Галузь водопостачання і водовідведення росії перебуває в стані необоротної деградації: її частка у ВВП скоротилася до 0,24%, а чисті збитки регульованої діяльності досягли 36 млрд рублів. Системних механізмів для виходу з цієї кризи на сьогодні не передбачено.
Про це розповідає Резонанс
Економічні показники та фінансовий тиск
Формально ринок демонструє зростання: обсяг регульованих послуг становив 588 млрд рублів із номінальним приростом близько 8–11% на рік. Проте це зростання відстає від реальної інфляції й не вирішує фундаментальних структурних проблем. З 2018 року собівартість холодного водопостачання зросла на 85%, водовідведення — на 92%, тоді як тарифи підвищилися лише на 45% і 58% відповідно. Накопичене відставання індексу граничної плати від реальної інфляції за період 2014–2025 років становить 39,1%. У 2024 році прибуткову діяльність показали лише 17% організацій водопостачання і 18% організацій водовідведення, а валові збитки галузі сягнули 136 млрд рублів.
Фізичний знос мереж і регіональні ризики
Фізична інфраструктура руйнується значно швидше, ніж оновлюється. Щороку близько 3% комунальних мереж переходить у стан застарілості, тоді як замінюється лише 0,9–1,1% водопровідних і 0,35–0,38% каналізаційних мереж. Протяжність мереж, що потребують заміни, зафіксована на рівні 250–251 тис. км — нові труби зношуються майже так само швидко, як встановлюються старі. Частка зношених каналізаційних мереж у 2024 році досягла 46,1% і продовжує зростати.
Деякі регіони демонструють надзвичайно високий рівень зносу: у єврейській автономній області зношені 78,1% водопровідних і 80,8% каналізаційних мереж; у туві та інгушетії ситуація порівнянна. Ці території розміщені у нижній частині соціально-економічного рейтингу й не здатні самостійно фінансувати масштабну модернізацію інфраструктури.
Кожен дев’ятий житель росії досі не має доступу до якісної питної води з централізованих систем – і з огляду на динаміку зношеності мереж ця цифра найближчими роками лише погіршуватиметься
– йдеться у повідомленні.
Тенденція, коли витрати на експлуатацію та відновлення мереж перевищують зростання тарифів, створює ризики для сталої надання послуг і загрожує подальшим скороченням доступу населення до якісної питної води та санітарних послуг.