Нічого абсурднішого, ніж «Оксана Марченко фінансує тероризм» - в житті не чула. І це не про те, що нас пов’язує тридцятирічна дружба з Оксаною. Це про закон і справедливість.
Чому РНБО не надасть бодай один доказ, один факт, одне свідчення? Було б же переконливіше, правда? Для мене, як для журналіста і юриста – все, що без доказів – порожнє бла-бла. До того ж – небезпечне. Нікому не приходило в голову, що сьогодні відкрили скриньку Пандори? Звинувачення, санкції, біснування – без жодного факту? Без проблем: ось же воно!
Треба віддати належне, переважна більшість коментаторів говорять саме про це – про відсутність фактів. І, навіть, жорсткі опоненти Віктора Медведчука, але розумні і адекватні люди, хоч і дещо збентежено і обережно (бо зараз страшно і небезпечно говорити правду і йти проти більшості), все ж ставлять питання про факти і докази. Вірніше, про їх відсутність.
Я висловлюю свою суб’єктивну думку: якщо доказів не приводять – їх немає. Ну, ясно, що це актуально для правової держави.
А я от думаю, може серед тих тисяч людей, яким, за рахунок Оксани зробили (і роблять) офтальмологічні операції, зачаїлися терористи? Чи може батьки онкохворих дітей, котрих Оксана понад п’ятнадцять років допомагає лікувати, виявилися терористами? А шо? Я можу привести ще багато припущень на дуже конкретних прикладах… А за необхідності – кожне слово буде доведеним – з прізвищами пацієнтів і лікарів, датами, явками і паролями.
Ця ситуація може стати тестом на правову державу. Напевно, буде судовий позов. А в суді, - якщо це дійсно суд – кожне слово треба довести. Або відповідати за наклеп. Але розраховувати на це дуже наївно.
