28 березень 2024, Четвер, 14:05

Вибори Омбудсмена: тест на демократію

6 Червня 2017г.
1299236793

Сьогодні українські парламентарі планували обрати нового Омбудсмена. Дискусії щодо ймовірної кандидатури та самого формату обрання Уповноваженого з прав людини точаться давно.

Низка правозахисних організацій, експертів закликали депутатів утриматись від голосування і організувати відкритий конкурс серед кандидатів. Проте, як ми бачимо, ані заклики громадськості, ані здоровий глузд тут не спрацьовують. Чому? Відповідь, вочевидь, криється у підводних течіях.

Обрання Обмудсмена у нашій країні – це завжди політизований процес. Кожна політична сила в парламенті намагається «просунути» свого лояльного кандидата. Влаштовує він чи ні суспільство – це уже другорядне питання. Основне – аби влаштовував кумівський політичний клас.

Погодьтесь, такий (не інакше як совковий) підхід навряд чи відповідає європейським «нормам» відкритості та прозорості, до яких ми так усі щиро прагнемо і про які наші політики не втомлюються говорити при першій ліпшій нагоді.

Нагадаю, що відповідно до чинного законодавства, Уповноваженим із прав людини має бути особа – громадянин України, яка на день обрання досягла 40 років, володіє державною мовою, має досвід правозахисної діяльності та протягом останніх п’яти років проживає в Україні. Плюс, ледь не забув ключову характеристику, – має володіти високими моральними якостями!

Щодо формальних характеристик, то відповідного кандидата доволі легко знайти, а от з моральністю – якось складнувато. Адже, що таке розуміння моралі у стінах ВР? Без іронічної посмішки якось і не скажеш нічого путнього. Чи можуть, а основне, чи мають право депутати під час закритого голосування обирати «морального» Омбудсмена? Відповідь напрошується сама - ні.

Зауважу, що пропозиції щодо кандидатури на посаду Уповноваженого вносять Голова Верховної Ради України або не менше однієї четвертої нардепів (112) від конституційного складу ВР.

Відповідний парламентський комітет за результатами спеціальної перевірки подає ВР свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду Уповноваженого, її відповідності вимогам та відсутності причин, які б перешкоджали займанню нею цієї посади.

Зараз в законі передбачено, що уповноважений обирається ВРУ шляхом таємного голосування, а у проекті закону№5336-1 про Конституційний суд (який відхилили) йшлося про відкрите голосування. Проте навіть така пропозиція - лише зміна способу, але не суб'єкта, який обирає. Тому говорити про якусь принципову нову якість правозахисного процесу навіть при відкритому голосуванні не приходиться.

На жаль, складається враження, що посада Омбудсмена у наших реаліях - проста формальність. І це в країні, де права людини порушуються на кожному кроці, де дійсно є величезне поле для напруженої та відповідальної роботи.

Я уже не говорю про те, що Уповноважений з прав людини має користуватись широкою підтримкою та довірою з боку суспільства. Має бути моральним авторитетом для більшості. Лише тоді зможе ефективно виконувати свою роботу.

На сьогоднішній день не лише українська громадськість занепокоєна форматом обрання Омбудсмена. Західні партнери також висловились доволі чітко у цьому питанні. Міжнародна правозахисна організація Freedom House закликала Верховну Раду «розглянути широке коло кандидатів та провести активні консультації з громадянським суспільством». Зокрема, «відкласти офіційне голосування у парламенті, якщо буде така необхідність».

Зрозуміло, що таємне голосування за Обмудсмена – це пережиток. І нині варто змінювати свої підходи щодо цього питання.

Переконаний, що Уповноваженого з прав людини має пропонувати суспільство. Лише тоді можна бути певним, що делегована особа дійсно відстоюватиме та репрезентуватиме інтереси людей, а не різношерстих політичних груп всередині ВР. Ми ж хочемо до Європи? Що ж, ласкаво просимо! Давайте почнемо з малого – просто хоч іноді слухати голос розуму і не гратись у велику політику там, де ціна питання – права та життя людини.

61937640 1114442378764033 8661034197877522432 N
Володимир Пилипенко Представник України у Венеціанській комісії (2013-2017 рр), народний депутат України VI-VII скликань, директор Українського центру суспільно-правових досліджень.