Warning: Undefined variable $slider in /usr/www/users/reson/wp-content/themes/resonance-new/single.php on line 97
Аналізую новий законопроект Про пенітенціарну систему, який проростає зараз з подачі мого улюбленого Мінюсту.
Перед аналізом хочу зазначити, що вважаю передчасним та даремним створення такого закону до визначення державою ОСНОВНИХ ЗАСАД ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ ПОЛІТИКИ.
Яку тюрму хоче держава?
Яку тюрму хоче населення?
Чи буде збалансована суспільна потреба\запит із тим, яку модель для себе бачить держава?
Найважливіший, як мені здається, принцип тюремної роботи – це посередництво держави у конфлікті злочинця та потерпілого від його злочину. Це стосується як МІКРО-рівня цього конфлікту (людина-людина, людина-держава), так і його МАКРО- рівня (злочинність-суспільство)
Коли ми говоримо (і пишемо в Законі) про дотримання прав людини ми повинні говорити не лише про в’язнів, а і про дотримання ПРАВ потерпілих від їхніх злочинів.
І якщо посередництво держави у вигляді каральної державної системи не буде задовольняти запит на розплату злочинця перед потерпілим – невдоволення буде наростати і призведе до самосудів та зневажання державних інститутів.
- - - - - - - - - -
Тепер буду давати аналіз перших статей Законопроекту «Про пенітенціарну систему»
Ст.1 ч.2 Метою пенітенціарної системи є захист суспільства від злочинності. ЦЕ ВСЕ??
Діяльність пенітенціарної системи не має каральної спрямованості та направлена на ресоціалізацію та реінтеграцію особи
ч.3 3) створення умов для соціальної реабілітації та реінтеграції засуджених осіб та вжиття інших заходів, передбачених Законом, щоб засуджені у майбутньому могли жити та жили, не вчиняючи злочинів;
5) всебічне забезпечення діяльності персоналу пенітенціарної системи
Вибачте, але на сьогоднішній день захист суспільства від злочинності - це є функція і завдання Національної поліції (ст. 1 ЗУ Про НП).
Таке завдання може написати лише людина яка думає, що тюрма і поліція одне й те ж (так зазвичай думають колишні мєнти, які потім надовго в цій системі не затримуються через корумпованість і некомпетентність). Всі подальші потуги розписати про утопічні права в’язнів розбивається об цю поліцейську мету. Вона ж єдина там визначена ).
Якщо визначено напрям на ресоціалізацію особи, то які механізми можливі в системі, яка покликана захищати від злочинності? Оборонні? Каральні? Розшукові?
І хотілось би уточнити «реінтеграцію» куди? В суспільство? В притон? В злочинне угрупування? Ще раз в тюрму? Тут незрозуміло.
Щодо персоналу – болюча тема. Чому завданям визначено лише сприяння діяльності? Чому не визначено також забезпечення його психологічної підтримки та реабілітації від профдеформації? Думаю що це важливо. Інакше це підхід до вижимання лимонів.
- - - - - - - - - -
Стаття 2. Принципи пенітенціарної системи
6) політичної неупередженості;
Вважаю, що це суперечить принципу, визначеному ЗУ Про дерслужбу та Про ЦОВ.
Системою керують міністр та заступник міністра, які за визначенням є політичними посадами.
Без створення ЦОВ з окремим статусом, незалежного в прийнятті рішень від МЮ, політична неупередженість неможлива.
Наскільки я розумію з тексту ЗП створення незалежної ЦОВ не передбачається
Також в принципах не передбачається забезпечення законних прав потерпілих осіб, які теж зараз є стороною кримінального процесу відбування покарання.
А фіксація їх прав саме в законі докорінно змінить філософію цього закону.
Але очевидно що це не на часі в сучасного нерадянські мін'юсту. Під це ж гранта не дадуть, і з общака не кинуть
- - - - - - - - - -
Стаття 4. Дотримання прав і свобод людини та громадянина в пенітенціарній системі
ч.2 Обмеження прав і свобод, які застосовуються…повинні бути передбачені законом, переслідувати обґрунтовані з точки зору міжнародних стандартів цілі та бути необхідними у демократичному суспільстві у розумінні практики Європейського суду з прав людини
Що це? Прив'язка до прецедентного права, а не до закону. А якщо практики з якогось питання в ЄСПЛ ще немає? Чому не ВСУ ? Чому КСУ? В них теж є практика. Чому віддається пріорітет саме цьому суду?
Що це за визначення таке «в розумінні практики»?
(підозрюю що це написано в угоду якійсь грантодавальній організації, щоб їй було приємно))))
ч. 3 У разі застосування обмеження прав і свобод до засуджених та осіб, взятих під варту, персоналом пенітенціарної системи приймається письмове вмотивоване з урахуванням частини другої цієї статті рішення, в якому зазначається порядок його оскарження. Копія такого рішення надається засудженому або особі, взятій під варту
Якщо вимагається процесуальна письмова форма оформлення обмежень, то де і в якому Кодексі будуть описана процедура складання та оскарження? Що це – КУпАП, КАС, ЦПК, КПК, якийсь Пенітенціарний Кодекс? Така постановка питання призведе до неможливості персоналу реагувати на порушення в’язнів – як аналог можна навести ситуацію із дотриманням швидкісного режиму водіями на дорогах і неможливості поліції це фіксувати та припиняти.
ч. 4 Дотримання соціально-економічних та професійних прав персоналу пенітенціарної системи має відображати важливість соціальної функції, яка ним виконується.
Вибачте. А де ця функція виписана? Що сказати прапорщику на розводі? Яку він виконує функцію?
Отут повертаємось до ст.1 і бачимо, що такою функцією визначено «захист суспільства від злочинності».
От він і буде захищати суспільство від тих кого охороняє. Точно так же як поліцейський захищає.
Чи може в ни все ж таки різні по суті функції? І в чому ж тоді різниця у підході до пенітенціарного персоналу і поліцейського персоналу?
- - - - - - - - - -
І на завершення попереднього аналізу законопроекту від мін'юсту Про пенітенціарну систему
Стаття 5. Структура пенітенціарної системи
Повністю радянський підхід та присвоювання невластивих повноважень.
Навчальні заклади необхідно уточнити як НЗ для підготовки персоналу. Ні для кого ж не секрет, що в’язні також вчаться іноді в НЗ, правда?
Медицину я б категорично не включав у структуру Пенсистеми – інакше вона там і залишиться назавжди. Як рішення пропоную включити положення про неї до Перехідних положень до ЗУ і встановити строк для передавання повноважень в МОЗ (наприклад 2 роки)
Думаю, поки досить для осмислення моєї позиції.
Може далі й не буде вже цікаво, розуміючи, що зараз відбувається, та усвідомлюючи, що політичне рішення щодо «неполітичної» служби вже прийняте )))