Перш за все, нагадаємо, що Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211, з 12 березня введено карантин, а з 17 березня запроваджено ряд обмежень господарської діяльності.
Разом із цим, Законом України № 530-IX від 17.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» карантин, введений Кабінетом Міністрів України, визнано обставиною непереборної сили (форс-мажором).
Про це повідомляє Резонанс 5 квітня посилаючись на "ADER HARBER".
Отже, перше, що інтуїтивно приходить на ум, це послатися на форс-мажор та не виконувати свої контрактні грошові зобов’язання. Чи все так просто, як здається? Відповідь – ні.
Чинним законодавством передбачено ряд правових конструкцій, які можуть бути застосовані у існуючій ситуації, а саме: (і) форс-мажор; (іі) припинення зобов’язання неможливістю виконання (ст. 598 та ст. 607 Цивільного кодексу України); (ііі) зміна чи розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин; (iv) зупинення виконання.
Форс-мажор
Для застосування інституту звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) необхідно довести 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) наявність причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати зобов'язання, а також понесеними збитками. При цьому якщо боржник фактично продовжує вести нормальну господарську діяльність в умовах форс-мажорних обставин, суд, зазвичай, кваліфікує такі дії як підтвердження факту можливості виконувати відповідне зобов’язання (особливо грошове).
Отже, факт визнання законодавцем карантину, введеного Кабінетом Міністрів України, форс-мажором, не означає автоматичного звільнення необмеженого кола осіб від виконання своїх грошових зобов’язань. Кожна особа має довести в кожному конкретному випадку наведені вище факти.
Зазвичай, наявність обставин форс-мажору засвідчується сертифікатом Торгово-Промислової Палати України (ТПП). Однак, як свідчить поточна судова практика, сам по собі сертифікат ТПП не є абсолютною гарантією звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, адже суди самостійно досліджують наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на можливість виконання зобов’язань за договорами.
Для кредитних договорів та інших грошових зобов’язань суди встановлюють підвищений тягар доведення надзвичайності обставин непереборної сили, неможливості попередити завдання шкоди та причинно-наслідкового зв’язку. Проведений аналіз демонструє, що практика на користь боржника в кредитних правовідносинах відсутня.
Окрім того, наявність обставин звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання не звільняють від обов’язку сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Обов’язок виконати зобов’язання в натурі залишається, незважаючи на наявність форс-мажорних обставин. В цьому випадку кредитор може скористатися як механізмами, передбаченими в способах забезпечення зобов’язання (наприклад, в позасудовому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки), так і звернутися до суду із вимогою виконати зобов’язання в натурі. Кредитор може скористатися будь-якими правами, закріпленими в договорі, які не є цивільно-правовою відповідальністю.
Зауважимо, що чинним законодавством не передбачено безумовного продовження строку дії договору та строку виконання зобов'язань у випадку виникнення форс-мажорних обставин.
Разом із цим, чинне законодавство дозволяє сторонам на власний розсуд врегулювати правовідносини, що виникають у зв’язку із форс-мажорними обставинами. Отже, в кожному конкретному випадку у першу чергу необхідно вивчати договір.
Варто зазначити, що 02.04.2020 Торгово-промислова палата України опублікувала інформаційне повідомлення, в якому повідомила, що неможливість виконання кредитних, лізингових, орендних та інших зобов’язань, пов’язаних із відсутністю коштів не буде вважатися форс-мажорними обставинами. Не виключено, що позиція ТПП зміниться у майбутньому. Якщо ні, то слід враховувати, що зобов’язати ТПП видати сертифікат у судовому порядку наразі не видається можливим через доктрину поділу влади і неможливість суду підмінити інший орган. Проте, сторони у договорі можуть передбачити і інші способи засвідчення фактів форс-мажору.
Припинення зобов’язання неможливістю виконання
Цивільній кодекс України передбачає таку підставу для припинення зобов’язання як неможливість виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ч. 1 ст. 607). Зобов’язання може бути припинене як повністю, так і частково (ч. 1 ст. 598 ЦК України).
У даному випадку наявність обставини, за яку жодна із сторін не відповідає (обмежень, запроваджених в результаті карантину), вбачається очевидним. Це визнано і на законодавчому рівні для орендних правовідносин (див., наприклад, Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 553-IX).
Проте, для припинення зобов’язань, це недостатньо. Потрібна наявність неможливості виконання, що спричинена саме такою обставиною. При самому консервативному трактуванні, для грошових зобов’язань це має бути неможливість здійснити платіж внаслідок збоїв у роботі/ зупиненню роботи платіжних систем. Відсутність грошових коштів не є неможливістю виконання грошових зобов’язань.
Отже, навряд чи можна використовувати цю правову конструкцію для звільнення від виконання грошових зобов’язань.
Проте, якщо така неможливість існує для контрагента, то такий інструмент може бути використаний.
Зміна чи розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин
Чинне законодавство (ст. 652 ЦК України) передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, або змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Якщо із доведенням факту існування перших двох умов проблем не виникне, то останні дві умови будуть існувати далеко не завжди. Варто зазначити, що неможливість досягнення стосується саме немайнової мети. Якщо при виконанні договору сторона одержить замість 1 млн. – 500 тис., то це, на мою думку, не відповідатиме третій умові.
Позитивної судової практики зміни договору у судовому порядку наразі немає. Проблема полягає у складності досягнення балансу інтересів сторін.
Проте, вбачається, що з кредитними правовідносинами, перспектива змінити договір у судовому порядку може бути. Така точка зору грунтується на наступному.
НБУ рекомендував банкам реструктурувати кредити позичальникам, які постраждали від карантинних обмежень. Зокрема, НБУ надіслав банкам лист, відповідно до якого банкам рекомендовано надавати позичальникам «кредитні канікули», а також тимчасово запровадив особливі правила застосування вимог Положення № 351 «Про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями». Кредити, які обслуговувались станом на 1 березня 2020 та будуть реструктуризовані до кінця вересня 2020, не вважатимуться такими, які мають ознаки дефолту.
Також, банкам рекомендовано застосовувати підходи до реструктуризації, передбачені Положенням № 97 (Положенням про організацію процесу управління проблемними активами в банках України). На думку НБУ, типові підходи є наступними:
- Звільнення позичальників від повернення основної суми кредиту за графіком на період не менше ніж період дії карантину / інших обмежень через пандемію.
- Позичальникам може бути запропонована капіталізація відсотків.
- Рекомендовано базуватися на припущенні, що відновлення платоспроможності відбудеться не раніше 3-го кварталу 2020 року.
Отже, якщо із банком не вдалось домовитись, то можна базувати свою вимогу змінити договір у судовому порядку на наведеному вище підході.
Що стосується розірвання договору, то цього досягти можливо при існуванні наведених вище умов.
Водночас, варто зауважити, що за загальним правилом договір є зміненим або розірваним з моменту набрання судовим рішенням законної сили. Отже, вимоги слід формулювати з урахуванням цього правила (передбачати ретроспективну зміну).
Зупинення виконання
Якщо контрагент не виконує договірні умови, то існує можливість зупинення виконання грошового зобов’язання на підставі ч. 3 ст. 538 ЦК України.
Так, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Про таке зупинення виконання обов’язково слід повідомити іншу сторону у письмовій формі.
Чи є пільги для бізнесу?
Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» передбачено ряд пільг для бізнесу, зокрема, встановлена заборона підвищення процентної ставки за кредитним договором на період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникнення, поширення і розповсюдження епідемій, пандемій, зокрема коронавірусної хвороби (COVID-19).
Наразі КМУ подав до ВРУ законопроект № 3419, яким пропонується надавати державні гарантії у забезпечення часткового (до 80 %) виконання зобов’язань пула (портфеля) резидентами України перед кредиторами.
До цього КМУ підтримав законопроект, яким пропонується надавати кредити малому бізнесу під державні гарантії.
Висновки
Враховуючи викладене, найкращий вихід із існуючої складної ситуації – домовитись.
Якщо ж домовитись не вдалось, то грошові зобов’язання, скоріш за все, доведеться виконувати.
Також, можна розглянути перспективу (і) розірвання чи зміни договору у судовому порядку, а також з’ясувати (іі) чи є умови для зупинення виконання зобов’язання.