» Генеральна угода укладена. Що змінюється?

30 октябрь 2020, Пятница, 03:51

Генеральна угода укладена. Що змінюється?

20 сентября 2016г.
0
1468496665_1342463163-random9058-16_07_12

Із запізненням на чотири роки нарешті укладена нова Генеральна угода про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2016 -2017 роки. У цьому немає порушення закону, оскільки відповідно до закону «Про колективні договори й угоди» після закінчення строку дії угода продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть нову або не переглянуть чинну, якщо інше не передбачено самою угодою. Тобто, з точки зору закону все гаразд. Не уклали нової, то продовжувала діяти стара. Але за цей час (4 роки) змінилася влада, помінялися соціально-економічні показники, українська економіка встигла ще більше загрузнути у кризі, а соціально-економічні відносини продовжували регулюватися старою угодою. Але це вступ.

Поверхневий перегляд нового тексту угоди наводить на думку, що профспілки, як представники інтересів працівників не дуже активно відстоювали права та інтереси.

В першу чергу, потрібно відзначити, що угода як і в попередні періоди містить багато термінів: сприяти, залучати, забезпечити, домогтися і т.п., які до нічного не зобов’язують жодну із сторін.

Деякі положення угоди не відповідають її предмету регулювання. Зокрема, розділ 1 угоди називається «Підвищення конкурентоздатності національного виробника та забезпечення зростання зайнятості». Ні законом «Про колективні договори і угоди», ні законом «Про соціальний діалог» не передбачено що предметом угоди може бути «регулювання конкурентоздатності національного виробника». У цьому розділі є такі цікаві положення як «Подолання технологічної відсталості та прискорення оновлення основних засобів з метою підвищення конкурентоспроможності підприємств». Це нагадує, коли в часи радянської влади у колективні договори включали питання соціалістичного змагання, розвитку виробництва і дисципліни праці.

Угодою передбачаються проведення консультації сторін колективних переговорів з різних питань. Зокрема, наприклад, в частині соціальних наслідків проведення реформ у сфері природних монополій та у житлово-комунальному господарстві. Однак, як показує досвід, ці консультації або не проводяться в силу пасивності профспілок і бездіяльності уряду, або просто ігноруються. Як приклад можна навести реакцію влади на червневу акцію профспілок проти підняття тарифів на житлово-комунальні послуги.

Необхідно звернути увагу на питання оплати праці в угоді. Зокрема, в ній не враховано рішення Київського апеляційного суду про зобов’язання Уряду встановити тарифну ставку працівника першого тарифного розряду на рівні не нижчому за мінімальну заробітну плату. Більше того, в угоді передбачено, що розрив між мінімальною заробітною платою і тарифною ставкою працівника бюджетної сфери першого тарифного розряду буде зберігатися. У той же час у небюджетній сфері тарифна ставка працівника першого розряду визначається галузевою угодою, або у розмірі не нижчому 110 % мінімальної заробітної плати.

В Генеральній угоді передбачається щороку при формуванні основних напрямів бюджетної політики та підготовці проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік передбачати зростання основних державних соціальних стандартів та гарантій відповідно до критеріїв передбачених Законом України „Про оплату праці” та Конвенціями МОП: 102 про мінімальні норми соціального забезпечення, 117 про основні цілі та норми соціальної політики, 131 про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються (п. 2.10).

У той же час у проекті Державного бюджету на 2017 рік, який підготував уряд, не передбачається з 1 січня зростання мінімальної заробітної плати, пенсій і допомог. Більше того, посилання на конвенцію 102 у угоді є недоречним, оскільки України не повністю її ратифікувала. Зокрема, не ратифіковано розділ 1 Конвенції, який передбачає, що для учасників конвенції її норми є обов’язковими, а також положення розділу ХІ «Норми періодичних виплат допомог», які визначають правила встановлення розмірів, передбачених конвенцією допомог.

Перелік і розміри доплат та надбавок до тарифних ставок, окладів і посадових окладів працівників, підприємств, установ і організацій, що мають міжгалузевий характер (крім бюджетної сфери), для встановлення у галузевих, територіальних угодах та колективних договорах відтворює положення попередньої Генеральної угоди 2010-2012 р.р. Тобто тут не змінилося нічого.

Позитивними в угоді є положення про рекомендації включення відповідних норм до галузевих (міжгалузевих), територіальних угод і колективних договорів.

Сторони домовилися про підготовку протягом 2016 року проекту Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про прожитковий мінімум” стосовно нових підходів щодо методології визначення прожиткового мінімуму відповідно до конвенцій МОП, а також провести протягом 2016-2017 років тристоронні консультації за участі міжнародних експертів щодо удосконалення системи державних соціальних стандартів та гарантій з метою їх наближення до міжнародних стандартів. Однак, як вже зазначалося, угодою не передбачено ратифікацію повному об’ємі відповідної конвенції МОП. А розмови про необхідність перегляду методології визначення прожиткового мінімуму ведуться років 4-5, але як кажуть «віз і нині там».

Тобто в частині соціального захисту Генеральна угода також не додає оптимізму. Сторони Генеральної угоди, як і усіх попередніх угод не передбачили механізму звітування про виконання положень угоди, а також відповідальності сторін соціального діалогу за її невиконання. Наслідком такого стану речей є фактичне невиконання усіх попередніх угод у повному обсязі. І ніхто за це не поніс відповідальності: ні юридичної ні політичної.

Постає питання: наскільки профспілки належно представляли права та інтереси працівників при укладенні Генеральної угоди на 2016-2017 рр.?

 

 

12924523_848663708572976_8876469268990240680_n
Володимир Бурак Кандидат юридичних наук; доцент кафедри соціального права Львівського національного університету ім. І. Я. Франка; експерт Українського центру соціально-правових досліджень