В Україні багато хто нарікає на корумпованість та заангажованість судової гілки влади. Але у медалі завжди є дві сторони. І друга – це тиск на суддів з боку політиків та прокурорських працівників.
Суспільству добре відомо: і за старої, і за нової влади було і залишається «телефонне право». Коли використовуючи психологічний тиск, суддю змушують приймати те чи інше рішення. Для таких випадків у Кримінальному кодексі України проти незалежних суддів завжди є доволі дієвий інструмент – стаття 375, яка передбачає кримінальне покарання до восьми років позбавлення волі за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.
Стаття 375 КК України і передбачений нею склад злочину не були результатом законотворчості 2001 року під час розробки нині чинного Кримінального кодексу незалежної України, а є копією зі статті 111 Кримінального кодексу Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки від 1 червня 1922 року.
Подібні статті містяться у кримінальних кодексах таких тоталітарних країн, як Північна Корея. Натомість європейські експерти неодноразово радили Україні скасувати статтю 375. Більше того, вважати, що недоброчесним суддям без ст. 375 буде можливість уникнути відповідальності – є юридичним невіглаством. Тому що склад злочину статті 375 є дублюванням основних складів злочинів, передбачених статтями 368 («Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою»), 364 («Зловживання владою або службовим становищем»), 366 («Службове підроблення»), 369-2 («Зловживання впливом»), 370 («Провокація підкупу»), 376 («Втручання в діяльність судових органів»), 377 («Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного»).
Відповідно для скасування такого прокурорського тиску на суддів до Ради мною був внесений законопроект «Про внесення змін до статті 375 Кримінального кодексу України щодо приведення у відповідність з рекомендацією експертів Групи держав проти корупції Ради Європи» № 2113-1 від 26.09.2019. Але Комітет з питань правоохоронної діяльності руками представників монобільшості навмисно провалив цей законопроект, відправивши його на доопрацювання суб‘єкту законодавчої ініціативи (тобто мені).
Однак, паралельно 55 народних депутатів, в тому числі й я, звернулися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України положень статті 375 Кримінального кодексу України. Наразі на розгляді Великої палати Конституційного Суду України знаходиться справа за даним конституційним поданням і проведено пленарне засідання.
Але, мабуть не бажаючи «ризикувати» з рішенням КСУ, представники «Слуги народу» , придумали новий план. Так раптово тиждень тому з‘являється Проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за постановлення суддею (суддями) упередженого судового рішення №3500 від 18.05.2020.
Законопроектом пропонується викласти новій редакції назву та диспозицію частини першої статті 375 Кримінального кодексу України та ще й доповнити статтю Приміткою.
У назві пропонується слова «завідомо неправосудного» замінити на «упередженого судового рішення».
Диспозицію частини першої пропонується розширити та встановити, що постановлення суддею (суддями) упередженого судового рішення (вироку, ухвали або постанови), в якому завідомо неправильно застосовано норму матеріального права, або яке постановлено з грубим порушенням норм процесуального права, або в якому завідомо є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
У Примітці, пропонується зафіксувати, що судове рішення (вирок, ухвала або постанова) вважається постановленим з моменту складення суддею його повного тексту та проголошення або надіслання чи вручення хоча б одному учаснику судового провадження чи заявнику, за заявою якого було ухвалено відповідне судове рішення, його належним чином завіреної копії. У разі не надсилання судового рішення жодній особі – з моменту приєднання до матеріалів справи належним чином оформленого оригіналу судового рішення.
Отже, по суті:
- автори у диспозиції частини першої використовуючи такі творчі та вільні у тлумаченні вирази «упереджене судове рішення», «завідомо неправильно застосоване», «грубе порушення» «невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи», не тільки не вказують на однозначність правової визначеності, а ще більше сприятимуть тиску на судову владу з боку правоохоронних органів та створюють корупційну складову.
- представники «Слуги народи» фактично зареєстровали законопроект з порушеннями. Адже, відповідно до статті 100 Регламенту ВРУ альтернативними вважаються законопроекти, які містять положення, що регулюють однакове коло питань та повторюють за суттю положення щодо регулювання одних і тих же суспільних відносин. Альтернативний законопроект може бути внесений не пізніш як у 14-денний строк після дня надання народним депутатам першого законопроекту з відповідного питання. Але на розгляді ВРУ знаходяться законопроекту 2113 та мій 2113-1, які передбачають внесення змін до статті 375 КК, що зареєстровані ще у вересні 2019 року. Ці проекти включені до порядку денного третьої сесії ВРУ 9 скликання. Більш того, як я вже зазначав, на розгляді Великої палати Конституційного Суду України знаходиться справа за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень статті 375 КК України.
Поданий представниками монобільшості проект та її ж стараннями може бути «протягнутий» в сесійній залі. Тобто треба чітко усвідомлювати всіх правникам та суддям, що наразі відбувається. Залишення цієї статті продовжить практику органів прокуратури та правоохоронних органів притягнення будь-якого судді до кримінальної відповідальності як засіб тиску з метою прийняття певного рішення у справі. В який справах таким «важелем» будуть користуватися – зрозуміло. Саме в тих, де є політичний контекст та інтереси.
