російські війська 16 квітня атакували місто Мерефа в Харківській області безпілотниками, внаслідок чого одна жінка загинула, а ще шестеро людей отримали поранення або травми, повідомив очільник обласної військової адміністрації Олег Синєгубов.
Про це розповідає Резонанс
«Попередньо, важких поранень зазнала 40-річна жінка, у середньому стані – травмовані 30-річна, 42-річна і 24-річна жінки. Їх госпіталізували, медики зараз надають всю необхідну допомогу», – заявив Синєгубов
Постраждалі та реакція медиків
За уточненими даними, загиблу ідентифікують, її вік наразі уточнюється. Серед поранених — жінка близько 40 років із важкими травмами, трьом жінкам у віці 30, 42 і 24 роки надано медичну допомогу в стаціонарі, їхній стан описують як середній. Двоє чоловіків, 26 і 29 років, отримали гостру реакцію на стрес і були оглянуті та допоможені на місці.
Удар також пошкодив приміщення цивільного підприємства; профільні служби працюють над ліквідацією наслідків і відновленням інфраструктури, надають першочергову допомогу постраждалим та обстежують район на предмет додаткових руйнувань.
Ситуація в регіоні та міжнародний контекст
Раніше того ж дня зафіксовано удар дронами по Харкову, внаслідок якого постраждали 66-річний чоловік та 77-річна жінка. У підсумку, атаки безпілотників і інших видів озброєння від росії продовжують завдавати ударів по містах і цивільній інфраструктурі по всій Україні.
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують такі удари як воєнні злочини російської федерації та наголошують на їхньому цілеспрямованому характері. Особливо тривожними вважають систематичні обстріли об’єктів життєзабезпечення і закладів охорони здоров’я, що призводять до позбавлення населення електропостачання, тепла, води, зв’язку й медичної допомоги.
Правові та фактичні ознаки
Правники, фахівці з геноциду та правозахисники відзначають низку дій, які можуть відповідати визначенню геноциду або його ознакам:
- заяви й публічні висловлювання представників російської влади про відсутність українського народу або необхідність його знищення;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані удари по системах життєзабезпечення та закладах охорони здоров’я з метою позбавити людей необхідних для життя послуг;
- переслідування та фізичне знищення осіб з проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції й носіїв культури: учителів, митців та інших, хто зберігає і передає українську ідентичність;
- впровадження в навчальні заклади на окупованих територіях програм, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей та насильницька зміна їхнього культурного середовища;
- вилучення й знищення українських книг, розкрадання музеїв і викрадення історичних артефактів.
Міжнародні норми
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Наразі 149 країн-учасниць зобов’язані запобігати актам геноциду і притягати винних до відповідальності як у воєнний, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. До ознак геноциду належать: умисні вбивства членів групи, нанесення серйозних тілесних ушкоджень, створення життєвих умов, розрахованих на фізичне знищення групи, заходи, що перешкоджають народжуванню в групі, і примусове виведення дітей із однієї групи до іншої.
Керівництво росії заперечує, що її збройні сили завдають цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі, що призводить до загибелі мирних жителів та руйнування лікарень, шкіл, дитячих закладів і об’єктів енергетики та водопостачання.
