російська армія вдруге за день атакувала громадський транспорт у Херсоні, унаслідок чого в одному з рейсових тролейбусів сталися важкі поранення. Інформацію про інцидент оприлюднив голова міської військової адміністрації Ярослав Шанько; постраждалий водій дістав тяжкі травми й помер у лікарні.
Про це розповідає Резонанс
«У чоловіка були вибухова та закрита черепно-мозкова травми, забій головного мозку, відкритий перелом правого плеча, уламкове поранення лівої ноги. Ці травми виявилися смертельними», – повідомив голова МВА.
За повідомленням міської влади, внаслідок обстрілу Корабельного району також поранено 24-річну жительку міста. Пацієнтку доправили до лікарні у стані середньої тяжкості; вона отримала контузію, вибухову та закриту черепно-мозкову травму.
Раніше керівництво міста інформувало про ще кілька потерпілих унаслідок серії атак на Херсон 11 квітня, серед них постраждав водій автобуса. Усі інциденти пов’язані з ударами по цивільному транспорту та інфраструктурі.
Кваліфікація ударів і міжнародна реакція
Українська влада та низка міжнародних організацій розглядають ці обстріли як можливі воєнні злочини й наголошують на їхньому цілеспрямованому характері. Удари по транспортних засобах та цивільних об’єктах створюють додаткові ризики для мирного населення й ускладнюють евакуацію й доставку допомоги.
Ознаки системних дій проти цивільного населення
Експерти та правозахисники звертають увагу, що систематичні удари по об’єктах життєзабезпечення і соціальної інфраструктури можуть свідчити про наявність цілеспрямованої політики, спрямованої на позбавлення населення необхідних умов для життя. До таких дій відносять:
- оголошення намірів чи публічні заклики щодо знищення українців як етнічної або національної групи;
- цілеспрямовані напади на системи енергопостачання, водопостачання, зв’язок і медичну інфраструктуру;
- переслідування і знищення осіб із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення чи переслідування інтелігенції, освітян і культурних діячів, що руйнує носіїв національної ідентичності;
- запровадження в навчальних закладах на окупованих територіях програм, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей або їх насильницьке вивезення з метою зміни ідентичності;
- вилучення і знищення українських книг, пограбування музеїв та викрадення культурних артефактів.
Такі дії, за висновками низки правників і дослідників, можуть підпадати під критерії геноциду, якщо доведено намір повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Станом на сьогодні 149 держав-учасниць Конвенції мають обов’язок запобігати актам геноциду і притягати винних до відповідальності як під час воєнних дій, так і в мирний час.
Згідно з положеннями Конвенції, геноцид визначається як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити певну національну, етнічну, расову чи релігійну групу. Серед ознак геноциду вказують умисні вбивства членів групи, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, створення умов життя, розрахованих на знищення групи, заходи щодо запобігання дітонародженню та насильницьке переміщення дітей.
Керівництво російської федерації заперечує, що її збройні сили нібито завдають цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі, натомість українські органи влади та міжнародні експерти наполягають на системному характері таких атак і наполягають на розслідуванні кожного випадку.