Президент США Дональд Трамп і прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу домовилися посилити економічний тиск на Тегеран, зосередивши основний удар на експорті іранської нафти до Китаю, що становить головне джерело доходів ісламської республіки, з метою змусити режим піти на поступки щодо ядерної програми.
Про це розповідає Резонанс
Новий механізм санкцій
Центральним елементом узгодженої стратегії став виконавчий указ, підписаний Трампом 6 лютого, який відкриває шлях до застосування безпрецедентних вторинних санкцій. Документ передбачає можливість запровадження тарифів до 25% на товари з будь-якої країни, яка продовжує купувати іранську нафту або підтримує комерційні зв’язки з Тегераном, що істотно розширює інструментарій тиску на економіку Ірану.
За домовленістю сторони мають намір позбавити Іран фінансових ресурсів, які використовуються для підтримки проксі-груп та розвитку ракетних програм. Водночас експерти відзначають, що реалізація такого механізму зустріне складнощі на практиці, зокрема через необхідність координації з торговими партнерами і можливі контрзаходи з боку країн-імпортерів іранської нафти.
Між лідерами — узгодженість та розбіжності
У Стосунках двох лідерів зберігається спільна мета — недопущення створення ядерної зброї в Ірану — але виникають розбіжності щодо тактики та прогнозів результату. Дональд Трамп висловив обережний оптимізм щодо можливості укладення нової, більш вигідної для США угоди, заявивши: “Подивимося, чи це можливо. Давайте спробуємо”
Натомість Біньямін Нетаньягу залишився скептичним, наголосивши на неможливості довіряти Тегерану навіть у разі підписання будь-яких документів. Окрім ідеологічної близькості позицій щодо недопущення ядерного озброєння, партнери стикаються з реаліями геополітики: передбачено, що заходи можуть ускладнити підготовку до запланованого на квітень саміту в Пекіні, оскільки США значною мірою залежать від китайських поставок рідкоземельних магнітів.
Запровадження запропонованих механізмів тиску потребуватиме дипломатичної координації та економічної оцінки наслідків як для глобальних енергетичних ринків, так і для відносин із ключовими торговельними партнерами.