24 березень 2024, Неділя, 02:30

Безкарність – це шлях до вседозволенності

12 Серпня 2016г.

«Держава існує не для того, що б перетворити життя на землі в рай, а для того, щоб завадити йому остаточно перетвориться в ад”.

Коливання Cуспільного Договору, яким визначений державний устрій України від парламентської республіки до президетської і навпаки, систематичне декларування про необхідність проведення різного виду реформ та невизначенність вектору розвитку та побудови держави; вимагає грунтовного моніторингу та осмисленного аналізу причин занадто довгого періоду побудови України, як суверенної, незалежної , демократичної , соціальної та правової держави.

Особливо важливим є визначення основних внутрішніх та зовнішніх причин , які вже призвели до очевидних загроз державності.

Декілька тез про фундаментальні основи теорії держави і права.

Серед них і правовий захист державності. Він завжди передбачав застосування уповноваженими державою органами правових заходів захисту і поновлення порушених прав та законних інтересів. Такий захист, як правомірна діяльність, може здійснюватися виключно в межах свідомої поведінки уповноважених суб”єктів державних інституцій, виключно у відповідності до національного законодавства та гарантований державою. У цьому сенсі державність слідує розглядати, як організаційну форму суспільства, що включає суспільно- політичні структури та інститути, національну ідею та соціальну практику її реалізації.

Забезпечення безпеки держави має здійснюватися з дотриманням ряду принципів. Перший з них – це пріоритет державних інтересів та безпеки над інтересами юридичних та фізичних осіб, ідеологічними та політичними інтересам. При цьому важливу роль відіграє вимога позапартійності. Другим, фундаментальним, являється принцип законності. Третій - це відповідальність сил державної безпеки та правопорядку за забезпечення державності виключно у відповідності до національного законодавства.

Законодавча, виконавча та судова влада – це саме ті суб‘єкти, які зобов‘язані Суспільними Договором забезпечувати політичну стабільність та безпеку держави.

До загроз політичної безпеки можливо віднести відсутність або безправність конструктивної опозиції, домінування у політичному житті політики натовпу та загравання перед людьми, втрату суспільством політичної керованності, поспішності при змінах Основного закону або скасування реально діючих в інтересах держави законів.

Більш детально спробую розглянути одну із загроз державності - корупцію.

Вона існує скрізь де є державні чиновники. Для більш чіткого сприйняття різних видів цього антисоціального явища, нагадаю, що в “Соборном Уложении”, яке діяло напротязі 200 років з часу його прийняття, корупція , розділена на “мздоімство” та “лихоімство.” У разі коли посадовій особі давалася взятка за вчинення дій , які охоплювалися колом його службових повноважень – це кваліфікувалося як мздоімство. Взятка за вчинення службового проступка або злочину у сфері службової діяльності каралася аж до страти як лихоімство. Цікаво, що Петром-1 була введена кримінальна відповідальність і для “лиходатєлєй” наряду з “лихоімцами”.

Таким чином, як “мздоімці” умовно можуть бути розглянуті сучасні чиновники, які наділені повноваженнями розпоряджатися неналежним їм правом та матеріальними благами. Наприклад: Міністр Кабінету міністрів. Мзду ці службовці отримували за те, що на свій розсуд надають перевагу тій, чи іншій пропозиції із кількох аналогічних. “Лихоімці”-це найбільш небезпечні для держави та суспільства чиновники. За те, що вони порушували свої службові обов”язки або Закон /вчиняли злочин/ “лиходателі” передавали їм мзду. Наприклад: прокурору, судді, слідому - за уникнення від покарання за скоєний злочин, чи засудження невинуватого. Як правило, лихоімців за ці злочини карали стратою.

Який же насьогодні стан збереження, використання та розпорядження загально-національними матеріальними цінностями, що належать народу України ? Відповідь вкрай негативна. Чому так сталося ? Відповідь лежить у площині виконавчої влади. Пригадайте недоведену до завершення не з вини України, поки що єдину у своєму роді справу Лазаренка.

Безкарність – це шлях до вседозволенності. Якщо у той період український народ був обкрадений на сотні мільонів доларів, то після Лазаренка, мздоімці обраховують свої статки мільярдами.

Саме з цього місця хочу промоніторити нашу сучасність після Революції гідності.

Органи влади та правопорядку не виправдали сподівань народу України. Праведний гнів народний та ненажерливість мздоімців та лихоімців, несприйняття нашими міжнародними партнерами недопустимих форм та методів , якими явно порушувалися умови Суспільного Договору – Конституції України стали тим каталізатором, який здатний прискорити як встановленння у державі верховенства права, так і справедливий та законний порядок формування і використання національного продукту та ресурсу.

Але події більше ніж дворічної давнини, втрата контролю над значною суверенною територією, тисячі загиблих наших громадян - використані та продовжують використовуватися противниками державності та ворогами держави України. Ще раз нагадаю, що за таких обставин вкрай важливо для забезпечення безпеки держави утвердити пріоритет державних інтересів над інтересами юридичних та фізичних осіб, ідеологічними і політичними інтересам. При цьому фундаментальним має бути принцип законності.

Безумовно утвердження законності неможливе без дієвої системи правоохоронних органів – роботу яких від імені держави має оцінювати справедливий суд.

Дворічні розмови та бутафорні жести реформування міліції в поліцію, скорочення до 10 тисяч з 20 тисяч кількості працівників прокуратури, укрупнення місцевих прокуратур, люстрація суддів та прокурорів, тисячі вакансій, які напротязі всього періоду не заповнюються, і на цьому фоні злобна інформаційна хвиля про бліц - тотальну заміну усіх суддів та прокурорів – саме в такий спосіб мздоімці продовжують грабувати та обдурювати власний народ.

Домінування у політичному житті політики натовпу та загравання перед людьми, втрата суспільством політичної керованності, поспішності при змінах Основного закону та скасування реально діючих в інтересах держави законів – витісняються із суспільної свідомості тотальним звинуваченням суддів та прокурорів та формуванням у людей думки про них як про монстрів, що знищують державу та віру народу у державність .

Бутафорні зміни в системі Міністерства внутрішніх справ, формування позитивного іміджу нових поліцейських та цинічне приниження професіоналів органів внутрішніх справ, включаючи різницю в рази меншої ніж у поліцейських зарплати, - вже створили конфлікт слідчого та кримінального блоку з патрульною поліцією. Як наслідок підрозділи, на які державою покладений обов»язок виявлення, упередження та запобігання злочинності насьогодні укомплектований менше ніж наполовину. І це притому, щорічному зростанні злочинності на фоні тотального зубожіння населення.

Скорочення наполовину чисельності прокурорів. Звинувачення їх в усіх проблемах державотворення. Публічно проголошена міністром юстиції заборона приймати на роботу звільнених прокурорів – це саме той спосіб зомбування суспільної свідомості, в який поки що вдається відволікати увагу від діяльності тих мздоімців, які розпоряджаються національним багатством.

1ahedp2m4jpyx1rbcm4dtgpevziqvb Img
Володимир Гузир Екс-перший заступник Генерального прокурора України