Мені завжди здавалося, що День Конституції якось незаслужено губиться на тлі Дня Незалежності. Для більшості українців нинішнє свято це, мабуть, просто несподіваний і приємний вихідний у розпал літа.
Ну Конституція, о`кей. От здобуття Незалежності - це так, це ух!) А мені завжди хотілося, щоб 28 червня теж було чимось “ух!”.
Може, це тому, що я юрист, а День Конституції - це свято прийняття Основного Закону країни.
Ось День Незалежності - то як день народження, а сьогодні - то як день отримання паспорту. Відчуваєте різницю? Була просто людина, а з паспортом - громадянин!
Тому для мене День Незалежності - це взагалі день усіх українців. А День Конституції - день свідомих українських громадян. Тих громадян, які справді люблять свою країну, які поважають своїх співгромадян, які сортують сміття, які паркуються де треба, а не на газонах, які усміхаються один одному і мають чисте сумління перед законом і перед країною. А ще - це день свідомої влади. Влади, яка поважає Конституцію і дотримується її норм.
Простіше кажучи, це день хорошого українця. Справжнього українця. Нормального українця. Уявляєте, ми всі нормальні, всі любимо один одного..
Оце свято!
