В Україні достатньо норм у законодавстві, які дозволяють жорстко контролювати порушення ПДР. Але чомусь владі це ніяк не зрозуміло. Ключова проблема в тому, що МВС, Нацполіція, Мінфраструктури та місцева влада недбало ставляться до роботи та виконання власних обов‘язків. А подібні законопроекти, як вищезгаданий – це лише завуальоване намагання розширити повноваження Нацполіції. І це крок не до безпеки на дорогах, а до поліцейської держави.
Про «шалений принтер» в законопроектній роботі, напевно чули всі. Але вже настав той строк правління «зеленої влади», що кожен український громадянин не тільки чув, але й відчув вже на собі «покращення» від таких законопроектів. За останній рік, законодавча система України, яка й так була дуже далека від ідеалу, занурена в цілковитий хаос. Коли представники монобільшості одним законопроектом можуть внести зміни в частину чинного законодавства, а про іншу – забути. Створюють не тільки юридичні лакуни , а найстрашніше – конфлікти норм, вирішувати які немає кому при правозастосовчій практиці. Причина цього не тільки в тотальному юридичному та часто освітньому невігластві багатьох представників монобільшості. Але й у застарілих алгоритмах роботи Апарату Верховної Ради України, який налаштований так, щоб не особливо то й допомагати депутатам в законодавчій роботі.
30 вересня на засіданні Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності був серйозно розкритикований підготовлений Мін’юстом законопроект №3892 (далі — законопроект) щодо відшкодування шкоди потерпілим від насильницьких кримінальних правопорушень. Розкритикований і повернутий на доопрацювання. Під виглядом того, що у багатьох країнах є подібна практика, автори проєкту хотіли просунути незрозумілий та недоопрацьований механізм.
В Україні багато хто нарікає на корумпованість та заангажованість судової гілки влади. Але у медалі завжди є дві сторони. І друга – це тиск на суддів з боку політиків та прокурорських працівників.
Мені все рівно, яку «мишачу метушню» влаштували навколо цього законопроекту його лобісти та противники, які афілійовані з певним олігархом чи політичними силами. Але як юрист та колишній правоохоронець, я не можу спокійно споглядати як вчергове гвалтують Закон та юридичну логіку.
Маємо у вигляді новоприйнятого закону чергову «мильну бульбашку» від влади. Закон НІЧОГО не змінить в катастрофічній ситуації, що склалася для екології, навколишнього середовища та безпеки громадян. Збільшені адмінштрафи нічого не дадуть, адже накладати їх фактично немає кому. Кримінальні справи порушуватися не будуть, превенції також не чекайте – через некомпетентність Нацполіції та невдалі «експерименти» та «реформи» над її структурою та компетентністю особового складу.
Намагання влади боротися із масовою спекуляцією товарів протиепідемічного призначення, що необхідні для запобігання поширенню пандемії коронавірусу – можна остаточно визнати імітацією. Адже практичний юридичний механізм Парламент надав. Але Уряд в умовах піку пандемії навіть не квапиться його використати, щоб зробити доступними такі необхідні для лікарів та населення товари. Доки українці , купляють за шалені гроші маски та антисептики сумнівної якості, урядовці та топ-політики плодять порожні за змістовністю відео-роліки та сумнівні за логікою та доцільністю карантинні обмежувальні заходи.
Прийняття 30 березня у першому читанні Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності» (в народі – «антиколомойського» закону») суспільству подали як безперечну перемогу. Звичайно, це політична перемога. Але як часто в останні роки буває в Україні «благими політичними намірами вимощена дорога в юридичне пекло».
Для того, чтобы отдельные профессиональные “активисты” не разносили очередную “зраду” о том, что этот проект закона якобы тормозит реформу прокуратуры, решил, как один из его соавторов, объяснить основные положения документа и для чего они предлагаются.
Ціла доба владою була витрачена на продукування юридичної нісенітниці та недолугих піар-заяв, які не будуть нести в собі жодних конструктивних наслідків для процесу розслідування цієї авіакатастрофи. Скоріш за все така «бурхлива діяльність» була спродукована, щоб лише відволікти увагу суспільства від скандалу навколо відпустки Зеленського в Омані