08 грудень 2024, Неділя, 13:56

Як у Міноборони корупцію здолали

6 Вересня 2018г.

Есть два способа разложить нацию: наказывать невиновных и не наказывать виновных. Фридрих Энгельс

У військовому середовищу цей принцип озвучено менш витончено: «Розібрались, із кім хотіли, і покарали будь кого».

Останнім часом у ЗМІ усе частіше виникають питання до керівників Міністерства оборони щодо запобігання розкраданням та зловживанням службовими особами.

То скандал із затриманням заступника самого Міністра та декількох дрібніших посадових осіб з підозрою у зловживанні під час закупівлі пального. Міністр оборони Степан Полторак свого заступника тоді навіть відмовився тимчасово усувати з посади, пояснивши, що усунення Павловського «може негативно вплинути на координацію діяльності структурних підрозділів, які реалізують повноваження Міністерства оборони України, зокрема, у сфері військово-технічної політики, спрямованої на розвиток озброєння і військової техніки».

НЕЗАМІННІ

То звіт Рахункової палати про багатомільйонні нецільові витраті коштів платників податків, виділених на житлове забезпечення військовослужбовців. Міністр оборони офіційно заперечив ці висновки і заявив, що призначив службове розслідування з цього питання. Щоправда, за минулі два місяці цим розслідуванням, на відміну від фахівців Рахункової палати, так нічого і не виявлено. У всякому випадку, нічого про це офіційно не заявлено. Проблему на сотні мільйонів просто «заговорили» і забули.

ЖИТЛОВА КОРУПЦІЯ АБО ДЕ ЗНИКАЮТЬ АРМІЙСЬКІ ГРОШІ

Проте, на більш дрібному розкраданні виказана дивна рішучість і суворість. Може тому, що розкрадались не сотні мільйонів, як у вище викладених прикладах, а під палицю попали значно дрібніші посадові особи, на яких легко і просто демонструвати вольові якості.

У середині липня стало відомо про виявлення на військовій базі в Одесі нестачі близько 200 тон дизельного пального, яке так необхідне для військової техніки на Сході України. Ганебна річ під час ведення українськими військовими бойових дій, яка привернула неабияку увагу засобів масової інформації. Найбільше цікавила реакція керівників МО – невже знову почнуть прикривати.

На цей раз призначене Міністром оборони службове розслідування було проведено просто блискавично і по його результатах він видав наказ про покарання винних. С. Полторак навіть сам виступив на брифінгу і досить емоційно додав свої коментарі прийнятого рішення – «Я не буду служити разом з недостойними офіцерами!». 5 офіцерів було дуже суворо покарано, на двох з них накладено саме суворе стягнення – позбавлення військового звання.

Виступ Міністра оборони с. Полторака було схвально сприйнято журналістами і кілька днів у ЗМІ відмічалась сувора і принципова позиція керівника військового відомства.

Проте, один з покараних офіцерів – підполковник Д. Ізварін, якого звільнили через службову невідповідність, оскаржив у суді рішення очільника МОУ, вважаючи, що його покарано без законних на це підстав і несправедливо. Це саме про нього С. Полторак під час брифінгу заявив, що він перевіряв збереження пального за день до початку роботи направленої Міністром комісії і не побачив нестачі тому, що «або був у змові з керівництвом бази, або недбало виконав свої службові обов’язки». І офіцер вирішив відстояти свою поругану честь в суді.

Документи, які стали підставою для судового позову підполковника Д. Ізваріна, свідчать, що доведена до громадськості Міністром оборони інформація щодо виявленої на базі в Одесі нестачі пального є лише верхівкою айсбергу. Що блискавичність службового розслідування стала перешкодою його якості, а принциповість є дещо показною і вибірковою. Міністра оборони, здається, серйозно підставили підлеглі, що проводили службове розслідування і готували йому доповідь.

Роботу підполковника Д. Ізваріна спочатку було припинено вишестоячим начальником майже на половині шляху. Потім той же начальник наказав йому скласти по суті фіктивні документи, ніби то, перевірка була ним закінчена. А потім використав ці документи для призначення підполковника Д. Ізваріна одним з основних винуватців.

Є важливий нюанс, який було проігноровано під час службового розслідування – згідно чинного законодавства перевірка фактичної наявності пального проводиться не посадовою особою, яка прибула у військову частину з перевіркою, а інвентаризаційною комісією, яку створює командир бази із військовослужбовців цієї бази. Посадова особа, що прибула з перевіркою, лише є присутньою під час роботи цієї комісії, контролює їх заміри і наступні розрахунки фактичної кількості пального. А тому за результати роботи інвентаризаційної комісії відповідати мають насамперед члени цієї комісії, а не особа, що прибула в частину і має використати результати роботи цієї комісії.

Так було і цього разу. Створена командиром військової частини інвентаризаційна комісія протягом першого дня проводила заміри висоти наливу численних резервуарів з пальним. Проте, ці заміри так і не були завершені, так як виникла необхідність перекачування пального з одного резервуару в іншій, проведення повторних замірів в цих та деяких інших резервуарах. Матеріально-відповідальна особа – начальник сховища пального прапорщик Б. ввечері залишився перекачувати пальне, щоб наступного дня зранку інвентаризаційна комісія мала змогу закінчити заміри пального і потім починати розрахунки згідно результатів замірів і калібрувальних таблиць на кожний резервуар.

Але ранком наступного дня цей прапорщик Б. ….зник! Його розшукувало командування військової частини, проте, ні вдома, ні десь в іншому місці його не знайшли. Разом з прапорщиком не знайшли також деякі облікові книги і документи.

Поки велись розшуки прапорщика, о 10-й годині ранку прибула нова численна комісія Міністра оборони України на чолі з полковником Д. Марченком, за вимогою якого територія складу ПММ була опечатана, командиром бази створена нова інвентаризаційна комісія.

Ще один важливий нюанс, що був проігноровано керівництвом МО – головою другої інвентаризаційної комісії було призначено офіцера цієї бази, якій до цього був членом першої інвентаризаційної комісії, створеної у зв’язку з прибуттям на базу з перевіркою підполковника Д. Ізваріна. Тобто, перша інвентаризаційна комісія фактично припинила своє існування, так і не закінчивши інвентаризацію фактичної наявності пального і не склавши відповідний акт.

Друга інвентаризаційна комісія в оновленому складі і під контролем величезної кількості нових контролерів заново розпочала вимірювання рівнів пального у резервуарах. Нашому герою керівником нової комісії полковником Д. Марченком було дано вказівку бути присутнім під час проведення повторних вимірювань рівня пального у резервуарах. Виконуючи цю вказівку, Ізварін протягом 2-х днів був присутній під час вимірів рівня пального. Виконувати затверджений для нього план перевірки він об’єктивно не міг, так як, по перше, отримав нову вказівку вишестоячого начальника, по друге, призначена для його перевірки інвентаризаційна комісія була фактично розформована, не закінчивши виміри і розрахунки.

Наприкінці другого дня роботи комісії полковника Д. Марченка інвентаризаційною комісією була вирахувана нестача – ті самі 206 тон дизельного палива, про які говорив на брифінгу Міністр оборони.

Коли про це вже стало відомо усім, сталось несподіване для підполковника Д. Ізваріна. Йому було передано вимогу від полковника Д. Марченка скласти акт тої перевірки, для якої його було направлено на базу.

Здивуванню Ізваріна не було меж! Він намагався довести абсурдність цієї вимоги, так як перша інвентаризаційна комісія не закінчила свою роботу і була розформована у зв’язку з прибуттям комісії полковника Д. Марченка; член першої інвентаризаційної комісії був призначений головою другої інвентаризаційної комісії; наявні в першої інвентаризаційної комісії результати замірів були лише попередніми і не до кінця перевіреними. Врешті решт, він не має права самостійно складати документи замість інвентаризаційної комісії, якої вже немає.

Але його доводи почуті не були, йому наказали самому підготувати акт зняття залишків інвентаризаційною комісією, знайти голову і членів першої інвентаризаційної комісії і домогтись, щоб ті підписали акт.

Підполковник Д. Ізварін, розуміючи протиправність поставлених йому вимог, не знайшов в собі сили відмовитись виконувати команду вишестоячого начальника, але не міг собі уявити, що комісія полковника Д. Марченка в гірших традиціях сталінських репресій вирішила викрити уявну «змову посадових осіб бази з посадовцями вищестоячого штабу, які приховали нестачу». Саме для цього їм було потрібно, щоб Д. Ізварін склав будь який акт перевірки, навіть на підставі не до кінця перевірених даних, в якому розмір нестачі відрізнявся би від розміру, встановленого комісією Д. Марченка.

Вже тоді було відомо, що прапорщик Б., скоріш за все, ввів в оману членів першої інвентаризаційної комісії під час замірів рівня палива у найбільшому резервуарі свого сховища. Про суттєву відмінність результату заміру заявив сам підполковник Д. Ізварін під час перемірювання залишку другою інвентаризаційною комісією. Але кому потрібна істина, коли можна штучно створити «зраду» і блискуче викрити її.

Не зрозумівши підлості задуму, Д. Ізварін сам склав документи, які мала би готувати перша інвентаризаційна комісія, і акт перевірки, в якій було зазначено нестачу по незавершених до кінця вимірах залишків дизельного пального у розмірі 25 тон.

Цікаво, що ці документи підписав і той офіцер, що спочатку був членом першої інвентаризаційної комісії, а потів головою другої. Підписуючи складені Ізваріним документи першої комісії про нестачу 25 тон дизельного пального, він вже достеменно знав, що друга комісія, яку він очолював, вирахувала нестачу у 206 тон. Такій «розрив картинки» і в нього викликав непорозуміння, проте, поставив підпис, так як підполковник Ізварін пояснив необхідність цього вимогою полковника Д. Марченка.

Коли же Д. Ізварін зрозумів, що з нього готують «учасника змови керівництва бази із представниками вишестоячого штабу», було пізно – складені Ізваріним документи вже були в комісії Д. Марченка і його доводи вже ніхто не хотів чути.

Були сподівання, що під час призначеного Міністром оборони службового розслідування, яке проводили офіцери Військової служби правопорядку, буде встановлена фактична неможливість підполковника Д. Ізваріна належно закінчити свою перевірку у повній відповідності з вимогами законодавства, так як цьому перешкодив початок роботи другої комісії на чолі з полковником Д. Марченком. Тому при написанні пояснень під час службового розслідування підполковник Д. Ізварін детально виклав, як усе відбувалось.

Але Військовій службі правопорядку теж більше сподобалась «теорія змови», ніж встановлення істини. Це же масштаб, а не тільки рівень прапорщика-крадія, слава, нагороди, звання. Та й Міністру оборони буде щось цікаве розповісти журналістам, показати, як в Міністерстві наполегливо борються з корупцією на усіх рівнях. До речі, керівник Військової служби правопорядку через місяць отримав чергове військове звання «генерал-лейтенант».

І тут пішли несподіванки, які поки що приховані від уваги громадськості. Так як начальник сховища прапорщик Б. так і не з’явився на службу, за неперевіреною інформацією він втік за межі України і и ховається на території Придністров’я, у зв’язку з прийняттям посади іншою особою на базі була створена третя інвентаризаційна комісія. Буквально через пару днів після закінчення роботи комісії полковника Д. Марченка вона виявила, що реальна нестача дизельного пального на базі ……ще на 51 тону більше, ніж встановлено цією комісією!

Про це було відомо і Міністру оборони України С. Полтораку, і полковнику Д. Марченку, саме які проводили брифінг, присвячений нестачі пального на базі в Одесі! Але про це чомусь вони промовчали. Напевно, тому, що тоді розвалювалась уся вибудувана «зрада і змова», ніби то викрита полковником Д. Марченком.

Адже, тоді не тільки підполковник Д. Ізварін «або був у змові з керівництвом бази, або недбало виконав свої службові обов’язки», як заявив на брифінгу С. Полторак, але і члени комісії самого полковника Д. Марченка, яких було аж 15 осіб, і він сам мали скласти йому компанію. Проте, жоден з них до відповідальності не притягнутий. Лише підполковник Д. Ізварін наглядно, показово для усіх, особливо для журналістів, призначений цапом-відбувайлом і звільнений з позором з військової служби за службовою невідповідністю.

Яка різниця, що офіцер прослужив бездоганно 23 роки, є учасником бойових дій. Він був призначений крайнім і відданий на поталу журналістам.

Але і це ще не закінчення цієї історії. Через кілька днів вже у зв’язку із зміною керівництва бази знову працювала вже четверта інвентаризаційна комісія. І за результатами її роботи нестача пального ……збільшилась ще на 20 тон! І про це також повна тиша. Перед ЗМІ, громадськістю вже відзвітували, зразково покарали тих, хто попався під руку. А яка насправді причина нестачі пального, дійсний розмір цієї нестачі, хто саме винний в її утворенні, до цього часу достеменно невідомо. Схоже, керівництву МО це вже і не так цікаво. Вони вже відзвітували перед мас-медіа. А на цій злощасній базі почались кадрові ігрища.

Підполковнику Д. Ізваріну в провину було поставлено те що на базі використовувались вимірювальні засоби, які не пройшли належну метрологічну перевірку, хоча він за посадою ніяк не міг і не повинен був займатись цим. Проте, офіцера бази, який згідно усіх вимог був відповідальний за це, не тільки не покарали, але й зараз вирішується питання про його переведення у вишестоячий штаб. В підпорядкування того самого полковника Д. Марченка, старанням якого і було викрито уявну «зраду і змову».

Ще одного офіцера цієї бази покарали чудернацьки. Його перевели, ніби то, на нижчу посаду. Ветеринарним лікарем, хоча він ветеринарної освіти не має, а є фахівцем із зберігання пально-мастильних матеріалів. Проте, зараз буде їздити по базах і складах, перевіряти, як зберігаються продукти рослинного і тваринного походження. Можна собі фаховий уявити рівень цього «фахівця». А потім ми дивуємось, чому солдатам видають в їжу неїстівні продукти.

Уявляється, що таке ставлення керівництва Міністерства оборони України до встановлення винних у будь чому, проведення об’єктивних і повних службових розслідувань, є ще однією з причин, чому порядні і сумлінні офіцери не бажають служити у тих Збройних Силах України, які будує нинішнє їх керівництво. У тих Збройних Силах, які стоять на підлабузництві, підлості, інтригах, відсутності поняття офіцерської честі у значної частини осіб, що носять офіцерські погони. Ні про яку правову захищеність і справедливість в цьому випадку не йдеться. Звичайний адміністративно-правовий нігілізм.

МИНИСТЕРСТВО ОБОРОНЫ ИЛИ МИНИСТЕРСТВО РЭКЕТА И КОРРУПЦИИ?

Анатолій Маркевич Закінчив із відзнакою у 1982 році військово-юридичний факультет Військового Інституту. У 1982-1991 роках працював на різних посадах у військових прокуратурах Збройних Сил СРСР. У 1992-2005 роках - в системі військових прокуратур Генеральної прокуратури України. Пройшов службові сходинки від слідчого військової прокуратури гарнізону (армії) до заступника військового прокурора Центрального регіону України, полковник юстиції запасу, почесний працівник прокуратури України, ветеран прокуратури України. З 2006 року адвокат в м. Києві.