Іван Куля, для Резонансу
Сім років тому Корсунь-Шевченківський, невелике місто на Черкащині, мимоволі стало героєм російської пропагандистської «лякалки»: випадок, коли у лютому 2014-го місцеві активісти роззброїли кримських титушків, що поверталися з антимайдану, путінські пропагандисти подали як прояв «відвертого фашизму» з боку «відвертих бендерівців». У фільмі «Крым. Возвращение на Родину» Володимир Путін заявив, що події у Корсуні начебто стали поштовхом, ні багато ні мало, для окупації Криму: мовляв, саме після сутички активістів з титушками стало зрозуміло, що треба «рятувати кримчан».
Висновок з цієї історії семирічної давнини напрошується сам собою: для Росії незначних інтересів немає. Будь-яка подія у будь-якому куточку України може послугувати приводом для агресії, причому не лише інформаційної.
Між тим наразі життя у Корсуні-Шевченківському начебто нічим не відрізняється від життя у інших мирних містах України. Такі ж самі невеликі життєві радощі, як і усюди – і такі ж самі проблеми. Іноді, на жаль, навіть і не невеликі. Місцеві вибори привели до влади чимало нових облич, однак бажаних змін городяни досі не побачили. У міській раді триває криза: більшість так і не була сформована, і, на жаль, не відбулося жодної сесії, на якій були б прийняті рішення, необхідні для нормальної розбудови міста.
Натомість у міськраді триває запекла підкилимна боротьба. Наприкінці лютого депутати провели таємне голосування про висловлення недовіри міському голові – незважаючи на те, що за регламентом таке голосування має проводитися лише за наявності секретаря міськради. Секретаря у Корсунь-Шевченківської міськради наразі немає: Віталій Мацюк, який раніше посідав цю посаду, з невідомих причин відмовився вчасно подати документи для спецперевірки і, згідно з Законом України «Про запобігання корупції», був звільнений ще 10 лютого. Депутатів, однак, це не зупинило. Голосування було проведено, і, хоча для «імпічменту» чинного мера ініціаторам забракло голосів, стало зрозуміло: миру у міській владі не буде.
Коли ситуація зненацька починає розштовхуватися, зазвичай це означає, що це комусь потрібно. Одним з головних ініціаторів дій по розбалансуванню роботи міськради наразі є депутат від Радикальної партії Ляшка Віталій Сторожук, друг та колишній однокласник депутата від партії «За майбутнє», звільненого секретаря Віталія Мацюка.
Незважаючи на різну партійну приналежність, обидва Віталії, як свідчить YouControl, є засновниками ГО «Майбутнє місту», що було зареєстровано у Корсуні за пів року до місцевих виборів. За деякими даними, на початку свого «великого походу» до корсунської влади Сторожук також планував балотуватися до міськради від партії «За майбутнє», але, ймовірно, не пройшов перевірку партійної служби безпеки, тож вирішив змінити свої політичні вподобання на користь Радикальної партії Ляшка.
Надалі події розвивалися наступним чином: Мацюк балотувався від «За майбутнє» на посаду мера Корсунь-Шевченківського, однак програв чинному меру Березовому, і врешті-решт вдовольнився посадою секретаря міськради. Щоправда, ненадовго, оскільки, як вже згадувалося не зміг (або не захотів) надати вчасно документи для проведення спеціальної перевірки. Після того, як Мацюка було звільнено, Віталій Сторожук, який пройшов у міськраду від партії Ляшка, відверто встав на бік приятеля. Як повідомив 13 лютого сайту Корсунь-Шевченківської міської громади Микола Березовий, «дізнавшись про звільнення секретаря, депутат міськради від політичної партії «Громадянська позиція» Олександр Кириченко та депутат від політичної партії «Радикальна Партія Олега Ляшка» Віталій Сторожук у грубій формі спілкувалися з працівницею міської ради, яка видала Віталію Мацюку документи під час звільнення, та головним бухгалтером».
У результаті цього «спілкування» одна з працівниць міськради потрапила до лікарні, іншій довелося викликати швидку допомогу. За словами мера, обидві жінки звернулися зі скаргами до поліції, де діям депутатів мають надати відповідну оцінку.
Чеський слід чи «русскій мір»?
Тим не менш, вірогідно, що особистістю скандального депутата незабаром може зацікавитися не лише Нацполіція, а й інші компетентні державні органи.
Після цього Віталій Сторожук на кілька років зникає з радарів, і через деякий час ми зненацька знаходимо його вже в Чехії. На цей час він вже чоловік чеської громадянки на ім’я Ніколета, прийомний батько двох її дітей та власник і співвласник загалом восьми фірм, які, за даними відкритого чеського бізнес-реєстру podnikatel.cz, займаються послугами у сфері нерухомості. До речі, з цих восьми фірм до своєї декларації кандидата у депутати Сторожук внесе лише одну - Alfa Property Services, однак це не найцікавіше у нашій історії.
Більш цікаві речі стосуються адреси, на яку зареєстровані усі вісім фірм Сторожука. За тією ж адресою – Прага, вулиця Тиршова, 1832/7 – зареєстровані також фірми з продажу та оренди нерухомості відомого російського бізнесмена азербайджанського походження Руслана Байрамова. Окрім того, співвласником частини фірм Сторожука є Ростислав Петченко, голова правління фірм GARTAL Management a.s. та GARTAL Holding a.s., які теж належать Русланові Байрамову. Основний напрямок діяльності як фірм Сторожука, так і корпорації GARTAL – є купівля, здача в оренду та управління нерухомості у Чехії у інтересах громадян Російської Федерації. Отже, ймовірно, що нікому раніше невідомий уродженець Корсуня-Шевченківського Віталій Сторожук, скоріш за все, був просто обраний «вивіскою» для чергових «дочок» корпорації російського бізнесмена.
А тепер зосередимося на особистості Руслана Байрамова. Незважаючи на азербайджанське походження, він палкий прибічник «русского міра» і більшу частину своїх активів тримає у Росії. Крім того, він є засновником благодійного фонду «Диалог культур — единый мир», який тісно співпрацює з урядом РФ. «Мой бизнес воплощает миссию русского мира. Даже когда его отрицает. Самобичевание, неприятие власти, отрицание и духовный индивидуализм — это тоже часть русского мира», - цитує Байрамова російський сайт The Person.
Кому вигідно?
Таким чином, для депутата міськради українського міста становище Віталія Сторожука видається досить дивним. З одного боку – бізнесмен, який має бізнес та власну нерухомість за межами України (згідно з декларацією) – квартиру, садовий будинок та п’ять земельних ділянок у Чехії). Що, до речі, при потребі дає йому певні шанси на отримання чеського ПМП, а у перспективі – можливо, і чеського громадянства (за неперевіреною інформацією, наразі в імміграційних органах Чехії розглядається заява Віталія Сторожука на отримання свідоцтва про постійне місце проживання).
З іншого боку, селігерське минуле і зв’язки з бізнесом Байрамова, який «воплощает идею русского мира», теж не можуть не бентежити. Є версія, що саме обидва ці фактори – і «чеський», і «російський» – стали причиною того, що партія «За майбутнє» відмовилася приймати Сторожука до своїх лав, коли той незадовго до місцевих виборів зненацька повернувся до України, покинувши свій процвітаючий бізнес у Празі. Тим не менш, Сторожук знайшов собі політичне пристанище у Радикальній партії і врешті-решт потрапив до Корсунь-Шевченківської міськради. Де і займається зараз активною діяльністю – щоправда, спрямовує її не стільки на вирішення проблем міста, скільки на дестабілізацію ситуації у міськраді.
Таким чином, неминуче виникає питання: чи займається цим Сторожук з власних політичних інтересів, чи обслуговує інтереси якихось третіх осіб, у тому числі, і своїх російських партнерів? Обидва припущення можуть мати під собою основу, однак, зауважимо, що для «русского міра» Корсунь-Шевченківський може являти чималий інтерес. Нагадаємо, що восени верстатобудівний завод імені Богдана Хмельницького отримав перше замовлення від державного підприємства «Конструкторське бюро «Луч». КБ «Луч» займається розробкою складових частин комплексів авіаційного та протитанкового озброєння ВСУ, і планується, що за одним замовленням стратегічної важливості з’являться й інші. Отже, Корсунь-Шевченківський перетворюється на достатньо важливий для російської розвідки пункт.
Крім того, дестабілізація ситуації у місцевій владі може бути покликана дискредитувати українську адміністративно-територіальну реформу як таку – і продемонструвати, що українці нібито не можуть дати собі ладу та нездатні до розбудови державності в умовах децентралізації. І не треба вважати, що ситуація у невеличкому місті не зацікавить російських пропагандистів: сім років тому, як вже згадувалося, Корсунь-Шевченківський вже став аж цілим «приводом» для окупації Криму.
До того ж, не треба забувати про історичне значення Корсунщини. Корсунь – одне з найдавніших українських міст, де зберіглася значна кількість унікальних історичних пам’ятників, включаючи славнозвісний палац Понятовського, який пізніше перейшов до власності російського дворянського роду Лопухіних. Для бізнес-покровителя Сторожука, бізнесмена та «мецената» Байрамова, чий фонд «Диалог культур — единый мир» дуже нерівно дихає до пам’яток, які хоч якимось чином стосуються історії Росії, садиба Лопухіних може являти як мінімум певний інтерес.
Зважаючи на це, діяльність Віталія Сторожука та його спільників з ГО «Майбутнє місту», яке він фінансує, починає виглядати дещо інакше, аніж звичайна підкилимна боротьба за владу у місті. Наразі складно сказати, яке саме майбутнє Сторожук планує для Корсуня-Шевченківського, але, ймовірно, воно зовсім не те, чого очікують містяни. Зазначимо, що вищенаведені матеріали – це лише верхня частина айсбергу, яку змогли виявити журналісти.
Повноцінне розслідування з цього приводу у змозі провести лише правоохоронні органи та СБУ. Сподіваємося, що вони дадуть кваліфіковану оцінку ситуації, а, можливо, й покладуть край діям, спрямованим на підрив української державності та суверенітету.
Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram