Під час слухань на тему: "Проблеми реформування системи пенсійного забезпечення" в Комітеті з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, його голова, народний депутат України Галина Третьякова, торкнулась теми виконання рішень Конституційного Суду України.
Про це повідомляє Резонанс 13 жовтня із посиланням на Судово-юридичну газету.
За її словами, починаючи з 2009 року, Конституційний Суд виніс декілька рішень, які стосуються системи пенсійного забезпечення, і які не виконуються. Нардеп сказала, що відповідно до Конституції рішення КСУ є нормами прямої дії (насправді нічого подібного в Конституції не міститься; там написано, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов’язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені - ред.).
Водночас депутат нарікає, що законом не урегульовано в який спосіб Уряд має виконувати рішення Конституційного Суду у тому разі, якщо прийняте рішення КСУ є ретроактивним, тобто повертає порядок нарахування пенсій на попередні засади.
Вона нагадала, що для того, щоб вирішити це питання нею був поданий законопроєкт про те, яким чином рішення КСУ набирають чинності.
На думку нардепа, якщо Конституційний Суд приймає рішення, які розбаланасовують державний бюджет (бо згідно статті 95 Конституції України держава прагне до збалансованості бюджету України), то він повинен зазначити, яким чином Кабінет Міністрів України повинен врегулювати це питання, особливо, коли рішення КСУ повертає норми пенсійного законодавства всередині року, і Уряд вже не може врахувати ці фактори в бюджетному плануванні.
Мова йде про сумнозвісний законопроєкт № 3300 від 03.04.2020, саме в ньому закладена норма про переїзд КСУ до м. Харкова.
Третьякова пропонує доповнити статтю 97 вищезазначеного Закону частиною третьою наступного змісту:
«Стаття 97. Порядок виконання рішень та висновків Суду
Якщо Конституційний Суд України визнав неконституційним закон України (його окремі положення), відновлення дії такого закону України (його окремих положень), що регулював відповідні суспільні відносини, здійснюється Верховною Радою України відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством України.»
Законопроєкт не підтримав Мінфін, зважаючи на відсутність можливості фінансового забезпечення його реалізації у поточному бюджетному році та терміну введення в дію.
Не підтримала пропозиції Третькової і ГНЕУ, яке у Висновку зазначило, що новели проєкту щодо розміщення у рішеннях Конституційного Суду України окремих приписів не мають під собою конституційної основи і не можуть бути оцінені позитивно.
Мова йде про зазначення в рішеннях КСУ, що прогалина в правовому регулюванні, яка виникла внаслідок цього рішення, усувається органом, що видав акт, визнаний Судом неконституційним (пропозиція змін до ч. 3 ст. 89 Закону), а також про порядок відновлення дії закону, що діяв раніше.
ГНЕУ нагадало, що на Конституційний Суд України у сфері законодавчого регулювання суспільних відносин покладена функція, що полягає в оцінці відповідності нормам Конституції України положень законодавства України, які втрачають чинність у випадку визнання їх неконституційними.
При цьому, немає підстав вважати, що Конституційний Суд України може одночасно вирішувати, у який спосіб має здійснюватись ліквідація прогалин у законодавстві (що виникнуть внаслідок прийняття рішення Конституційним Судом України) чи «відновлення» дії попередніх норм, тобто, по суті, керувати правотворчими повноваженнями інших органів.
Варто також зазначити, що саме формулювання питання про те, що внаслідок визнання неконституційними норм певного закону має «відновлюватись дія закону, що регулював відповідні відносини», є юридично некоректною.
У цьому відношенні Головне управління виходить з того, що при внесенні законодавцем змін до певного закону (у тому числі і при викладенні всього закону у новій редакції) відбувається не лише ухвалення нової редакції відповідних норм, але й припинення дії (втрата чинності) попередньої редакції. Слід брати до уваги, що припинення дії попередніх положень закону є свідомим рішенням законодавця, адже прийняття нових положень зумовлено саме тим, що законодавець вважає положення, які діяли раніше, недосконалими. Отже, після втрати чинності нормами закону питання про «відновлення» дії попередніх норм не може поставати в принципі, а виникає необхідність нового регулювання законодавцем відповідних суспільних відносин.
Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram