Адвокат Марія Островська: Ми домагалися реальних виплат компенсацій військовикам - Резонанс - о коррупции, взятках, судьях, власти

31 март 2020, Вторник, 23:31

Адвокат Марія Островська: Ми домагалися реальних виплат компенсацій військовикам

19 февраля 2020г.

Голова Комітету з питань координації надання правової допомоги учасникам Антитерористичної операції, членам їхніх сімей і переселенцям Національної асоціації адвокатів України Марія Островська поділилися з АрміяInform деякими таємницями своєї діяльності та особливостями співпраці з військовими.

Успішні кейси адвокатів pro bono

— Пані Маріє, з Вашої практики, наскільки реально працює правило, що після затримання громадянина (не обов’язково військовослужбовця) правоохоронці зобов’язані одразу (!) повідомити про це органи безоплатної правової допомоги (БПД)?

— Нині ця схема повідомлень реально працює. Зрозуміло, спершу вона давала певні збої, адже правоохоронці довго звикали, що на них тепер покладено обов’язок невідкладно організовувати затриманому правову допомогу адвоката за певною чіткою процедурою і за будь-яких умов. Але з часом, після того, як вони отримали скарги та стягнення, система запрацювала. Слід акцентувати, що під час кримінального затримання правоохоронні органи зобов’язані повідомити органи безоплатної вторинної правової допомоги навіть за небажання затриманого, яке вони зазвичай штучно організовували. А під час адміністративного затримання особа має заявити про необхідність залучити адвоката й лише тоді їй надають безоплатну вторинну правову допомогу.

— Ви представляєте Комітет Національної асоціації адвокатів України. Наскільки мені відомо, адвокати НААУ на волонтерських засадах допомагають учасникам бойових дій у правовій допомозі поза системою БПД. Як усе починалось?

— Так, ще у буремному 2014 році для правової підтримки військових як соціально вразливої категорії в НААУ створили Комітет з питань координації надання правової допомоги учасникам АТО (ООС), членам їхніх сімей і переселенцям. Нагальна потреба захисту припала на роки піку бойових дій на Сході України й, поки розвивалася та вдосконалювалась новостворена система безоплатної правової допомоги, адвокати Комітету НААУ взяли на себе місію за можливості допомагати військовим. Команда адвокатів спершу надавала допомогу здебільшого в площині соціальних проблем. Це передусім надання статусу учасника бойових дій, вирішення трудових спорів, виплати компенсацій за поранення, контузії, каліцтво тощо. У нашому активі є успішні кейси, де ми домагалися не лише позитивних рішень, а й реальних виплат компенсацій військовикам, яким з різних причин було відмовлено.

— З яких причин відмовляли у компенсаціях за зазнані поранення?

— Здебільшого неналежним чином оформлені документи та штучні перепони владних структур. Процедура досить складна й заплутана, без правника годі намагатися її осягнути. Почасти люди самі відмовлялися збирати документи, вочевидь не вірячи у справедливість і не бажаючи тривалий час займатися цим процесом. Допомагали й досягали реальних результатів.

Людське співчуття як мотиватор

— Можливо є сенс якось спростити цю процедуру?

— Можливо, але доки процедура передбачена законом, маємо її дотримуватися. Слід зазначити, що до 2014 року особливості військового права не були такими популярними. Тому юристам доводилося розбиратися в цих тонкощах уже після початку бойових дій. Для багатьох правників нюанси цієї правової сфери виявилися цілком новими.

— А що Вас змушує займатися справами учасників бойових дій на волонтерських засадах?

— Людське співчуття. Учасники бойових дій — прості люди, переважно без військової освіти та фаху, які стали жертвами трагічних подій в Україні, залишились інвалідами фізично або психологічно. У 2014-му я перебувала в Одесі та бачила медичні борти з важкопораненими. Тоді з родиною та друзями стала матеріально допомагати бійцям, які лікувалися в одеському військовому шпиталі. Тоді й стало зрозуміло, що, окрім їжі, ліків, потрібна й правова допомога. Від отримання всіляких довідок до складання судового позову. Військове право для переважної більшості адвокатів було незнайомою цариною, адже такі предмети не викладають у юридичних вишах. Ми з колегами сідали та по кожному конкретному випадку розбиралися окремо, з нуля вивчаючи та занурюючись у тонкощі законодавства.

— На соціальних справах Ви не зупинилися. Знаю, що у Вашому активі — резонансні справи кримінального характеру, де фігурантами є учасники бойових дій, коли вдалося пом’якшити вирок чи навіть виправдати.

— Так, згодом до нас почали звертатися учасники бойових дій з проханням захищати їх у суді від кримінального переслідування. Спочатку я і колеги бралися за всі справи без винятку. Та згодом зрозуміли: у нас банально забракне часу. Тому вирішили зосередитися на найскладніших. Цікавою була справа військовослужбовця, якого звинувачували в непокорі командиру через невиконання його наказу. Під час особливого періоду діяння за ст. 402 Кримінального кодексу України кваліфікується як тяжкий злочин, тому бійцю загрожувало до 7 років неволі. Вкрай несправедливе обвинувачення, про яке я писала у власному блозі. Підґрунтя злочину — особиста неприязнь керівництва військової частини до підлеглого командира взводу. Злочин був спровокований, до нього ретельно готувалися, збирали документи, аби формально зафіксувати дії задля притягнення до кримінальної відповідальності заради помсти. Вироком першої інстанції йому призначено покарання — 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік. Результатом нашої роботи стало скасування вироку та присудження обвинуваченому штрафу, що є невластивим для такого роду статті. Справа мала перспективу виправдувального вироку, але клієнт утомився від тривалих судових засідань, які тривали у трьох містах: Бахмуті, Слов’янську та Дніпрі, й відмовився продовжувати судовий процес.

Ще одна справа, яку варто показати, про самовільне залишення військової частини (СЗЧ), в яку ми вступили на стадії апеляції. Вже був винесений обвинувальний вирок з реальним строком позбавлення волі у 3 роки, заснований на угоді про визнання винуватості. На жаль, цю угоду схвалив адвокат. Юристи, що спеціалізуються на кримінальному праві та процесі, розуміють, як складно оскаржити вирок на підставі власноруч підписаної угоди. Але нам удалося. Ми домоглися скасування вироку, а за новим судовим розглядом особа отримала умовне покарання й жодного дня не провела в колонії.

Слід згадати й справу «айдарівців», коли хлопців засудили до значних строків позбавлення волі, але колегам у Верховному Суді вдалось скасувати обвинувальні вироки та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Рішення касації стало прецедентним, бо вперше за час особливого періоду акцентовано на необхідності розмежовування військових і загальнокримінальних правопорушень, а також їхньої належної кваліфікації з огляду на спеціальний, а не загальний суб’єкт вчинення злочину. Про цю справу я так само писала у блозі.

Клієнтам адвокатів — учасникам бойових дій — доцільно призначати комплексну психолого-психіатричну експертизу

— Чи часто доводиться братися за справи, де обвинувальний вирок винесено без адвоката?

— Такі випадки бувають і вони непоодинокі. Річ у тім, що на певному етапі слідчі вмовляють затриманого, аби він письмово відмовився від допомоги адвоката в обмін на «лояльне» ставлення й мінімальне покарання. Людина лишається без захисту та може піддаватися нечесним маніпуляціям з боку правоохоронців. Хоча трапляються і випадки участі у справі адвокатів на шкоду клієнта, які нам доводиться виправляти. Але через корпоративну етику ми неохоче про це говоримо. Припускаю, такі колеги — колишні правоохоронці, які почали займатися правничою професією, проте залишили недолугі звички. Правда, слід визнати, і серед правоохоронців є порядні висококваліфіковані правники.

— Знаю, що адвокати про такі речі воліють не говорити, але чи не поділитеся, над якою справою працюєте нині?

— У подробиці не вдаватимусь, але це досить гучна справа, коли військовослужбовець на зупинці громадського транспорту на тлі гострого конфлікту вбив цивільну людину одним ударом ножа в серце. Суд першої інстанції виніс вирок — 9 років позбавлення волі, апеляція дещо пом’якшила — до 8 років. Ми з колегою підключилися на стадії касації. Наразі ми знайшли переконливі аргументи, аби скасувати ці вироки, призначити новий розгляд справи та кваліфікувати діяння за іншою статтею, з м’якішою санкцією. Наразі касаційна скарга по цій справі на розгляді Верховного Суду, але вважаю, що маємо серйозні шанси на успіх. Інші деталі — вже по закінченню процесу, що має відбутися у березні.

— Скажіть, судді під час винесення вироків беруть до уваги таке явище, як посттравматичний синдром?

— Посттравматичний синдром явище популярне для обговорення в соціумі, але не для застосування у праві. В кращому випадку ПТСР розцінять як пом’якшувальну обставину, якщо, звісно, адвокат обере активну позицію та стане обґрунтовано наполягати на цьому. В одній зі справ ми використали це як передумову чинника сильного душевного хвилювання, що змінює кваліфікацію злочину на менш тяжкий. Однак, якщо не проведена психологічна або комплексна психолого-психіатрична експертиза, то судді на таке явище не зважають. І їх тут можна зрозуміти. Вони мають вірити доказам, а не словам адвоката чи зовнішнім симптомам поведінки. Тому закликаю всіх колег, коли є хоча б мінімальна підозра про наявність у клієнта посттравматичного синдрому, а це — більшість учасників бойових дій — ініціювати таку експертизу й використовувати її результати задля поліпшення становища клієнта.