У Німеччині роз’яснили, за яких умов можливе перепоховання Степана Бандери з мюнхенського кладовища до України. Представники міської служби кладовищ у Мюнхені наголошують, що такі ініціативи залежать не лише від бажання країни чи громадськості, а й від вимог німецького права та волі родичів померлого.
Про це розповідає Резонанс
Як ухвалюють рішення про перепоховання
У Німеччині рішення про перенесення останків ухвалюють винятково у певних випадках. Подати заявку можуть лише власник права на могилу та родичі за взаємною згодою. Діє також принцип «спокою померлого», який має конституційний захист і вважається пріоритетним при розгляді подібних звернень.
Практика судів тлумачить вагомі причини досить строго: підставою для перепоховання може стати лише ситуація, коли через виняткові життєві обставини родичі фактично не мають можливості доглядати за могилою. Прості мотиви, наприклад переїзд чи відстань у кілька сотень кілометрів, зазвичай не визнають достатніми.
«Щодо можливості перепоховання Степана Бандери застосовуються такі ж загальні правила. Якщо власник права на могилу подасть заяву, її можуть схвалити за наявності вагомої причини. Також потрібна згода родичів. Якщо з таким проханням звертається Україна, згода сім’ї все одно є обов’язковою»,
Після цитати міська служба кладовищ у Мюнхені додала, що навіть у разі звернення держави або представників країни походження остаточне рішення залежить від дотримання процедур і наявності всіх правових підстав.
Хто повинен давати згоду та які обставини враховуються
Важливими умовами для погодження перепоховання є наявність згоди власника права на могилу та родичів померлого, а також переконливі підстави, що виправдовують втручання у статус поховання. Окремо враховується воля самого померлого: мають бути підстави вважати, що перепоховання відповідало б його бажанню.
Таким чином, навіть за політичної або суспільної зацікавленості у репатріації визначальної ролі набувають юридичні та моральні критерії, встановлені німецьким законодавством і судовою практикою.
Історичний контекст справи має значення для громадського інтересу: Степан Бандера народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів на Прикарпатті. Під час навчання у Львівській політехніці він став членом Організації українських націоналістів, а згодом — одним із її лідерів.
У міжвоєнний період Бандера брав участь у ліквідації посадових осіб, причетних до репресій та пацифікації українців у Галичині й Волині; за ці дії польський суд засудив його до смертної кари, яка була замінена довічним ув’язненням.
30 червня 1941 року Бандера був одним із ініціаторів проголошення Акту відновлення української держави у Львові. Це рішення не було погоджене з окупаційною владою, унаслідок чого його заарештувало гестапо і відправило до Берліна, а пізніше — до концтабору Заксенгаузен, де він провів понад три роки.
15 жовтня 1959 року Степан Бандера був убитий у Мюнхені агентом КҐБ Богданом Сташинським.