До речі, а чому професійній «громадські активісти», які не хочуть декларувати свої доходи, отримані завдяки невтомній боротьбі з корупцією, досі не розповіли, за що саме їхній кумир – нинішній директор Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник – був змушений звільнитись у 2011 році з прокуратури Київської області?
Нагадую, що Артем Сергійович – це синок директора Кіровоградського «Автодору». Татко в 2001 році прилаштував Артема в обласну прокуратуру до свого товариша – прокурора Кіровоградської області Олександра Гардецького. Гардецький невдовзі позбувся посади згідно з рішенням Колегії ГПУ, але Ситник у прокуратурі прижився, пройшов шлях від слідчого до начальника слідчого відділу й дочекався повторного призначення Гардецького прокурором Кіровоградської області.
У березні 2008 році генпрокурор Медведько призначив Гардецького прокурором Київської області, оскільки товаришував з Гардецьким з юності – здається, вони вчились на одному курсі. Власне, Медведьку потрібна була довірена людина на тих грошових потоках, які приносить благословенна Київщина. Гардецький почав формувати свою команду й вже за місяць перевів до Києва Ситника, якого призначив начальником слідчого відділу прокуратури Київської області.
Що чудив Гардецький – то можна розповідати годинами. Зрозуміло, що Ситник ревно обслуговував усі схеми, на згадку про що в нього залишилась двокімнатна квартира в Броварах, подарована в 2010 році майбутньому директору НАБУ Козинським селищним головою в якості «відкату» від спільного дерибану земельної ділянки площею понад 100га. До речі, за фактом цього дерибану в наступному Генпрокуратура зареєструвала кримінальне провадження, у вересні 2016 року три спільники Ситника були затримані (один – прямо вдома в Гардецького), ще двоє оголошені в розшук. Ось повідомлення на сайті Генпрокуратури про цей випадок:
У грудні 2017 року Генпрокуратура вже зібралась повідомляти Ситнику про підозру в отримання неправомірної вигоди у вигляді квартири, як Артем Сергійович став на шлях виправлення, погодився співпрацювати зі слідством і навзаєм запропонував встановити підслуховуючу апаратуру в службовому кабінеті керівника САП Холодницького.
Так ось, вигнали Ситника з органів прокуратури за наступних обставин. У 2010 році замість Медведька генпрокурором став Пшонка, який турнув Гардецького й призначив на Київську область свого Витязя. З новим обласним прокурором у Ситника попервах склались ділові відносини, він і далі очолював слідчий відділ прокуратури Київської області та брав найактивнішу участь у корупційних оборудках. Але за рік по тому трапився прикрий випадок: Ситник продав автомобіль «Ауді», який був арештований як речовий доказ у кримінальному провадженні, а гроші поклав собі в кишеню, не поділившись з начальством. Після проведеної службової перевірки Артем Сергійович отримав копняк під зад і вилетів з органів прокуратури, як корка з пляшки, подався в адвокати й уславився ще кількома корупційними скандалами. Зокрема, він разом з Гардецьким провернув легалізацію 2 млн. доларів шляхом придбання через судові рішення 13-ти квартир в Ірпіні на ім’я прийомного сина Гардецького, такого собі пана Малиновського.
Я переконаний, що видатні досліджувачі-антикорупціонери на кшталт Дениса Бігуса, тричі засудженого за квартирні крадіжки Дмитра Шерембея та, звісно ж, самого Віталія Шабуніна, негайно перевірять ці факти, переконаються в їх правдивості й звернуться до посольства Сполучених Штатів в Україні з проханням заборонити корупціонеру Ситнику в’їзд на територію США.