніколи важлива для дійсної перевірки доброчесності судді: на скільки вони спрямовані на захист громадян, а не на захист органів від громадян.
Не так давно в Україні з’явився інститут конституційної скарги і так сталося, що громадяни активно почали користуватися цією опцією, але очевидно не усім це до вподоби. Найбільш неочікуваним каменем спотикання в ефективній реалізації прав за конституційної скаргою став Верховний Суд, зокрема його Велика Палата, яка фактично прийшла до висновку, що провадження у справі не може бути зупинено з підстав розгляду конституційного провадження, хоч це й прямо передбачено процесуальним законом, в даному випадку мова йтиме про адміністративне судочинство.
Ірина Венедіктова, Микола Стефанчук, Данило Гетманцев та Олександр Мережко, які є народними депутатами від фракції «Слуга народу» брали участь у конкурсі на посаду суддів Верховного Суду, проте не отримали бажаної посади.
Народні депутати ухвалили суперечливий президентський законопроект про діяльність органів суддівського врядування (№1008). Він передбачає припинення повноваження чинного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), зменшення складу Верховного Суду, встановлення невизначених підстав для звільнення членів ВККС тощо.
У жодній країні іноземці не мають повного доступу до суддівських досьє та психологічних тестів суддів, жодна країна ніколи собі не дозволяла відбирати своїх суддів особам, що не знають її мови та законодавства, які б ці особи не були титуловані. В жодній країні інститути громадянського суспільства, які отримують фінансування від іноземних урядів не мають вирішального слова та не можуть втручатись у відбір суддів.
Специально для НАБУ и ГПУ фабрикующих дела на судей ОАСК и для грантососов пытающихся отработать свои обязательства перед прошлой властью.