Павло Богуцький для "Українського права"
Судове розп’яття генерала Назарова – так у своєму зверненні до Президента України визначили вирок суду у справі генерал-майора Назарова, колишнього начальника штабу АТО, генерал-лейтенант у відставці Збройних Сил США Бен Ходжес та експерт Фонду «Потомак» доктор Філіп Карбер.
Гіперболізація, застосована професійним військовим, який провів чимало операцій у найбільш гарячих точках світу, та відомим військовим експертом, досить вдало характеризують увесь драматичний процес засудження до суворої міри покарання одного з керівників антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях.
Не має потреби аналізувати усі складні перипетії кримінального провадження, упереджено розслідуваного і упереджено розглянутого судом. Упередженість визначається не великим болем рідних загиблих, не непоправною та гіркою втратою 49-ти героїв України – військовослужбовців, які перебували на борту збитого терористами військово-транспортного літака ІЛ-76, та навіть не заздалегідь вирішеною у кабінетах слідчих, прокурорів і суддів долею генерала Назарова – він має нести відповідальність через те, що не скасував наказ про проведення військової операції з підкріплення особовим складом та озброєнням Луганського аеропорту.
Упередженість виявлена у тому, що до винесення рішення у кримінальному провадженні стосовно терористів, які знищили військово-транспортний літак і 49 військовослужбовців Збройних Сил України, винесено рішення стосовно військовослужбовця Збройних Сил України, який приймав участь у проведенні військової операції, керуючи діями сил та підрозділів, виконуючи не ним прийняте рішення про забезпечення підкріпленням Луганського аеропорту. Аеропорт був одним з важливих для окупантів об’єктів на шляху до захоплення території України в Луганській області та, який через це вкрай необхідно було утримувати за рішенням керівництва антитерористичної операції.
Упередженість виявилася можливо як навмисною так і неусвідомленою, що пояснюється відсутністю необхідної для прийняття законного рішення професійної компетенції.
Бен Ходжес і Філіп Карбер відверто заявили про неправомірність «цивільної криміналізації дій командування у бойових операціях» та про неможливість подібного на Заході, адже така «цивільна криміналізація дій командування у бойових операціях» дає жахливий сигнал військовим про нерішучість на полі бою, яка веде до самознищення.
Ось що є аксіомою воєнної безпеки – своєчасне прийняття та реалізація військових рішень, необхідних для успішного проведення бойових операцій, виконання плану проведення військової операції, незважаючи на ризики втрат і, навіть, загибелі.
У звичайному цивільному світосприйнятті усвідомити це складно, оскільки звичайний порядок життя не передбачає ні бойових дій, ні утримання бойових позицій, ні застосування сил, техніки та зброї. Звичайний порядок життя не зорієнтований на ведення війни та протистояння агресії. Звичайний порядок життя не вимагає брати зброю, ставати до лав захисників своєї землі.
Війна, ведення бойових дій – це інша, цілком протилежна звичайним цивільним умовам людського життя сфера, де діють особливі правила, що регулюють особливі, військові відносини. Оцінку таким відносинам може дати на основі знань і досвіду фахівець військової справи.
Професійний, вивірений знанням сучасного військового законодавства у його деталях та особливостях, заснований на компетентній оцінці дій військових під час виконання службових обов’язків у надскладних умовах проведення військових операцій, особливо – у бойовій обстановці, висновок можуть зробити виключно компетентний слідчий, прокурор, суддя, експерт, які мають відповідну військову освіту та військову підготовку.
Військова юстиція як система правового вирішення усіх складних питань та конфліктів, правопорушень, що стосуються військової діяльності, заснована на особливостях відповідної правової культури, що формується роками і має професійні ознаки. Саме це важливо для забезпечення воєнної безпеки, що є очевидним для країн-членів НАТО, що є очевидним для інших країн, які розуміються на особливостях вирішення завдань воєнної безпеки, розбудували боєздатні Збройні Сили та підтримують всебічно бойову готовність, і, що відверто з погляду на це ігнорується в Україні.
Питання – чому і хто стоїть за небезпечними для захисту держави рішеннями про знищення військових судів, військової прокуратури, хто зволікає зі створенням військової поліції та чи почують в Україні заклик друзів України, якими є Бен Ходжес та Філіп Карбер, не лише через засвідчене ними власне визнання цієї дружби, але через їхній біль за майбутнє української держави.
Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram