Єлизавета Чип, GALNET
На прикладі Львівської області «Львівська газета» покаже проблеми легального продажу деревини та причини існування масштабного тіньового ринку
Львівська область – одна з найлісистіших в Україні. Лісами вкрито 30% її території. Найбільше зеленого багатства припадає на Обласне управління лісового та мисливського господарства, що підпорядковується Державному агентству лісових ресурсів України. Щороку підприємства управління, а це 16 лісгоспів, національний природний парк та мисливське господарство заготовляють до мільйона кубометрів деревини!
Деревообробна галузь приносить області кожен десятий долар валютної виручки. Загалом на Львівщині зареєстровано півтисячі галузевих підприємств, тож попит на сировину надзвичайно високий. «Я би сказав більше – деревини на сьогодні дуже й дуже не вистачає навіть для своїх деревообробників Львівщини, – журиться заступник начальника Обласного управління лісового та мисливського господарства Юрій Гром’як. – Ми зараз маємо серйозний дефіцит по окремих породах».
«По дубу і буку просто шалена конкуренція», – додає Андрій Вовк, керівник підприємства «Укрлісхолдинг».
Деревообробники купують сировину на аукціонах, які щокварталу проводять лісгоспи.
На торги лісгоспи виставляють деревину, яку тільки планують заготовити, тобто продають ліс «з кореня».
Практика аукціонів з’явилася у 2005 році і, за словами Юрія Гром’яка, неабияк спростила лісгоспам процес реалізації: «Тому що ми не впливаємо на результати торгів, ми тільки виставляємо деревину і покупці, які мають право брати участь у торгах, купують її з лота. Хто більше заплатить – той купує».
Скласти собі ціну або майстер-клас з собівартості
Партію деревини, тобто лот, і її ціну, кожен лісгосп виводить самостійно.
«Відпускні ціни формуються через цінові коефіцієнти, – пояснюють у Самбірському лісгоспі. – Якість одного сортимента (виду продукції – ЛГ) приймається за базову і йому, як еталону, присвоюється коефіцієнтна одиниця». Еталоном для визначення цін на усю продукцію лісгоспу є та деревина, яка переважає у його лісах. У Самбірському – це ялиця.
Хоч обґрунтована вартість ялиці трохи більша тисячі гривень, та на аукціоні І кварталу 2018 року її ціна стартувала з півтори тисячі, тобто прибуток лісгоспу лише на одному кубометрі в чотири рази більший від задекларованих 83 гривень!
З 16 лісгоспів львівського управління детальну калькуляцію вартості деревини надав лише Радехівський.
Незважаючи на те, що відпускна вартість дубу біля восьми тисяч гривень та на аукціоні І кварталу 2018 року його ціна стартувала з дванадцяти, тобто рентабельність кубометру не задекларовані 40, а майже 134%!
Калькуляція собівартості викликає чимало питань. Наприклад, чому у 2017 році на заготівлю одного кубометру деревини лісгоспи управління витрачали вдвічі більше коштів, ніж господарства інших лісокористувачів? Ба більше! Згідно з Програмою розвитку лісового господарства Львівщини щороку робота лісорубів дорожчатиме!
Витрати на заготівлю під час рубок головного користування
Протягом п’яти років лісгоспи управління витратять на розробку лісу головного користування рекордні кошти – понад один мільярд 300 мільйонів гривень! У середньому заготівля одного кубометру деревини обійдеться у 461 гривню, тоді як розробка одного кубометру всихаючого насадження лише у 200 гривень. Хоча, по-суті, це одна й та сама робота: валка, трелювання (транспортування), складання.
«Їм треба десь гроші списати, показати, що менше заробили. От їх і списують на лісозаготівлю, – каже Віталій Майборода, член-кореспондент Лісівничої академії наук України. – Бо якщо вони покажуть, що заробили мільярд, треба буде податки більші платити, а так… бригаді лісорубів закриють по 461 грн за куб, на руки їм заплатять по 100, а мільярд осяде».
Безбожні ціни або економічний атеїзм в дії
Голова Асоціації деревообробників та лісозаготівельників Львівщини Микола Когут нарікає, що ціна лісу в області на 30% вища, ніж у цілому по Україні: «Коли один кубометр дубового пиловника діаметром 50 і більше сантиметрів в Стрийському лісгоспі коштує 16 тисяч гривень, а в Івано-Франківську до дев’яти тисяч разом із ПДВ. Ми кажемо, що так не має бути!» Але є! І заступник начальника Обласного управління Юрій Гром’як пояснює чому: «Якщо, наприклад, лісгосп на попередньому аукціоні продав якийсь вид продукції за 100 гривень, він не може на наступному аукціоні поставити його за 90. Та ціна, яка сформувалася на попередніх торгах і є ціною ринку».
По багатьох позиціях вартість деревини у Львівській області вже досягла максимуму та не припиняє свого щоквартального росту.
Порівняння стартових цін на аукціонах І кв 2018
«За такою ціною продають дуб? Реально? – Дивується керівник одного з підприємств, яке купує деревину поза аукціонами. – 630 доларів за кубометр дубу, з нього вийде 50% дошки, тобто кубометр цієї дошки повинен коштувати 1 200 доларів!» І це при тому, що її ринкова ціна від 6 до 11 тисяч гривень.
Варто зауважити, що більшість деревообробників, до яких зверталася редакція, відмовилися не те, щоб відкрито, а в принципі обговорювати ситуацію на ринку деревини: «Ніхто не хоче втрачати хороші стосунки з Управлінням, з лісгоспами. Всі хочуть дружити з монополістом, бо, на жаль, тільки він може надати цю сировину, – пояснює один із співрозмовників, – якщо хтось в чомусь їх звинуватить… Ми ж до них приходимо за лісом, а вони можуть сказати: «а сьогодні немає», «а завтра», «а післязавтра», а замість першого сорту дати третій. У них же постійно аргументів купа. Вони хочуть любові і якщо їх не любити, це може обернутися для нас економічними збитками». Тож з тих відчайдухів, які погодилися розказати про свій досвід, двоє просили не називати прізвищ та фірм.
Один з підприємців каже, що «сьогодні деревина, яка цікавить нашу фірму, в Польщі чи Словаччині коштує в межах 100 євро з доставкою на завод, а така сама деревина тут, в області, вже доходить до 80 євро, якщо хороший сорт, хороший діаметр. Тобто, 80 євро плюс доставка, як бачите, різниця не велика».
Маніпуляція якістю
До створення лотів лісгоспи підходять не менш творчо, ніж до ціни. Наприклад, нехтують вимогами Положення про організацію та проведення аукціонів формуючи «пересортні» лоти з деревини різної якості, ґатунку та геометричного розміру.
У цьому випадку зрозуміло, що підприємство купило 450 кубометрів якісної сировини (пиловника) для виготовлення продукції, але зовсім не зрозуміло, для чого йому 150 кубометрів дров? Є три варіанти. Перший: підприємство попередньо домовилося з лісгоспом, тож лот сформовано конкретного під його потреби – порушення конкурентного законодавства. Другий: лісгосп хоче чимшвидше продати непопулярну сировину (дрова), тож зловживає становищем і нав’язує її деревообробнику. Третій: дрова є дровами тільки на папері. Про популярність цієї практики говорять самі деревообробники.
Одне з найбільших споживачів деревини в усіх ресурсних областях України – волинське ТОВ «Цунамі», – у відповіді на запит розповіло, що «в основному, державні лісові господарства виставляють гірші сорти та менші діаметри деревини. При цьому, коли покупець здійснює відбір деревини, то під виглядом техсировини чи дров вибирає набагато якісніший та кращий ресурс за заниженою ціною». Тобто, офіційно на торгах підприємець купує дрова, але на місці, в лісгоспі, доплачує і забирає кращу деревину. Звісно, така «доплата» проходить повз державну касу.
Ще один спосіб занизити якість сировини – розкряжувати, тобто розпиляти стовбур на довгі колоди: «Дерево зрізали і лісгосп, для маніпуляції, виставляє його на аукціон у шестиметровій довжині. У тих шести метрах може бути три метри першого, надзвичайно хорошого сорту, фанери, а решта – другий сорт. Але вони (працівники лісгоспів – ЛГ), якщо є один сук, від початку і до кінця пускають його другим чи навіть третім сортом, от на тому держава втрачає, а вони (працівники лісгоспів – ЛГ) заробляють гроші», – розказує колишній майстер лісу Гаївського лісництва Дрогобицького лісгоспу Василь Дмитришин.
До прикладу, минулоріч Стрийський лісгосп під виглядом дров продав підприємцю оцей бук.
Згідно з лісорубним квитком, виписаним у переддень Нового 2017 року, на чотирьох виділах Роздільського лісництва (одне з 14 в орбіті Стрийського лісгоспу) заготовили близько 3,5 тисяч кубічних метрів деревини, з яких лише 800 (тобто 23%) – ділової, решта – дрова. І це при тому, що вихід ділової деревини у букових насадженнях під час рубок головного користування понад 50% – запевняє Віталій Майборода, кандидат сільськогосподарських наук з лісової таксації (таксація – облік та обмір лісу): «Коли ми (активісти – ЛГ) це викрили, вони (працівники лісгоспу – ЛГ) просто весь цей бук кинули на ділянці. І ми ніяк не могли зрозуміти: чому його не вивозять? А потім до мене дійшло: буку достатньо полежати пару місяців і він перетворюється на дрова, – розказує Майборода. – Цей весь бук один підприємець мав забирати, він заплатив за дрова, ясно, ще "кеш" докинув, і дуже бідкався, що його підставили, бо хлопці заборонили зрубану деревину вивозити».
На останньому квартальному аукціоні ціна за кубометр буку стартувала з 2 910 гривень, а букових дров – з 876 гривень. Стрийський лісгосп не визнає дрібних об’ємів і з дров формує мегалоти від 500 кубічних метрів. Різниця у ціні на 500 кубах – понад мільйон гривень! Хоч сума ймовірної «доплати» невідома, проте, порядок цифр зрозумілий.
Віталій Майборода впевнений, що окрім кубатури, лісгосп сфальсифікував і вік насадження: «Воно має десь 90 років, щоб там призначити оцю рубку (головного користування – ЛГ), треба було як мінімум 100 років».
Маніпуляція об’ємами
Величезні об’єми лотів, які містять від 100 до 1 000 кубів деревини – ще один головний біль деревообробників. До слова, об’єм автотранспортної партії від 10 кубометрів, а залізничної – в середньому 50. Тобто, в одному лоті може запросто опинитися від двох до 20 вагонів лісу, а це вже ешелон!
Зрозуміло, що за такі лоти не борються малі та середні підприємці, адже вони не в змозі купити об’єм більший за їх переробну потужність. Окрім того, певна пересортиця, завжди присутня в мегалотах, наштовхує на думку, що чекають вони не просто на великого, а на конкретного великого покупця.
«Для того, щоб більше учасників могли зайти і купити ту кількість сировини, ми просимо формувати менші лоти, нехай до 20 кубів. Деякі лісгоспи нас почули, а деякі… – Микола Когут робить паузу і продовжує, – на додаткових торгах ІІІ кварталу 2017 року, які проводили Стрийський, Бродівський та Буський лісгоспи, на тверду породу (це дуб і бук) не з’явився жоден учасник, а у Стрийського така ж ситуація була і на основних торгах. Чому? Тому що сильно завищена ціна і не правильно сформовані лоти».
Стрийське лісове господарство, хоч і найбільший лісозаготівельник Львівщини, та на аукціони виставляє чи не найменше лотів. Для наочності порівняємо його пропозиції з пропозиціями Дрогобицького лісгоспу.
Згідно з Положенням, на щоквартальні торги лісгоспи мають виставляти усю заготовлену деревину. Проте, вона реалізовується не в повному об’ємі, тож для розпродажу залишків проводять додаткові аукціони. ТОВ «Цунамі» помітило, що на квартальних деревини стає все менше, а на додаткових – її об’єм щораз збільшуються: «Залишається відкритим питання, чи в повному обсязі лісові господарства виставляють необроблену деревину на щоквартальні аукціонні торги?»
Закрити питання можна простим підрахунком…
З основного аукціону ІІІ кварталу не продано 11 тисяч кубометрів деревини, тоді як на додаткові торги виставлено 14,5 тисяч. І якщо у ІІІ кварталі залишок якимось дивом збільшився на 74 додаткові вагони, то у ІV вже на 109! Мабуть, під час очікування покупця деревина «розбухає». І найбільше «розбухає» в найбільшого Стрийського лісгоспу.
На додатковий аукціон ІV кварталу Стрийське лісове господарство замість 22 вагонів деревини виставило 161 і 113 з них лишилися незатребувані. Загалом, попри катастрофічний брак сировини, лісгоспи управління демонструють досить низький відсоток реалізації через аукціони: «Як правило, на торгах продається від 40 до 70% деревини», – каже Юрій Гром’як.
Можливо, вся «сіль» у тому, що нереалізований на біржах ресурс лісгоспи мають право продавати за прямими угодами? Один з деревообробників розказує, що «за прямими договорами ліс продають по стартовій ціні і багато фірм виживає за рахунок таких договорів. Тому що, якщо ваші потужності виробництва, наприклад, 300 кубів сировини на місяць, а ви на аукціоні змогли купити лише 50, то як вам далі працювати? Ідете в лісгосп, якщо є вільні ресурси, тоді можете їх купити по прямим угодам, (…) і не секрет, що виробники користуються цим».
Прямі угоди вигідні деревообробнику через відсутність конкуренції, а лісгоспам – через можливість особисто контактувати з покупцем.
В управлінні запевняють – за прямими угодами лісгоспи продають максимум 20% від усієї заготовленої деревини, при цьому приблизно 160-170 тисяч кубічних метрів вони лишають для власних потреб і переробки, ще 50 тисяч – для потреб соціальної сфери (як правило, це дрова для місцевого населення, лікарень, церков, АТО) і, орієнтовно, 400 тисяч кубів продають через аукціони.
Навіть «за грубим» підрахунком на прямі угоди припадає не 20, а 32% продажу, а окремі лісгоспи поза аукціонами продають близько половини заготовленого об’єму, принаймні, так виглядає. Наприклад, Бібрське лісове господарство за перші три квартали 2017 року виставило на аукціони 12,5 тисяч кубометрів деревини, тоді як за прямими угодами реалізувало близько 15,5 тисяч, тобто 49% від обсягу заготівлі. Крім того, лісгосп всупереч Положенню за прямими угодами продав в вісім разів більше деревини, ніж його аукціонний залишок.
Велика тінь грошового дерева
На товарно-сировинній біржі «Галконтракт», львівському майданчику для проведення торгів деревиною, акредитовано 227 підприємств: «Це учасники по всій Україні, – розказує керівник біржі Стелла Мамаєва. – Наших учасників, які безпосередньо працюють у Львівській області – 182». Тоді як за даними Львівської облдержадміністрації в області зареєстровано 539 деревообробників. Виходить, що на аукціоннах купує сировину лише 34% профільних підприємств.
Навіть якщо частина з 357 деревообробників «живе» за рахунок прямих угод, де бере ліс решта?
Один з підприємців ділиться досвідом купівлі деревини поза лісгоспами: «Ми два роки заходили на торги, брали ліс, ціна щораз піднімалася. Потім дивимося: є підприємці, які дають потрібний нам ліс по тій же ціні».
За логікою, перекупник, який продає деревину за стартовою ціною лісгоспів, аби заробити, має купити її дешевше, але лісгоспам заборонено продавати за цінами нижчими від аукціонних. «Я усвідомлюю, що є тіньовий сектор, і напевно, не малий, – каже Роман Филипів, директор департаменту економічної політики Львівської ОДА, – якщо хтось працює в тіні, то він десь бере цей ліс і бере його точно не від законних лісозаготівель. Це, по-суті, крадіжка, а якщо він краде – то в нього нижча собівартість, відповідно, руйнується конкуренція. Тому ми просили, і є відповідне доручення першого заступника голови ОДА, щоби постійні лісокористувачі та деревообробники повідомляли нам про те, де працюють тіньові суб’єкти господарювання». Ефективність цих заходів сумнівна, адже виглядає так, що саме лісгоспи підтримують життя в тіньових суб’єктах.
Навряд чи вуйко на фірі, який зрізав декілька дерев, може забезпечити потреби сірого ринку, а от безсовісні працівники лісового господарства – можуть, тож під маркою офіційних рубок з лісу виїжджають ешелони нелегальної деревини.
Лісники «у законі»
«Уся проблема в тому, що на кожному відведеному в рубку гектарі, а це, як правило, рубки головного користування, занижується кубатура, – каже член-кореспондент Лісівничої академії наук України Віталій Майборода. – Таксаційна похибка у 10% – це нормально і за «клятого Союзу» їм (працівникам лісгоспів –ЛГ) цього вистачало для життя, їм завжди вистачало, а тепер вже перестало вистачати. За 10% нерухомості не купиш, палаци не побудуєш, тепер їм і 200% мало».
«Занижена кубатура» – означає, що на ділянці під сокиру пустили більше дерев, ніж було відведено у рубку, по-факту, це крадіжка лісу посадовими особами.
Наприклад, у 2016 році Гаївське лісництво (одне з 11 в підпорядкуванні Дрогобицького лісгоспу) на трьох виділах 50-го кварталу провело «очистку лісу від захаращення». «При очистці лісу прибирають зламані та буреломні дерева», – пояснює колишній майстер лісу цього лісництва Василь Дмитришин. Проте, замість 164 кубометрів пошкодженої деревини різних порід ліс «очистили» від 390 "кубіків" відбірного дубу. Місцеві кажуть, що цей дуб "замовили" для виготовлення домовин.
Через цю незаконну рубку держава втратила майже півмільйона гривень.
Лісничий Гаївського лісництва Ігор Пагутяк фігурує у декількох кримінальних провадженнях по факту незаконних рубок. І одне з них стосується крадіжки деревини в урочищі біля села Михайлевичі.
Нещодавно ця сніжна пустеля була 150-річним дубовим лісом. Для жителів села він був пам’яттю (садили їх батьки і діди) та втіхою, адже це єдине «доросле» насадження у молодому лісі біля Михайлевичів. Проте, без погодження із місцевим населенням, лісництво відвело його у рубку головного користування.
Селяни засумнівалися у законності лісосіки і, як виявилося, не дарма. Екологічна інспекція нарахувала на ділянці 116 пнів, натомість лісгосп відвів у рубку лише 86 дерев, тобто 30 дубів, а це третина запланованої заготівлі, були просто викрадені: «Якщо взяти середній діаметр, любий з фахівців скаже, що це є 120 кубів ліквідної деревини або 2,5 вагони», – підрахував Василь Дмитришин.
Мабуть, викрадених дерев виявилося мало й зловмисники вирішили занизити вихід ділової деревини. Акт освідчення заготівлі каже, що на ділянці зрубано 445 кубометрів деревини, з яких лише 18% (82 кубів) ділової, решта – дрова. У таких одновікових насадженнях з дубами-свічками, вихід ділової деревини має бути щонайменше 50%, тобто не 82, а як мінімум 222 кубічних метри!
Окрім того, на ділянці лишили чотири сироростучих дуба, яких, за документами лісництва, просто не існує. Очевидно, їх теж планували поцупити, але щось завадило крадіям.
У цій справі говорять про п’ятьох потенційних підозрюваних: «Організатор і виконавець – лісничий Гаївського лісництва Пагутяк Ігор Степанович. Він родич Дейнеки (Анатолій Дейнека – начальник Львівського ОУЛМГ – ЛГ), Дейнека – шваґер Пагутяка (шваґер – брат жінки – ЛГ), – розповідає громадський діяч Орест Кулинич, який виступив заявником у цій справі. – Другий підозрюваний – це старший групи відводів ДП Дрогобицьке лісове господарство пан Вовчко, який дану ділянку відвів у рубку таким чином, що 30 дубів не вніс у польову-перелікову відомість, а це є документ суворої звітності, тобто очевидна підробка. Третій – майстер лісу по заготівлі Гаївського лісництва пан Микола Данилко, за підписом якого формувалися товаро-транспортні накладні відправки лісопродукції з цієї ділянки».
Аби озвучити наступних фігурантів справи потрібна невеличка ремарка. Рубку у 82 кварталі розпочали у січні 2016 року, а за дев’ять місяців, 7 вересня, директор Дрогобицького лісгоспу Василь Матяшовський за порушення трудової дисципліни звільнив Ігоря Пагутяка з посади лісничого і призначив виконувачем обов’язків Петра Герича, який і завершив цю рубку у січні 2017.
«Пан Герич є одногрупник, співкурсник пана Дейнеки і коли пан Дейнека одружувався, то пан Герич був в нього за дружбу на весіллі, – зауважує Орест Кулинич. – Герич – четвертий потенційний підозрюваний. Напевно, йому там щось залишилося, якісь крихти, адже основну масу самого вартісного дубу вивіз Пагутяк. П’ятий потенційний злочинець даної злочинної групи Дрогобицького лісового господарства – це інженер Анатолій Король. Він приймав ділянку в лісничого Герича і не помітив, що є «переруб», не порахував пеньки».
Розгляд справи триває і винних, поки не встановленно, тож відшкодувати селу Михайлевичі майже мільйон гривень збитків, завданих незаконною рубкою має… Дрогобицький лісгосп: «Земля ж під лісом належить селу, а не лісгоспу, лісгосп лише користується нею», – пояснює Василь Дмитришин.
Абсурдність ситуації у тому, що гроші від продажу нелегальної деревини отримали приватні особи, а збитки від її рубки покриває державний лісгосп. Більше того, за рішенням суду, який у червні 2017 поновив Ігоря Пагутяка на посаді лісничого, лісгосп має виплатити йому зарплату за місяці неробства. «Директор Дрогобицького лісгоспу Матяшовський звільнив його у такий спосіб, що знайшлася шпаринка (…). Рішення судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Степана Саса про поновлення Пагутяка є упередженим і не об’єктивним, – обурюється Орест Кулинич. – Зараз справа перебуває в апеляції».
До слова, у 2016 році лісничого Пагутяка звільнили у переддень реєстрації іншого кримінального провадження, в якому він теж фігурує. Справу за фактом незаконної рубки у 49 кварталі Гаївського лісництва суд протягом року тричі відправляв на доопрацювання, тож її розгляд триває досі.
У 2016 році Гаївське лісництво проводило прохідну рубку у 49 кварталі. Це фінальна стадія формування промислового лісу, її мета – прибрати з ділянки хворі та відсталі у рості дерева. Але замість 37 кубометрів кволих дерев, які були відведені у рубку, зрізали щонайменше 116 метрів кубічних відбірного червоного дубу.
Червоний дуб – цінна, рідкісна й дорога порода. На останньому квартальному аукціоні вартість кубометру пиловника сягала восьми тисяч гривень, тобто 116 кубометрів це 928 тисяч гривень, тоді як 37 кубів твердолистяних дров коштував усього 33 тисячі. Виходить, що лісництво «перестаралося» десь на 895 тисяч гривень.
Орест Кулинич каже, що «по Дрогобицькому лісовому господарству окрім цього кримінального провадження було ще 25, з яких тільки одне за 2014 рік, решта це 2015-2017 роки. Частина з них вже закрита. Тому що тоді Василь Дмитришин з тою лісовою мафією воював одноосібно, а один в полі не воїн. Він думав, що виявив незаконну рубку, а приїхала поліція і внесла по 246 статті, потім місяць-два «мусолила», гроші з лісників взяла – справу закрила. Особа винна у злочині не виявлена, матеріальні збитки не відшкодовані».
За інформацією Прокуратури Львівській області, за ознаками злочину, передбаченого статтею 246 Кримінального кодексу України «Незаконна порубка дерев» у 2017 році розпочато 184 кримінальних провадження, з них 55 закрито за відсутністю злочину, 103 у провадженні, 26 – направлено до суду з обвинувальним актом. Сума відшкодованих збитків за завершеними справами – 60 тисяч гривень, тоді як екологічна інспекція у Львівській області тільки за січень – листопад 2017 року оцінила шкоду від незаконних рубок у майже 5 мільйонів!
На жаль, факти крадіжки лісу, які фіксують перевіряючі та правоохоронні органи – лише крапля в морі. На думку активіста Ореста Кулинича «99% злочинів проти довкілля вчиняються свідомо посадовими особами державних лісгоспів, Управління лісового та мисливського господарства, працівниками комунального підприємства ОКС ЛГП «Галсільліс». Щорічно в такий спосіб приблизно мільярд гривень «осідає» в кишенях службовців». Враховуючи те, що річна реалізація лісгоспів управління теж сягає мільярда гривень, виходить, що обіг коштів на легальному та нелегальному ринках приблизно однаковий.
Корінь проблеми не лише у високій корупційній складовій галузі, а й в застарілих нормативах та недосконалому законодавстві. Наприклад, якщо факт «перерубу» можна довести підрахунком пеньків, то притягнути до відповідальності за фальсифікацію віку насадження або заниження виходу ділової деревини – майже нереально.
Закон беззаконня: теорія і практика
Стрийський лісгосп не лише найбільший лісозаготівельник Львівщини, а й найбагатший, адже опікується переважно цінними дубовими та буковими лісами. Лісгоспу підпорядковується 14 лісництв, і Роздільське – одне з них.
На фото 127-річний буковий ліс у Роздільському лісництві: «Рідко де в наших краях зустрінеш таке букове насадження, – каже Віталій Майборода. – Я маю на увазі, що тут буки дуже хороші і їх товарна структура дуже хороша, тут хворих дерев практично немає. При тих обсягах заготівель і враховуючи екологічну ситуацію в місті Миколаїв, поруч з яким знаходиться це насадження, воно більше користі приносить не як сировина, а як екологічний захист».
Проте, у 2016 році Роздільське лісництво провело тут перший прийом поступової рубки головного користування: «Це перший, так би мовити, підготовчий прийом деревини, під час якого треба акуратно, аби не пошкодити підріст, вибирати дров’яні, вітровальнонебезпечні дерева або ті, які можуть розщіпнутися, а на практиці виглядає так, що у перший прийом забирають найкраще», – ділиться враженнями від побаченого Віталій Майборода.
На ділянці заготовлено 352 кубічних метри деревини: 250 дров’яної і лише 40, тобто 11%, ділової. У той же час державне лісовпорядне виробниче об’єднання Укрдержліспроект, яке виготовляє плани лісогосподарських заходів, завізувало на цій ділянці близько 52% ділової деревини! Тобто звідси мало виїхати не 40, а 183 кубометри ділового буку!
Кубометр першосортного букового пиловника діаметром 50 і більше сантиметрів на крайньому квартальному аукціоні коштував 2 910 гривень, відповідно 40 кубів такого пиловника – це орієнтовно 116,5 тисяч гривень, а 183 куба – 532,5 тисячі. Різниця виходу ділової деревини лише на одній ділянці 416 тисяч гривень!
По-факту, довести заниження виходу ділової деревини можна лише в одному випадку: якщо розкряжований хлист (стовбур поваленого дерева, очищений від гілок, верхівки та пневої частини) з набитими бирками лежить біля пенька. «Відповідальності за таке порушення ніякої. Максимум – якась невеличка догана, – пояснює законодавчі колізії Віталій Майборода. – Якщо діловий бук відвели в дрова – це тільки намір, вони (працівники лісгоспу – ЛГ) ще нічого не вкрали. Той, хто робив відвід, ну, махнув лишній раз рашпаком (інструмент для маркування дерев – ЛГ), ну, забувся, а коли вони вже його зрубали і лишився пень – сказати, що дерево було діловим, а не дров’яним – майже неможливо: а може, воно було розколоте, а може, там гриб десь нагорі ріс?»
Якщо у 50-му кварталі перший прийом поступової рубки вже відбувся, то у 57-ому тільки-но зроблено відвід. Лісгосп планував розробити лише одну ділянку кварталу і забрати з неї 745 кубометрів деревини, проте, по-факту лісорубні квитки виписав на дві ділянки і вдвічі більший об’єм деревини.
За таких умов не дивує, що і Роздільське лісництво, і загалом Стрийський лісгосп регулярно перевиконує план заготівлі: «У 2017 році, наприклад, лісгосп планував зрубати 65,8 тисяч кубометрів деревини, а виписав лісорубних квитків і, напевне, зрубав на 17% більше – 77 з гаком тисяч кубів, – підрахував Віталій Майборода. – У 2018 році на території Миколаївської міської ради вони вже планують зрубати п’ять гектарів і 1,8 тисяч кубів, а скільки рубатимуть насправді – не відомо, якщо зрубають 10 гектарів і 3 тисячі кубометрів – я не здивуюся».
За лісорубними квитками у 57-ому кварталі під сокиру піде півтори тисячі кубометри деревини, з них лише 170 кубів, тобто 12%, ділової, тоді як Укрдержліспроект візує в п’ять разів більше – 56% (811,5 кубів). Тобто, з лісосік має виїхати не 3,5, а 16 вагонів ділового буку.
«Поділ на ділову, півділову, дров’яну деревину – це по старій радянській методиці, не по факту, як в Європі робиться, – каже Віталій Майборода. – Нашим, вочевидь, мало простору для заробітку, який лишають застарілі нормативи, і вони ділові дерева пускають як півділові, а півділові малюють як дров’яні».
Бук вважається стиглим, якщо йому від 100 до 113 років, а перестійним – у віці 120-140 років: «Там би (у виділі 6.1 57 кварталу – ЛГ) ще треба було мінімум 20 років почекати і тоді вже акуратно проводити цю рубку, – вважає Віталій Майборода. – Чому дається вилка 100-120 років? Тому, що в експлуатаційних лісах рубку можна починати у 100 років, а якщо ліса такі, як цей, ІІ-ої категорії – то в 120 років, а вони (лісгоспи – ЛГ) призначають в 113 років перший прийом, у 120 – другий, і все, за 7 років лісу немає».
Ліси ІІ категорії – це рекреаційно-оздоровчі ліси, в яких за радянського союзу рубки головного користування були заборонені. Наведені у приклад лісосіки Роздільського лісництва знаходяться саме у таких лісах. Сьогодні статус «рекреаційно-оздоровчий» не рятує від рубок головного користування, більше того навіть у таких лісах маніпулюють віком, штучно «зістарюють» недостиглі насадження, аби чимшвидше призначити у рубку і, відповідно, збільшити об’єм заготівлі.
Згідно з документами лісовпорядкування буковий ліс 57-го кварталу має 113 років, перевірити це можна підрахунком кілець на деревах-взірцях, відповідно, їх потрібно зрубати і… потрапити під 246 статтю Кримінального кодексу «Незаконна порубка дерев». Тобто, до початку рубки довести, що насадження не стигле і визнати відвід незаконним – майже нереально. Так само як і по факту рубки, адже зрубане дерево можна «призначити» і хворими, і пошкодженими.
Поховання статків або ритуальні послуги від екс-родини
Запити на інформацію щодо заготівлі та реалізації деревини Стрийський лісгосп проігнорував. Телефоном домовитися про коментарі із директором Ростиславом Павлівим теж не вдалося – його мобільні не відповідали, а в Стрию журналіста ЛГ не пустили навіть на територію державного господарства, яке охороняється як військовий об’єкт.
Голос у домофоні повідомив, що ані директора, ані головного лісничого немає, буцімто вони на виїзді «у лісі», «у Львові», «у лісі Львова». Проте автівки біля лісгоспу, особливо білий Renault Duster (такий є у головного лісничого Олега Левчука та був в екс-дружини керівника лісгоспу Наталії Павлів), змусили засумніватися в їх відсутності.
Якщо великі гроші насправді люблять тишу і темряву, то у Стрийському лісгоспі створені усі умови для взаємності, а індикатором успішних товарно-грошових стосунків є його керівник – Ростислав Павлів.
Ростислав Павлів усе свідоме життя був державним службовцем. У 1997 році, відразу після закінчення львівського Національного лісотехнічного університету, він очолив Чортківський, а за три роки – Бережанський лісгосп Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства. У 31 рік він пересів у крісло керівника найбільшого лісового господарства Львівщини – Стрийського лісгоспу і з того часу, а це вже понад 12 років, є його незмінним директором. До слова, Павліви – такі собі «Кім Чени» Стрийського лісгоспу, адже до Ростислава Йосиповича це господарства очолював його батько.
За декларацією, все багатство Ростислава Павліва це майже 2,5 млн грн валютної готівки і… все. Проте, відсутність рухомого та нерухомого майна у власності, не означає, що його немає.
Наприклад, одна з двох доньок Ростислава Йосиповича – Інна дає йому покататися на своєму Ford Ranger 2015 року випуску. І все би нічого, але на момент купівлі автівки вартістю близько 30 тисяч євро Інні виповнився 21 рік, а власницею першої нерухомості вона стала у 18. Квартиру площею 211 квадратних местрів у місті Бережани Тернопільської області, мабуть, на честь закінчення школи із золотою медаллю, Інні подарував тато. Ростислав Йосипович придбав її ще у часи керівництва Бережанським лісгоспом. Варто зауважити, що це єдине нерухоме майно, яким будь-коли офіційно володів Павлів.
Згідно з декларацією живе керівник лісгоспу у будинку площею 472 квадрати, який разом із земельною ділянкою орендує в… колишньої тещі Юлії Максимець.
У 2011 році Максимець купила будинок разом із ділянкою у… своєї доньки, тобто екс-дружини Ростислава Павліва – Наталії. Оціночна вартість обійстя – більше мільйона гривень.
Окрім цього маєтку Юлія Костянтинівна має ще два: хату в Івано-Франківській області отримала у спадок, а будинок на… території Стрийського лісгоспу – купила.
До слова, у 2009 році Стрийське лісове господарство безкоштовно передало цей будинок своїй працівниці – завідувачці складу Ользі Матвіїв, буцімто, для покращення її житлових умов. Вочевидь, матеріальний стан завідувачки був гіршим за житловий і за декілька місяців вона продала будинок Юлії Максимець.
Доньку Юлія Костянтинівна також неабияк підтримує фінансово, але не задарма. У жовтні 2011 року вона надала безвідсоткову позику Наталії Павлів під заставу… 19-ти об’єктів нерухомості!
Отже, колишня дружина директора Стрийського лісгоспу віддала у заставу своїй матері: два гаражі в елітній новобудові у самісінькому серці Львова;
- земельну ділянку для садівництва із дачним будиночком у львівському кооперативі «Урожай»;
- дві земельні ділянки для садівництва із садовим будиночком у кооперативі «Медова печера», також у Львові;
- у місті Стрий чотири земельні ділянки на вулиці Лева Шанковського, а поруч, на вулиці Василя Барки, сузір’я з дев’яти ділянок, призначених для обслуговування житлових будинків.
На загал, фінансове зобов’язання Наталії Павлів перед матір’ю сягає майже 3,5 мільйони гривень. Вочевидь, цих грошей їй не вистачило, тож у січні 2012 вона позичила в мами ще майже 280 тисяч під заставу ділянки для будівництва у селі Бірки, що під Львовом.
Виходить, що жінка пенсійного віку у 2011 році звідкись взяла майже п’ять мільйонів гривень, які по-факту, віддала доньці: купила в неї ділянку з будинком (які зараз орендує екс-зять) і дала гроші в борг. До речі, гроші позичила аж на 20 років!
Виглядає так, наче в межах однієї екс-родини завдяки іпотеці намагалися розподілити й легалізувати майно та фінанси, і в цьому випадку розірвання шлюбу може бути зручною ширмою для приховування реальних статків директора лісгоспу та його родини.
Вочевидь, екс-подружжя Павлів любить дарувати нерухомість: якщо у 2011 році директор Стрийського лісгоспу подарував квартиру у Тернопільський області одній з дочок, то його колишня дружина зробила симетричний крок – подарувала розкішний будинок у Львові Павлів Наталії Ростиславівні, можна припустити, що це друга дочка екс-подружжя.
Триповерховий палац площею 754 квадратні метри із підземним паркінгом та басейном звели з шаленою швидкістю (фактично протягом 2010-2011 років) й… без відповідної дозвільної документації. Попри скандал та супротив громади, Наталія Павлів у судах відстояла право власності й узаконила самобуд. На момент дарування резиденції її оціночна вартість складала майже три мільйони гривень.
Теперішні володіння Наталії Павлів – це не лише двадцять об’єктів нерухомого майна у заставі, а й квартира площею 89,5 квадратних метри в елітній новобудові у центрі Львова. До слова, згідно майнового реєстру Наталія Володимирівна купила її у 2008 році за смішні гроші – 68 тисяч гривень, тоді як через три роки у тому ж будинку лише за два паркомісця отримала від матері вже 255 тисяч гривень.
Судячи з майна Наталії Павлів і його вартості, вона має бути видною фігурою у своїй галузі. Проте, в її трудовій діяльності вдалося розгледіти лише те, що з 2007 по 2011 рік вона, як фізична особа-підприємець, надавала послуги у лісовому господарстві та консультувала з питань управління і комерційної діяльності. Виглядає так, що донедавна «підпільну» кар’єру розвивала й екс-теща директора Стрийського лісгоспу.
У 2014 році Юлія Максимець стала співвласницею ТОВ «Мисливський рай», що спеціалізується на мисливстві та відловлюванні тварин.
«Мисливський рай» зареєстровано за місцем проживання іншого співвласника та за сумісництвом керівника підприємства Анатолія Цюка.
Як і Юлія Максимець, Анатолій Цюк у цій історії не стороння людина. Він працював інженером Стрийського лісового господарства, принаймні до 2011 року. Чи працює зараз – невідомо, адже від будь-яких коментарів відмовився.
Системні збої
Система ретельно оберігає свої секрети, а тих, хто йде проти неї – карає. Наприклад, колишній майстер лісу Василь Дмитришин, який допомагав у цьому розслідуванні, став «колишнім» у 2015 році через свою активну позицію: «Його звільнення на 100% пов’язано із професійною діяльністю. У 2015 році Дмитришин, виконуючи посадові обов’язки спеціаліста лісової охорони, майстра лісу викрив понад 10 злочинних рубок до яких безпосереднє відношення мав його прямий начальник – лісничий Гаївського лісництва Ігор Пагутяк. Але через суди ми домоглися його відновлення на посаді», – розказує громадський діяч Орест Кулинич.
Дрогобицький лісгосп поновив Дмитришина на посаді майстра лісу у липні 2016 року, а згодом підвищив до головного мисливствознавця Дрогобицького району. Вочевидь, підвищення зумовили не лише високі професійні якості працівника, а й необхідність дистанціювати його від «лісових справ». Проте, нова посада Василя Дмитришина не заспокоїла і через це страждає його автівка, яку вже двічі намагалися підпалити.
До фахового таксолога, члена-кореспондента Лісівничої академії наук України Віталія Майбороди застосували інший метод. У квітні 2016 року він виступив незалежним експертом у програмі «Українські гниди» в Карпатських лісах», яку підготувала газета «Наша версія».
Після публікації розслідування у Youtube до Віталія Майбороди позвався директор Славського лісгоспу Сергій Кокоць. Незважаючи на те, що Майборода був лише консультантом, не робив і тим паче не оприлюднював відео, Кокоць вимагав видалити програму з мережі та спростувати викладений матеріал у той самий спосіб, в який був розповсюджений. Згодом, до позову Славського лісгоспу приєднався позов Анатолія Дейнеки. Керівник Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства написав заяву до суду як приватна особа: «Це є позов третьої особи, оскільки Віталій Майборода у відеоролику певними висловлюваннями завдав Дейнеці Анатолію Михайловичу значної моральної шкоди, тому він просить суд стягнути з Майбороди 100 тисяч гривень моральної компенсації», – каже Орест Кулинич, який представляє Майбороду у суді. Попри те, що Анатолія Дейнеку неодноразово викликали дати свідчення – у суді він жодного разу не з’явився. «Відповідних аргументів і доводів Дейнека чи його адвокати не надали, тому протягом судових засідань червня-серпня 2017 року ми домагалися того, щоби експерти визначили ступінь психологічної травми, яку отримав Дайнека від перегляду того відео, – інформує про ситуацію на «полі бою» Орест Кулинич. – Ця справа перебуває у Пустомитівському суді, і на даний час призупинена, оскільки проводиться судово-психологічна експертиза».
Але з її проведенням не квапляться і коли вона відбудеться, поки, невідомо. Впевнено у цій справі можна сказати лише про те, що її розгляд буде складним і тривалим.
Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram