Питання проведення відкритих конкурсів на державні посади в Україні знову в центрі уваги — не лише у зв’язку з дискусіями з міжнародними партнерами, а й через низку резонансних кадрових рішень у стратегічних відомствах. Натомість підхід до призначень лишається фрагментарним: замість єдиного стандарту прозорості влада часто вдається до точкових «перезавантажень» окремих структур.
Про це розповідає Резонанс
Через воєнний стан, запроваджений у зв’язку з повномасштабним вторгненням росії, обов’язок проведення відкритих конкурсів тимчасово скасовано з міркувань безпеки. Проте законодавчо конкурси не заборонені, і в кожному конкретному випадку проводяться або ухвалюються окремі рішення щодо відбору кандидатів.
Такий підхід створює прецедент, коли конкурс як інструмент очищення і оновлення існує, але застосовується вибірково — здебільшого там, де вже стався репутаційний чи корупційний провал.
Точкові рішення чи системний підхід
Членкиня профільного комітету Верховної Ради Ніна Южаніна наголошує, що загальної вимоги щодо обов’язкового проведення конкурсів наразі немає, і зміни відбуваються фрагментарно. Конкурси оголошують у випадках гучних скандалів, як-от під час призначень у Бюро економічної безпеки чи Державній митній службі. За її словами, нині також розглядають можливість оголошення конкурсу на посаду очільника Державної служби фінансового моніторингу.
Я думаю, що вона актуальна була, є і буде. І не треба було призупиняти ці конкурси, хоча я розумію, що конкурси теж мають свої вади, і їх достатньо багато. От як виявилося, що невелика кількість подалась на конкурс голови митної служби, і не факт, що подаються ті, які достойні цієї посади. І ми не знаємо, наскільки “професійно” відбуваються ці всі конкурсні змагання, наскільки глибоко кандидати перевіряються на розуміння роботи митниці
— зазначила нардепка.
Відновлення конкурсів і ризики ручних призначень
Голова комітету з питань організації державної влади Олена Шуляк пояснює, що поетапне відновлення конкурсів закладено в Ukraine Facility Plan, виконання пунктів якого відкриває шлях до фінансування ЄС обсягом 50 млрд євро. Профільний комітет готує законопроєкт № 13478-1 «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів та удосконалення порядку вступу, проходження, припинення державної служби» з метою розгляду парламентом.
Проєкт встановлює чіткі строки для відновлення конкурсів на посади державної служби категорій A/Б/В та визначає граничні строки перебування на посадах, на які призначили без конкурсу під час воєнного стану. Це має повернути добір до прозорої практики на підставі професійності.
Шуляк переконана, що відновлення відкритих конкурсів зменшить корупційні ризики: обмежить можливості для ручних призначень, скоротить простір для кланового влаштування «своїх людей» та політичного впливу на підбір керівництва. Документ також передбачає підвищення кваліфікації членів комісій, стандартизацію оцінювання, впровадження анкет доброчесності, створення кадрових резервів та проведення внутрішніх конкурсів.
Паралельно точкова практика призначень виявляє ризики для безпеки та репутації країни. В одному з таких кейсів розглядають можливе призначення Ігоря Зелінського на посаду голови Державіаслужби шляхом прямого призначення без відкритого конкурсу. Раніше, до лютого 2025 року, Зелінський обіймав посаду заступника голови Державіаслужби, бувши, за оцінками представників авіаринку, одним із ключових фігурантів рішень, що негативно вплинули на транспортну авіацію України.
За час роботи попереднього керівництва (голова Державіаслужби Олександр Більчук і його заступник Ігор Зелінський) з державного реєстру вилучили низку транспортних літаків Іл-76: якщо у 2016 році їх було понад 20, то на початок 2025 року залишилося лише два, й ті без льотної придатності. Експерти пов’язують це з регуляторними рішеннями, які ускладнювали експлуатацію таких літаків в Україні, і вважають, що частина цих рішень мала підривний ефект для обороноздатності країни.
У 2023 році, коли Зелінський тимчасово виконував обов’язки голови Державіаслужби, після звернень авіаринку та Міністерства оборони він підтвердив відсутність перешкод для використання транспортних літаків у військових цілях. Проте вже в грудні того ж року заявив, що Іл-76МД нібито не мають цивільних сертифікатів типу і не можуть бути зареєстровані, що фактично заблокувало використання цих літаків для військових, гуманітарних та евакуаційних операцій і призвело до їхнього простою та додаткових витрат для держбюджету.
Після анексії Криму та вторгнення росії на Донбас Україна запровадила санкції проти російського розробника Іл-76 ПАТ "Іл", тому будь-яка співпраця з цим підприємством заборонена. Проте, за твердженнями експертів, Зелінський видав десятки сертифікатів перегляду льотної придатності літаків на підставі документів підсанкційного ПАТ "Іл" від червня 2022 року, що фактично легалізувало використання документів підприємства країни-агресора і могло принести російській стороні значні доходи.
Крім того, ігнорувався факт наявності в Україні сертифікованих організацій, здатних забезпечити супровід літаків Іл-76 без залучення підсанкційних російських компаній. Це ставило експлуатантів у ситуацію вибору: або працювати з підсанкційним розробником, або відмовлятися від використання літаків.
Для призначення керівника Державіаслужби Кабінету Міністрів потрібні результати спецперевірки кандидата, яку, серед інших, проводить Служба безпеки України. Спецслужба планує врахувати перелічені факти й оцінити можливі ризики та шкоду для держави від призначення кандидатури, пов’язаної з оспорюваними управлінськими рішеннями.
Очевидно, що відкриті конкурси мають стати системною нормою, а не реакцією на скандали чи провали окремих органів. Воєнний стан пояснює тимчасове спрощення процедур з міркувань безпеки, але не може легітимізувати довготривалу практику ручних призначень. Якщо конкурс застосовується вибірково, держава постійно діє в режимі гасіння пожеж замість запобігання кризам і вирішення суспільних проблем на випередження.
Виконання зобов’язань в рамках Ukraine Facility Plan і повернення до відкритих відборів може стати не лише формальною умовою для доступу до фінансування ЄС, а й дієвим механізмом мінімізації корупційних ризиків, підвищення професійності керівництва та зниження політичного впливу на стратегічні органи. При цьому інструменти для проведення конкурсів уже існують: уряд може оголошувати добори на вакантні керівні посади у стратегічних відомствах, зокрема в Державіаслужбі, не чекаючи повного завершення воєнного стану.
Історія з можливим призначенням Ігоря Зелінського без конкурсу лише підкреслює актуальність проблеми: коли кадрові рішення ухвалюють у ручному режимі попри сумніви щодо попередніх управлінських рішень, це створює додаткові ризики для безпеки держави, підриває міжнародну репутацію України та породжує суспільні сумніви. Саме тому відкритий конкурс має стати обов’язковою процедурою для призначення на ключові державні посади.