Не можу змовчати і не відреагувати на голослівні і непрофесійні заяви нинішніх Генерального прокурора Р. Рябошапки і його заступника В. Чумака з приводу незадовільної оцінки результатів роботи їх попередників по розслідуванню кровопролитних подій на Майдані в місті Києві та кримінальних проваджень, пов’язаних із корупцією, які інкримінуються бувшому Президенту України В. Януковичу і його найближчому оточенню.
Нехай мене вибачає Юрій Віталійович, але, він як і раніше в Україні, так і перебуваючи за кордоном, говорив, м’яко кажучи, неправду. Чи може його завели в оману підлеглі із числа так ним розрекламованих «нових облич» в центральному апараті ГПУ? Що ж відбулося в дійсності, які реальні результати в боротьбі із корупцією були здобуті в 2017 році?
І НАБУ із САП, і нинішня влада на чолі із Президентом, куди відноситься і повністю залежна від нього ГПУ, переслідують зовсім іншу мету. В дійсності, обидві ці сторони бажають мати цей новий суд у своєму підпорядкуванні, або на крайній випадок — хоча б під своїм впливом.
Чи дійсно є «перемогою» Генпрокуратури спецконфіскація так званих «коштів Януковича» в сумі 1,5 млрд. доларів США, за рішенням Краматорського міського суду Донецької області, та 200 млн. доларів США, за рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси? Чи це, навпаки, являється проявом авантюризму і свавілля нинішніх правоохоронців та суду? Чи, все ж таки, це лише піар-акція політичного гравця, а нині – Генпрокурора Ю. Луценка? І насамкінець: якими наслідками для держави може обернутись в майбутньому така «діяльність» Генеральної прокуратури і названих судів по «спецконфіскації» чужого майна?
Перше, що викликало у мене здивування і не приховую – відверте розчарування, це поведінка і головне – агресивна наполегливість одного із головних «гранітоїдів», керівника так званого «Центру протидії корупції» Ш., який зі своєю групою підтримки, в основному, із членів Громадської ради при НАБУ, голослівно розхвалював результативність цього антикорупційного органу і одночасно безапеляційно, але не зовсім переконливо критикував Генеральну прокуратуру (яку дійсно є за що критикувати, але обґрунтованих доводів з цього приводу він не навів).
Переконаний і тепер, що із плином часу «справи Майдану» невпинно будуть згасати, обмежуючись виключно піаром конкретних осіб. Тому і з приводу висунутих підозр за цим фактом як Януковичу, так і особливо – Лавриновичу, можу визнати що реальної судової перспективи, на превеликий жаль, вони не мають, а названі мною недоліки органів досудового розслідування сприятимуть необґрунтованій реабілітації високопоставлених представників попереднього злочинного режиму
Олексій Баганець, адвокат Вражає відверта некомпетентність Генеральної прокуратури, яка протягом останнього року (мабуть випадково, це збігається із терміном перебування саме Ю. Луценка на посаді її керівника), намагається «перекроїти» закон України про кримінальну відповідальність на свій лад, а саме змінити зміст понять «злочину» і «суб’єкту злочину». Бо саме такими ж, вибачте, безграмотними і необґрунтованими виявилися і направлені Генпрокуратурою до ВР подання щодо притягнення до кримінальної відповідальності народних депутатів Довгого і Добкіна, а також на їх затримання і арешт.