В результаті маємо ще один варіант «Мертвих душ» з неіснуючими лікарями, програмістами, інженерами та науковцями. І живуть вони у своїй віртуальній і щасливій Україні, ще й реформами страшенно задоволені. Очікувати перепис населення до виборів президента вже точно не варто. І це зрозуміло абсолютно всім. Реальну картину поки що можемо розуміти, спираючись на дані з Європи, де фіксують черговий мільйон робочих рук з України. Але головне – щоб нинішні «віртуальні душі» не взяли активну участь у президентських виборах. Адже вони вже точно проголосують за гаранта щасливого життя у світі Держстату. Ось так Україна зі своїми 42 мільйонами щасливих людей може стати щасливою, але, на жаль, віртуальною державою.
Володимир Пилипенко, для Резонансу Перед тим як починати обговорення проекту держбюджету на 2018 рік, уряд і центральні органи виконавчої влади мали б бути повністю укомплектовані. Народні депутати, а через них – весь народ України – мають право бачити, хто саме отримує доступ до розпорядження бюджетними коштами, хто провадитиме державну політику і що найважливіше – хто нестиме персональну відповідальність за вже проведені та прийдешні реформи. Тіньові реформатори – це точно не те, що потрібно Україні, яка вже по горло сита порушенням на кожному кроці закону та політикою ручного режиму керування.
У чому ж полягає головна зміна, запропонована медреформою. На жаль, вся суть в тому, що медицина перетворюється в бізнес, а пацієнт стає клієнтом. Реформатори пропонують розділити медичні послуги на три види: повністю безкоштовні, частково оплачувані державою за принципом співоплати і платні. Втім, як стверджує в. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун, принцип співоплати за результатами розгляду закону у другому читанні, виключили.
Парасюк побив керівника Держохорони. Гелетей назвав нардепа «гавнюком», а той його – «тварюкою». Тимошенко назвала Ляшка «чіхуахуа» і Бобіком президента. У відповідь про себе почула, що вона – «брехуха»
Венеційська комісія підтримує ідею створення Антикорупційного суду в Україні. Але, прочитавши сам висновок, як людина, яка понад чотири роки пропрацювала у ВК, розумію, що Комісія даючи юридичну оцінку була зв’язана і поточною політичною ситуацією. Адже в тексті документу чітко прописано, що створення Антикорупційного суду зумовлено перш за все рекомендаціями міжнародних донорів та МВФ. Звідси і рекомендації, хоча і дуже обережні, щоб фактичну участь в утворенні такого суду брали міжнародні донори. Через процедуру обрання суддів.
Створення окремого антикорупційного суду не стане панацеєю для боротьби з корупцією. Окрім цього, це взагалі нетипово не лише для Європи, а й для світової практики. Можна на пальцях однієї руки (і то буде забагато) перерахувати країни, де практикується створення такого суду. Не може бути замкнутого циклу, коли у правоохоронного органу є свій суд, який перетворюється на звичайнісінький інструмент реалізації потрібних «планів». Такий собі філіал, а не місце, де вершиться правосуддя.
У більшості країн ЄС депутат користується так званим матеріальним імунітетом. Тобто його не можуть притягнути до відповідальності за виступи або голосування під час виконання депутатських повноважень. У тій же Німеччині та Данії це правило поширюється тільки на діяльність у рамках парламенту і його органів. У Чехії чи Франції – і поза стінами парламенту. Тобто депутата не можна “притягнути” і за свою політичну позицію, висловлену, наприклад, на зустрічі із виборцями.
Не лише українська громадськість занепокоєна форматом обрання Омбудсмена. Західні партнери також висловились доволі чітко у цьому питанні. Міжнародна правозахисна організація Freedom House закликала Верховну Раду «розглянути широке коло кандидатів та провести активні консультації з громадянським суспільством». Зокрема, «відкласти офіційне голосування у парламенті, якщо буде така необхідність».
Сьогодні у відставку пішов міністр інформаційної політики Юрій Стець. Пішов тихо і непомітно, як і прийнято все робити у цьому міністерстві. Тим не менше – це друга за значимістю інформаційна подія в цій установі. Першою було призначення Юрія Стеця на посаду міністра.
Президент України впроваджує аналогічні рішення, як і в комуністичному Китаї, який точно не є зразком демократії для України. Чи все ж таки є? Заборонами ми копіюємо гірші практики агресора, дзеркально повторюючи дії Кремля. Навпаки, відкритість і свобода повинні бути конкурентною перевагою України.
Гройсман та його чиновники – це не Охрім. Вони самі не ходять в тій “бюджетній” свитці, яку пошили для решти українців. Тому, й дозволяють собі такі “фокуси” з перекроюванням. Адже, сміятися будуть не з них. Точніше, це вони й насміхаються таким чином з простих громадян, перетворених ними ж на підлатаних Охрімів.
В українському лексиконі за останні кілька років з’явилось нове, символічне слово – недореформи. Воно дуже влучно пояснює безліч законодавчих ініціатив в державі, які замість впровадження реальних змін лише імітують державотворчі процеси. Не виняток і соціальна сфера. Українська влада в буквальному розумінні слова «зачистила» соціальний сектор – на сьогоднішній день скасовано майже всі соціальні пільги, які існували до 2014-го року