19 березень 2024, Вівторок, 06:54

Однією з місій на своїй посаді Артем Ситник вважає “збереження аполітичності НАБУ”

9 Грудня 2019г.
470c418ab40c4a2492e463658d798d36

Зеновія Суховерська, для Українського права

Як Ви бачите інституційний розвиток НАБУ в розрізі найближчих 3 років?

Треба зазначити, що важко описувати цей розвиток без співвідношення із САП, ВАКС і загалом із системою державних правоохоронних органів. Адже, незважаючи на те, що ми маємо інституційну та операційну, процесуальну незалежність, ми працюємо в тандемі із САП, прокурори якої забезпечують процесуальний нагляд у наших кримінальних провадженнях, та експертними установами.

Звичайно, уже пройшов відповідний проміжок часу від моменту створення НАБУ, і ми провели експертний аналіз із залученням міжнародних фахівців, які надали певні рекомендації щодо вдосконалення нашої роботи та подальшого розвитку. Акцент таких порад прив’язаний знову ж таки до взаємодії з іншими інституціями – парламентом, який повинен прийняти закони, судом, що виносить відповідні рішення та прокуратурою, яка проводить процесуальний нагляд за розслідуванням злочинів детективами НАБУ.

Які ще законодавчі зміни потрібні для повноцінної роботи НАБУ, для підвищення ефективності його роботи і взагалі результативності боротьби з корупцією?

Відповідь на це питання неможливо втиснути в жодне інтерв’ю. Оскільки процес законотворення в останні роки в нашій країні був достатньо хаотичним. Для правоохоронної системи піком таких процесів були «правки Лозового», які суттєво ускладнили проведення досудового розслідування та судового розгляду. Нещодавно частину з цих правок скасували. Перші кроки зроблені - і правоохоронній системі стало простіше працювати.

Але для ефективної роботи необхідно завершити формування законодавства, яке стосується функціонування окремих органів (Прокуратура, Бюро фінансових розслідувань, СБУ, ДБР). Зокрема, потрібно правильно провести розмежування їх повноважень щоб правоохоронну систему більше не розхитувало та провести ревізію кримінального процесуального законодавства на предмет виключення тих норм, які штучно створені для ускладнення процесу. Для цього повинні бути залучені наукові експертні кола та представники тих правоохоронних органів які застосовують ці норми на практиці. Це справді складний процес, але реальний.

Треба згадати інститут незаконного збагачення, який був скасований (варто зазначити, що інтерв’ю надано до моменту набуття чинності нового закону про незаконне збагачення – прим.). Ми вивчали досвід Литви, де кожен громадянин відповідальний за незаконне збагачення. Тобто коли людина не може пояснити походження своїх статків. Не тільки чиновники як у нас несуть відповідальність. Але вони довго йшли до того, щоб цей закон запрацював, приблизно 6 років. З’явились перші вироки, що були скасовані. Тоді ВС у Литві звернувся до КС із зверненням позовом, яке було досить схоже з нашим. Але КС прийняв рішення фактично на користь держави і вказав, що положення цього закону відповідає Конституції. У нас був ряд справ за цією статтею, зокрема відносно голови Рахункової палати, голови Державної аудиторської служби, одного з міністрів та багато інших, які були направлені вже до суду та почали рухатись до логічного завершення – до винесення вироку. Тоді з’явилось таке рішення КС, яким визнано неконституційність цієї норми. На жаль.

На сьогодні інститут незаконного збагачення поновлено. Треба зазначити, що положення нового закону не уступають по радикальності старим нормам, які були визнані неконституційними. Більше того - тут розширено можливості правоохоронної системи. Зокрема, з’явився інститут цивільно-правової ї спецконфіскації, тобто коли можна за позовом прокурора звертати на користь держави те майно, походження якого неможливо обґрунтувати законними джерелами. Тому радикальність нового закону дає ефективний інструмент в руки правоохоронних органів, але з іншого боку створює ризики, що в КС знову є всі можливості та підстави для його скасування.

В Україні триває реформа децентралізації. Велика частина коштів залишається на місцях, що підвищує корупційні ризики. Чи є достатнім кількісний склад працівників теруправлінь для того, щоб ефективно протидіяти в регіонах України?

Загалом граничний штат визначений законом (700 осіб – прим.). Зроблено багато – але нема основного – вироків по справам, які вже розслідувані. Коли вся антикорупційна інфраструктура запрацює повноцінно (НАБУ розслідує - САП підтримує державне обвинувачення - ВАКС виносить справедливі вироки), то можна буде виносити на розгляд питання щодо збільшення штату у всіх інституціях. Хоча тут знову ж його потрібно буде розглядати в комплексі, тобто щоб кількість детективів органічно співвідносилась із кількістю прокурорів та суддів ВАКС.

Щодо децентралізації, то існує також інша думка: надмірна концентрація коштів у столиці створює додаткові корупційні ризики, адже чиновники приймають рішення про розподіл цих коштів по регіонах. Тут навіть питання більше не корупційних ризиків, а підзвітності цих коштів.

Зрозуміло, що компетенція НАБУ визначається в першу чергу суб’єктним складом. Оскільки справи Бюро розслідує в основному стосовно діяльності топ-корупціонерів, які переважно знаходяться в Києві, тому й основні ресурси завжди будуть концентруватись в столиці. Хоча я вважаю, що кількість і самих територіальних офісів, і їх чисельності потребує збільшення, особливо в Західному регіоні, де є достатньо проблем з контрабандою. Звісно, що регіони мають свою специфіку, і саме вона обумовлює кількість територіальних офісів та чисельність їхнього штату.

На Вашу думку, чи ефективною була б модель – коли б НАБУ та НАЗК були єдиним органом, який би системно міг протидіяти корупції. От як, наприклад, в Польщі.

Треба сказати, що це не зовсім так. Адже в Польщі нема такої форми електронного декларування. Загалом досвід України є безпрецедентний по відкритості активів чиновників. Ніде таких глибоких перевірок декларацій не проводиться. Щодо суміщення цих функцій, то в світовому досвіді є різні варіанти. Деякі країни йдуть шляхом об’єднання цих офісів (Литва, Латвія), інші — розділяють ці функції (Румунія). В певних країнах взагалі нема спеціалізованого антикорупційного органу на кшталт НАБУ, який би розслідував такі справи, але є аналоги НАЗК. Наприклад, у Франції є аж 2 структури, які нагадують за функціями НАЗК, а розслідуванням антикорупційних справ займається загальна правоохоронна система. Необхідно обирати модель залежно від реалій України. Виходячи з того, що уже прийнято рішення про перезавантаження НАЗК, потрібно йти по шляху формуванню 2 інституцій, які будуть конструктивно та ефективно співпрацювати. Як це зараз відбувається, наприклад, з ГПУ.

А чи відбувається міжнародна співпраця з іншими аналогічними з Вашим правоохоронними органами? Якщо так - в якій формі, та які вже результати присутні в цьому напрямі?

Така співпраця йде постійно. Вона є пріоритетною для нас. По-перше, корупційні схеми рідко закінчуються в Україні — кошти зазвичай виводять за кордон. Тому в частині пошуку, розкриття цих схем та повернення активів така співпраця є надзвичайно важливою. По-друге, така співпраця дозволяє переймати найкращі методики розслідування. Останній приклад та результат такої співпраці із литовськими колегами – затримання колишнього директора Державної продовольчо-зернової корпорації України (ДП «ДПЗКУ»), який тривалий час був у розшуку. Зараз вирішується питання його екстрадиції. Також працюємо над форматом взаємодії в межах спільних міжнародних слідчих груп, який суттєво спрощує процедурні моменти у співпраці, що б могло збільшити оперативність та покращити якість розслідувань.

Цікавить питання – Вам, мабуть відомі імена топ-корупціонерів країни. Але є відповідний процес, який забирає досить багато часу до винесення вироку. Знову ж таки згадується досвід з Аль Капоне. Коли всім відомо, що він злочинець, а в результаті-покарали не за ті злочини, які він здійснював, а за ухилення від сплати податків. Ви погоджуєтесь з твердженням , що основне - злочинець у в’язниці?

Вважаю неправильним ставити так питання - посадити людину будь якою ціною. Особливо як це зараз популярно - шляхом медійного тиску. Тобто всі вважають особу злочинцем, і ця особа має опинитися ґратами незважаючи ні на що. Це неприпустимо. Принцип презумпції невинуватості є надзвичайно важливим для будь якої правової системи.

Відомо, що Антикорупційний суд розпочав роботу. Це, на Ваш погляд, все ж таки стане гарантією завершення антикорупційного ланцюга притягнення до відповідальності винних? Та яке відсоткове співвідношення виправдувальних вироків вважаєте допустимим?

Немає країн (крім тоталітарних), де б не було виправдувальних вироків. Основне - щоб вирок базувався на принципі законності та належних і допустимих доказах. Щодо роботи ВАКС, то це - питання часу. На мою думку, обрані судді розуміють, яку надію та відповідальність на них покладає суспільство та антикорупційні органи. Адже нас теж не влаштовує ситуація, коли роками чуємо звинувачення у свій бік в тому, що нікого не покарали та не посадили. А це питання не входить мандат до наших повноважень. Ми свою функцію виконали – провели розслідування, зібрали достатньо доказів та передали матеріали справ до суду. А вже суд має визначити ступінь винуватості і призначити справедливе покарання.

Крім того, нещодавні зміни до законодавства дозволили прибрати певні штучні перепони, які захист використовував для затягування розгляду справ. Останній приклад – ситуація з зачитуванням обвинувального акту стосовно колишнього голови ДФС. У ВАКС його зачитали за 10 хвилин. Однак цьому передували судові читання цього ж акту впродовж 2 (!) років і то, навіть не дочитали до кінця. Чому так відбулося? Бо закон дозволяв. Годі й казати, наскільки років затягнувся б судовий розгляд за таких умов… Але тепер такої можливості у захисту немає.

Якщо резюмувати, то запорукою ефективної роботи правоохоронної системи є:

- законодавство, яке створює ефективне підґрунтя для роботи правоохоронної системи з обов’язковим дотримання основних прав та свобод людини і громадянина;

-належним чином створені інституції, де працюють кваліфіковані кадри, які правильно застосовують це законодавство.

У якому форматі НАБУ як правоохоронний орган долучилося до формування ВАКС? Чи задоволені Ви його складом?

Формат єдиний: ще у 2016 році ми підписали меморандум про співпрацю з ВККС, в межах якого досліджували майновий стан кандидатів у судді. Щодо очікувань від ВАКС, то головне, аби судді здійснювали справедливе судочинство. Швидко та якісно.

А які найскладніші справи, на Вашу думку, зараз знаходяться в провадженні НАБУ?

В роботі НАБУ наразі близько 800 кримінальних проваджень, в межах яких 250 детективів розслідують корупційні схеми за участі топ-посадовців. Це впливові і часто публічні особи. Тому всі наші справи є складними, але кожна має свою особливість. Власне, НАБУ як раз і створили для розслідування саме таких справ. Ми не маємо пересічних кейсів.

Як і де Ви бачите своє майбутнє після роботи в НАБУ?

Прогнози моїх майбутніх кроків почались ще з моменту призначення на посаду і тривають безперервно. Але реалії такі: коли я подавав документи на конкурс, то у мене був намір створити такий незалежний орган, що буде ефективно виконувати ту функцію, яка передбачена в законі - протидія корупції у вищих ешелонах влади. І мені здається, що нам вдалося створити такий орган, що нарешті сколихнув касту недоторканних в Україні. Однією з основних місій на цій посаді я також вважав збереження аполітичності НАБУ. Хоча спроб затягнути в різні політичні ситуації було достатньо.

Сьогодні я є директором цієї структури і маю бачення досягнення такого розвитку, щоб в подальшому ефективність роботи цієї інституції незалежала від того, хто її очолить в майбутньому. Такі наміри і робота над їх реалізацією не дають можливості думати, що буде завтра.