Про суттєве погіршення протягом останніх років стану дотримання конституційних прав і свобод громадян в діяльності слідчих прокуратури свідчить також і 80 виправданих в 2019 році судами осіб у розслідуваних ними кримінальних провадженнях, що значно більше у порівнянні із усіма 6-ма попередніми роками, причому цей негативний показник невпинно зростав щорічно, а по зрівнянню із тим же 2013 роком (2 особи) він виріс у 40 разів!!!
Чим, наприклад, керувався Генпрокурор: бажанням чи мотивами політичної доцільності, чи попаритись на цій справі, чи це було, як і завжди результатом його професійної непридатності, але реєстрація і визначення підслідності за СБУ кримінального провадження за фактом вчиненого нападу на К. Гандзюк та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень на замовлення не витримує ніякої критики, в першу чергу, звичайно, чисто професійної. Як можна було додуматись за цим одним фактом злочину реєструвати два окремих кримінальних провадження, чи навіть виділяти із провадження за фактом цього злочину ще одне провадження, щоб перевіряти факт причетності до цього злочину замовника (замовників) в окремому провадженні від провадження досудового розслідування відносно організаторів і виконавців, якщо це протирічить навіть вимогам КПК, ст. 217 якого чітко говорить про те, що такі матеріали досудового розслідування не можуть бути виділенні в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування. Тобто, тільки вдумайтесь, слідчі Нацполіції відпрацьовували виконавців і організаторів злочину, проводили з ними слідчі дії як з підозрюваними, а слідчі СБУ в цей час виконували слідчі дії із цими ж особами як з свідками, щоб встановити чи були в цьому злочині замовники? Абсурд! Вже не говорю про те, що слідчим СБУ постійно потрібно було брати дозвіл в Нацполіції для проведення процесуальних дій із виконавцями і організаторами.