Президент Володимир Зеленський відреагував на загострення кризи в роботі Верховної Ради та озвучив можливі кроки щодо її розв’язання. За його словами, від початку повномасштабного вторгнення були народні депутати, які розглядали складання мандатів, але сьогодні, попри виклики, від парламентаріїв очікується продовження виконання повноважень; у разі відмови глава держави готовий ініціювати перегляд норм мобілізації. Ці заяви лідер країни зробив під час спілкування з журналістами 14 березня.
Про це розповідає Резонанс
“Народним депутатам доведеться або служити в парламенті згідно з українським законодавством, або я готовий проговорювати з представниками парламенту закон щодо змін до мобілізації, щоб депутати могли піти на фронт. Якщо не служиш державі в парламенті, то служи державі на фронті. Це мій підхід”
Можливі шляхи вирішення кризи
За словами президента, один із механізмів врегулювання проблем з роботою парламенту — зміни до законодавства, які б уточнили порядок залучення депутатів до мобілізації. Інший варіант — проведення виборів, проте, як наголосив Зеленський, у період воєнного стану така опція наразі не є прийнятною. Тому пріоритетом залишається пошук правових і політичних рішень, що дозволять відновити функціонування Ради без підриву обороноздатності держави.
Відсутність голосів і переговори всередині фракцій
Президент окремо звернув увагу на те, що опозиційні фракції часто утримуються або не підтримують низку важливих законопроєктів, зокрема тих, що стосуються фінансової підтримки МВФ, розблокування 90 млрд євро від ЄС або заходів, необхідних для євроінтеграції. Через це навіть неполітичні ініціативи доводиться узгоджувати тривалий час, аби продемонструвати єдність, про яку часто говорять, але яку треба підтверджувати конкретними діями.
Зеленський також анонсував зустріч із головою фракції “Слуга народу” Давидом Арахамією для обговорення шляхів подолання парламентської кризи та напрацювання спільних рішень. Він наголосив, що для влади і парламенту стоїть вибір: працювати злагоджено й ухвалювати необхідні закони та кадрові рішення до завершення війни, або ж змінити законодавство, аби дозволити мобілізацію тих депутатів, які не готові продовжувати роботу у парламенті.
З огляду на ці заяви, в державних інституціях і фракціях посилюється дискусія про межі відповідальності парламентаріїв під час війни та механізми забезпечення стабільності законодавчого процесу, необхідного для підтримки міжнародної допомоги й інтеграційних кроків.