У січні 2026 року на Покровському та Мирноградському напрямках зафіксували різке збільшення застосування корегованих авіабомб (КАБ): ворог скинув 1340 авіабомб, що на 65% більше, ніж у грудні, повідомили в 7-му корпусі Десантно-штрумових військ ЗСУ.
Про це розповідає Резонанс
Січень 2026 року – став місяцем посилення роботи ворожої тактичної авіації на напрямку Покровська та Мирнограду. За цей період ворог скинув на агломерацію 1340 авіабомб. Це – на 65% більше порівняно з груднем. Противник буквально стирає наші міста та села з лиця землі
– повідомили у 7-му корпусі ДШВ.
Збільшення ударів у деталях
У 7-му корпусі детально пояснили тактику застосування авіації та її вплив на оперативну обстановку. Зокрема, наголошують на частоті ударів, економії боєкомплекту ворога, дистанції скидання КАБів і безпосередніх наслідках для підрозділів на передньому краї.
- Як часто ворог застосовує авіаудари: “У різні періоди – по-різному. Інколи – 5 разів на добу, а деколи – більше 20. Часто це залежить під погоди: при погіршенні видимості росіяни не в змозі масово застосовувати дрони, тож замінюють їх авіаударами”.
- Чи економить ворог КАБи: “Ні. Для ворога не проблема витратити «повний пакет» авіабомб в одну точку. Нещодавно зафіксували випадок, коли противник вирішив знищити один наш міномет, який заважав просуватися ворожій піхоті. І скинув лише на одну позицію – 6 КАБів”.
- Чому не збиваємо їхню авіацію: “Це – об’єктивна реальність. Ворожа авіація скидає КАБи за десятки кілометрів. Навіть якщо підтягнути ППО тактичного чи оперативного рівня до «нуля», літаки часто залишаються поза зоною досяжності”.
- Що це означає для підрозділів: “Це означає, що стійкість підрозділів сьогодні вимірюється здатністю працювати під постійним авіаційним пресингом”.
Наслідки для людей і позицій
За наявними даними, інтенсивність авіаударів позначається як на бойовій діяльності підрозділів, так і на цивільній інфраструктурі. Масове застосування КАБів призводить до значних руйнувань у населених пунктах, ускладнює логістику й евакуацію та змушує підрозділи адаптуватися до умов постійного авіаційного тиску.
Водночас описані випадки, коли ворог концентрує весь боєкомплект на окремі точки, свідчать про прагнення нейтралізувати локальні перешкоди для просування, навіть за високої ціни для інфраструктури та населення. Обмеження у роботі ППО на тактичних рубежах і значні дистанції скидання роблять ураження більш системними та важко прогнозованими.
Підрозділи продовжують адаптувати тактику оборони та захисту критичних позицій, водночас мирні громади залишаються під загрозою інтенсивних авіаударів і потребують посиленої уваги щодо евакуації та захисту цивільної інфраструктури.