Аналітики Інституту дослідження війни оцінюють, що публічні заяви російських посадовців свідчать про ширші територіальні та політичні вимоги, які виходять за межі контролю над східними областями України і не обмежуються лише Донбасом.
Про це розповідає Резонанс
«Водночас територіальні вимоги Росії виходять за межі Донбасу, про що свідчать неодноразові згадки (голови Генштабу РФ Валерія – ред.) Герасимова про буферні зони в Харківській, Сумській та Дніпропетровській областях під час його доповіді 27 січня», – йдеться в тексті.
Що говорять російські представники
У звіті звертають увагу на низку заяв, які вказують на амбіції, що перевищують рамки Донбасу. Зокрема, український військовий вихід із Донбасу в окремих російських інтерпретаціях називали «шляхом миру» для України, тоді як російські військові та політичні посадовці систематично згадують про створення буферних зон у Харківській, Сумській і Дніпропетровській областях.
Представники російської еліти неодноразово висували також більш глобальні вимоги: зокрема, обмеження розширення НАТО, повернення альянсу до кордонів 1997 року й навіть ідеї щодо зміни українського уряду на керований Кремлем режим. Як наголошується у звіті, такі тези були озвучені в різних публічних виступах і інтерв’ю російських посадовців та коментаторів.
Деякі російські видання і військові кореспонденти поширювали ідеї про тимчасове припинення вогню після виведення Збройних сил України з Донбасу з подальшим розглядом інших російських вимог, серед яких фігурують терміни «денацифікація» та «демілітаризація».
Міжнародні рамки та можливі наслідки
У документі підкреслюється, що російські вимоги також містять елементи, спрямовані на обмеження ролі НАТО і на західних учасників переговорного процесу. Однією з ключових суперечностей є те, що публічні меседжі Кремля для західної аудиторії іноді протиставляються висловам, адресованим внутрішній російській публіці: останні підтверджують набагато ширший набір претензій, ніж офіційна риторика про Донбас.
У документі також зазначено, що проєкт 20-пунктного плану, який обговорювали США, Україна та європейські партнери, передбачає виведення російських військ із північних районів України та Дніпропетровської області, що істотно не збігається із заявленими в російських виступах прагненнями контролю над частиною Донбасу та іншими територіями.
Аналітики попереджають, що Москва може відмовитися від мирного вирішення, яке не реалізовує усі її вимоги, та посилювати інформаційно-психологічні операції з метою домогтися політичної капітуляції України. Як констатують автори,
«Зусилля когнітивної війни мають на меті досягти того, чого Росія не зможе досягти у військовому плані — забезпечити перемогу над усією Україною».
Водночас у публічних заявах західних інституцій і самих українських посадовців продовжують озвучуватися різні інтерпретації можливих гарантій безпеки. Частина міжнародних публікацій припускала, що надання безпекових гарантій Києву може бути умовним і пов’язане з територіальними компромісами, але ці припущення були категорично спростовані офіційними представниками відповідних сторін.
У своїй офіційній реакції Білий дім зазначив, що його роль у мирному процесі полягатиме у зближенні позицій сторін для укладання угоди і заперечив твердження про те, що США нібито вимагають від Києва відмови від Донбасу в обмін на гарантії безпеки; у тій заяві йдеться:
«Це абсолютно не так. Єдина роль США у мирному процесі полягає у зближенні обох сторін для укладання угоди. Прикро, що Financial Times дозволяє зловмисним суб’єктам брехати анонімно», – заявила заступниця прессекретаря Білого дому Анна Келлі.
Президент України неодноразово підтверджував незмінність позиції Києва щодо територіального статусу та наголошував на готовності до двосторонніх гарантій безпеки зі США, що, за його словами, готові «на 100%» і очікують на підписання.
Таким чином, експерти роблять висновок, що публічна риторика російських посадовців і прокремлівських медіа вказує на наміри, які можуть перевищувати заявлені переговорні рамки, а відтак будь-які домовленості варто оцінювати з урахуванням широкого спектра політичних та безпекових претензій, що висуваються Москвою.