Сьогодні майже 90% телеефірів та публікацій в друкованих засобах масової інформації, виступів на радіо присвячено проблемі боротьбі із коронавірусом, як у всьому світі, так і в Україні. І мабуть недарма і не випадково, бо від цієї хвороби помирають не тільки бідні, а і багаті.
Разом із тим, візьму на себе сміливість і скажу, що у нас є і інші проблеми, не менш важливі і загрозливі як для людей та нашого суспільства, так і в цілому для подальшого існування України як незалежної держави.
Це і питання відкриття, так званого, «ринку землі», що неминуче призведе до втрати єдиного всенародного багатства, бо ні для кого не є секретом наміри міжнародних транснаціональних компаній стати власником української родючої землі. Це і тісно пов’язане з «ринком землі» питання загрози національній безпеці, коли ми значно менше почали говорити і тим більше - перейматися катастрофічними наслідками війни на Сході України, пошуками раціонального, а не капітуляційного вирішення проблеми припинення бойових дій на Донбасі та повернення окупованих територій нашої держави.
І тому для мене вже не є дивним всіляке «обпльовування» на деяких відверто проросійських телеканалах історії подій на Майдані, її явно односторонньої та заангажованої оцінки, коли дехто із бувших, представників тодішньої влади, яка і довела людей до таких протестів, опустився навіть до того рівня, що почав «копирсатися» у причинах смерті Небесної Сотні, в основному, не винних людей, які просто не хотіли жити так, як це нав’язувала тодішня влада Януковича, і все це робиться на тому фоні, що ні за часів П.Порошенка, ні зараз, не хотіли і не хочуть знати всю правду про ті трагічні події 6-ти річної давнини!
І тому для мене вже не є дивним намагання притягнути до кримінальної відповідальності неоднозначну у своїй поведінці Тетяну Чорновол, тим більше, що сама фабула підозри, особливо щодо звинувачення у вчиненні умисного вбивства громадянина, який задихнувся в палаючому будинку, у мене викликає великі сумніви в його доведеності.
Але, я і ніколи не приховував і не приховую свого несприйняття нав’язуваних нам відверто шкідливих «європейських стандартів», тим більше, американського втручання у наші внутрішні справи, зокрема і в частині проведення , так званих, «реформ». І ось лише епідемія коронавірусу «відкрила очі» і на ту ж «реформу» медицини безграмотної Уляни Супрун, яку вже давно частина політиків і експертів не сприймали і обгрунтовано критикували, але, влада, що тодішня, що нинішня, будучи не самостійними і відверто залежними фактично від міжнародних «партнерів» і «друзів» продовжували руйнувати цю надважливу галузь, що і стало однією із причин поширеності цього захворювання та смерті наших громадян.
Теж саме, на жаль, відбувається і в сфері діяльності нашої держави по протидії злочинності і корупції, що, в сукупності, ще раз наголошую, теж загрожує національній безпеці нашої держави.
До речі, висловитися сьогодні з цього приводу мене спонукало моє нещодавнє інтерв’ю одному із відомих телеканалів, журналісти якого готують програму про обставини розслідування і судового розгляду одного із резонансних злочинів, який я називати із чисто морально-етичних норм не буду. Так ось, зі слів журналістів їх обурило некваліфіковане досудове розслідування, зокрема, той факт, що слідчі протягом тривалого часу так і не виявили вогнепальну зброю (гвинтівку), із якої був убитий малолітній хлопчик, при чому це не зробили, за їх версією, із-за своїх особистих стосунків із підозрюваними, які теж були поліцейськими, навмисне не зібрали переконливих доказів їх вини, а тому і направили до суду не зовсім обґрунтований обвинувальний акт, в якому багато недоречностей та неточностей.
Зокрема, слідчий при описанні обставин вчинення злочину багато разів вживав сумнівні терміни; «приблизно у такий-то відрізок часу з 12 до 16 години», «у невстановленому місці», «при невстановлених обставинах» і т.д.
Не подобається журналістам і той факт, що спочатку всі четверо підозрюваних знаходились під вартою, але, в суді трьох із них, начебто, суд звільнив, застосувавши до них заставу та передачу на поруки; що в ході слідства лише одному із них інкримінували у вину вчинення необережного вбивства, а трьом іншим – лише посібництво у цьому і т.д.
В той же час, для мене це не було чимось дивним, бо я знаю вже більше 5-ти років, як мінімум, в якому саме жалюгідному стані знаходяться всі органи досудового розслідування та прокуратура після проведення, так званих, «реформ», які довели державу та її спроможність захистити своїх громадян від злочинних посягань, вибачте за такий вислів, майже «до ручки», що такого хаосу і безладу в діяльності слідчих, прокурорів і оперативних працівників у питаннях розкриття і досудового розслідування кримінальних правопорушень, як тих, що готуються, так і тих, які вже вчинені, а тим більше доведення в суді винуватості обвинувачених, ніколи не було років 40, як мінімум, і не тільки тому, що за ці 6 останніх років «люстрації», «атестації», «переатестації», так званих перевірок «на доброчесність», в т.ч. і шляхом використання анонімок та відвертих пліток відносно правоохоронців, необґрунтованих скорочень та, так званого, «очищення» їх рядів під приводом запиту суспільства на «нові обличчя», і т.д., повністю зруйнували правоохоронну систему, витіснили звідти досвідчених працівників, які вміли розкривати злочини, зокрема, як оперативним шляхом, в т.ч. і тільки їм притаманними таємними методами, так і завдяки спланованим та скоординованим слідчим (розшуковим) діям, якими у свій час керували і навчали їх старші і досвідченіші набагато керівники, які мали по 15-25 років стажу, володіли необхідною для цього методикою організації не просто проведення слідчих і негласних слідчих (розшукових) дій, а і методикою, прийомами та напрацьованою тактикою проведення досудового розслідування будь-якої категорії злочинів, при цьому, вищестоящі керівники і прокурори організовували і приймали особисту участь у постійно діючій роботі по вдосконаленню практичної діяльності слідчих, прокурорів і оперативних працівників та підвищували їх професійну майстерність.
Тому, виходячи саме із критичної ситуації, яка на сьогодні склалась, як у поліції, працівники якої у даній справі не забезпечили належної охорони місця події, збереженості слідів злочину і речових доказів, які повинні були там залишитись, своєчасно не вирахували «по гарячих слідах» причетних до вбивства малолітнього хлопчика осіб, я вже не говорю про затримання їх «по гарячих слідах», щоб вони не змогли сховатися або знищити сліди злочину, не зуміли на початковому етапі знайти і вилучити зброю, з якої було вчинено вбивство із необережності, встановити прямих очевидців злочину, а тим більше із числа тих, хто не приймав участі у стрілянні під час якої загинув потерпілий хлопчик, так і ДБР, яке до цього часу з листопада 2018 року не має у своїх рядах оперативних працівників і слідчі якого не зуміли усунути названі недоліки, бо ми всі бачили, яким чином формувався нещодавно склад слідчих підрозділів цього органу досудового розслідування, куди набрали більшість слідчих, які не мали ніякого досвіду слідчої роботи, а тим більше їх керівників, які заздалегідь були відомі ще до проведення конкурсу (тому і мовчу про тих, хто їх «відбирав»), так і в органах прокуратури, процесуальні керівники якої не зуміли ні організувати належним чином досудове слідство спочатку в поліції, а потім і в ДБР, та не забезпечили належне процесуальне керівництво, і фактично направили до суду обвинувальний акт відносно 4-х підозрюваних у причетності до необережного вбивства малолітнього хлопчика, я і висловив журналістам свої сумніви щодо судової перспективи цієї справи в суді. Це викликало у них неприховане роздратування.
Вони ніяк не могли зрозуміти, що для визнання будь-кого у суді повинні бути достатні докази, здобуті в установленому законом порядку, а їх достатність та переконливість перед судом повинні довести прокурор (чи прокурори).
Пояснивши їм, що вони сконцентрували свою увагу лише на одній справі, яка, за їхнім побоюванням, може «розвалитися» в судовому зсіданні, я намагався їх переорієнтувати на більш глибокий аналіз причин, чому таке сталось і чому може бути такий негативний для потерпілої сторони результат.
Але, повірте, наскільки наш народ зазомбований, в т.ч. і подачею такої поверхневої і мабуть заангажованої інформації, в т.ч. і через вузьконаправлені висновки журналістів, з якими я вів бесіду, що нам не скоро вдасться зламати нав’язані нам ззовні стереотипи про те, що якщо в ЗМІ чи десь на прес-конференціях ту чи іншу особу вже назвали злочинцем, вбивцею чи тим же корупціонером, то це означає, що вона повинна бути засуджена судом обов’язково, причому тільки до позбавлення волі!
Ще раз наголошую, доки ми всі разом не зламаємо такі шкідливі підходи і не сформуємо правову громадську думку та не почнемо не будемо вимагати від слідчих і прокурорів сурового дотримання вимог Конституції України і Законів України, в т.ч. про те, що вина людини у вчиненні будь-якого злочину повинна бути доведена в установленому законом (КПК України) порядку та підтверджена обвинувальним вироком суду, в нашій державі не буде забезпечено належний правопорядок і ми надалі будемо даром годувати своїми податками не здатних слідчих, прокурорів і оперативних працівників, а тим більше таких же їх керівників, в т.ч. і вищестоящих, які не вміють розкривати і розслідувати злочини, збирати і перевіряти докази винуватості і невинуватості, не вміють і не знають як правильно організувати цю роботу.
Доки наше суспільство буде таке терпіти, такі випадки, як необережне вбивство малолітнього хлопчика, є і будуть в майбутньому, бо в нас, щоб ви знали, тільки в 2019 році залишилося нерозкритими в цілому від 50 до 80 % вчинених злочинів, в т.ч. і більше 80% умисних вбивств!
Висновок і пропозиція прості!
Не може суспільство надалі миритися з такою бездіяльністю правоохоронних органів (чи органів правопорядку), та відсутністю належних результатів роботи по протидії злочинності, бо їх керівникам вигідно, щоб і надалі оцінку їм давали по різних шоу і піар-акціях, наприклад, у вигляді реєстрації того чи іншого кримінального провадження, хоча це їх обов’язок, проведення, обшуків та накладення арештів на майно, затримання тих чи інших осіб та повідомлення комусь про підозру і т.д, а не по винесених судами обвинувальних вироках! І про результат своєї роботи по боротьбі із злочинністю та корупцією керівники правоохоронних органів повинні звітувати перед суспільством: хоча б 1 раз на рік на сесії Верховної Ради і за відсутності реальних показників повинні звільнятися із займаних посад, в т.ч. і самих високих, а не ховатися за нормами пролобійованих законів про те, що вони не несуть за стан злочинності будь-якої особистої відповідальності.
І тоді, повірте, такі ганебні розслідування, як у справі про необережне вбивство малолітнього хлопчика, припиняться, а доки таких вимог по наведенню порядку в діяльності органів досудового розслідування, прокуратури, поліції і т.д. не буде забезпечено, наша держава опиниться (якщо вже не опинилася) в ситуації, яка прямо загрожує національній безпеці!
А Ви говорите про коронавірус…
