Використання доказів, отриманих унаслідок підбурювання з боку поліції, не можна виправдати суспільним інтересом, оскільки в такому випадку обвинувачений із самого початку може бути позбавлений права на справедливий судовий розгляд справи. Про це йдеться в декількох рішеннях Європейського суду з прав людини (по справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Худобін проти Росії» тощо).
В інтерв’ю телепрограмі Слово Феміди він розповів про те, чому не вірить опитуванням, що визначають рівень довіри до суду; яким чином висловлювання державних діячів у ЗМІ впливають на авторитет судової влади; чому законодавча та виконавча влада в усі часи хотіла мати «ручний» суд.
Керуючись Законами України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та «Про судоустрій і статус суддів», Людмила Денісова звернулася до Голови Верховного Суду з проханням розглянути можливість узагальнити судову практику з питань застосування законодавства при вирішенні судових справ, що стосуються визначення місця проживання дитини у контексті рівності прав батьків.
Вбачається, що ВККС не має повноважень стосовно контролю та перевірки декларацій суддів. Зокрема, щодо достовірності й повноти зазначених у них відомостей, оскільки це питання належить до виключної компетенції НАЗК. Більше того, ВККС вочевидь має враховувати висновок ВС щодо застосування п.8 ч.1 ст.11 та ст.50 закону №1700-VII, викладеного у справі №814/886/17. Дана постанова набрала законної сили з дати її прийняття, тобто з 11.04.2018, є остаточною й не оскаржується.
Зависят от работы судебной системы и качества судей, которые туда придут и там останутся, и результаты работы правоохранительных органов. “Реформа сейчас очень важна. Мы видим на примере НАБУ, ГПУ, что большинство резонансных дел слушаются годами, решения, которые в них принимаются, иногда попросту шокируют, – говорит первый заместитель главы Госбюро расследований Ольга Варченко. – У правоохранителей нет никакой гарантии, что дело будет рассмотрено объективно и в разумные сроки. Это сравнимо с “русской рулеткой”, как правило, для обеих сторон! Задачи реформы не только запустить новых людей в систему, но и изменить менталитет и мышление системных профессионалов”.
Верховний Суд відмовив у відкритті провадження у зразковій адміністративній справі за поданням судді Окружного адміністративного суду міста Києва про розгляд справи за позовом до Генеральної прокуратури України. Про це повідомляє Резонанс із посиланням на прес-службу ОАСК.
Існування двох взаємовиключних норм не тільки є нелогічним, а й незаконним, оскільки порушує визначальний правовий принцип, тому, з огляду на загальні засади кримінального процесу, у випадку вирішення питання щодо можливості оскарження повідомлення про підозру у кримінальних провадженнях, які існували на момент набрання чинності п.п.11-27, 45 пункту 7 § 1 розділу 4 Закону, слід керуватися саме ст. 5 КПК України, яка розширює права особи.
На мій погляд, судова система законсервувалася остаточно. Не бачу серед нових членів Вищої ради правосуддя осіб, які б могли відстоювати незалежність суддів, незважаючи на особи порушника. Вони не захистять і суддів, яких дискримінують під час кваліфікаційного оцінювання.
Прокурор, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду касаційної скарги, не з’явився та не повідомив про причини своєї неявки! Справу відклали! Це є не чим іншим, як прояв неповаги, в першу чергу до Суду… Це не можливо сприймати нормальним, адже Верховний Суд – вища інстанція в судовій владі України…
Чим же обумовлено «особливе» ставлення Анатолія Селіванова до одіозного екс – заступника Генерального прокурора Олега Бачуна?
Аліна Товченко, ФейкАктив У понеділок, 29 січня, о 12:00 Касаційний адміністративний суд у складі нового Верховного Суду розгляне справу за участі Громадської ради доброчесності. Засідання відбудеться за адресою вул. Московська 8 (корпус 5).
Надія Печерська, для Резонансу 27 грудня 2017 року відповідно до Указу Президента Порошенко «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах» було ліквідовано Київський апеляційний адміністративний суд та утворено Шостий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві;