Вранці 21 лютого Суми зазнали авіаційного удару по приватному сектору, внаслідок якого поранення отримали троє цивільних осіб, серед них двоє дітей.
Про це розповідає Резонанс
«За попередньою інформацією, поранення отримали троє людей, серед них двоє дітей віком 5 та 17 років, а також 70-річна жінка, яку госпіталізовано. Потерпілим надається необхідна медична допомога», – йдеться в повідомленні.
Поранені та медична допомога
За уточненими даними обласної влади, поранення дістали дівчатка віком 5 та 17 років, а також жінка літнього віку (за окремими повідомленнями її вік зазначали як 70, за іншими — 87 років). Постраждалі отримують необхідну медичну допомогу, однак інформація про їхній стан тримається під контролем медичних закладів області.
Окрім цього, протягом попередньої доби зафіксовано удар FPV-дроном по цивільному автомобілю в одній із громад Краснопільського району. Внаслідок цього поранення отримав 52-річний чоловік та 18-річна дівчина.
Ширший контекст атак по області
Напередодні в області зареєстрували до 70 обстрілів у 21 населеному пункті на території 13 громад; найбільше влучань зафіксовано в Сумському та Шосткинському районах. Удари здійснюються із застосуванням різних видів озброєння, включно з ударними безпілотниками, ракетами, керованими авіаційними бомбами та реактивними системами залпового вогню.
Такий тип атак регулярно спричиняє руйнування цивільної інфраструктури — житлових будинків, закладів охорони здоров’я, об’єктів енергетики та водопостачання — і призводить до загрози життю та здоров’ю мирного населення по всій території України.
Українські та міжнародні структури кваліфікують такі удари як воєнні злочини російської федерації, відзначаючи їхній цілеспрямований характер і вплив на життя цивільних.
Обстріли систем життєзабезпечення та медичних закладів з метою позбавлення людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку або медичної допомоги розглядають як одна з ознак можливих геноцидних дій. Юристи, дослідники та правозахисники звертають увагу на низку поведінкових практик, що можуть відповідати цьому визначенню:
- оголошення намірів про знищення українців: представники влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців «не повинно існувати » у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли об’єктів життєзабезпечення та медичних закладів із метою створення умов, небезпечних для виживання населення;
- переслідування та знищення людей із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції — учителів, митців та носіїв української культури;
- запровадження у навчальних закладах на окупованих територіях системи навчання, що спрямована на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв та викрадення культурних артефактів, що свідчать про історичну присутність українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, яких нині 149, мають обов’язок запобігати актам геноциду та притягувати винних до відповідальності як під час війни, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку.
Ознаки геноциду включають: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню або насильницьку передачу дітей до іншої групи; а також публічне підбурювання до таких дій.
Ситуація на місцях залишається напруженою: оперативні служби працюють над наданням допомоги постраждалим та обстеженням територій на предмет небезпеки від залишків боєприпасів та можливих вторинних ризиків для цивільного населення.