» Окремі питання удосконалення діяльності правоохоронних органів: правовий аспект

15 октябрь 2021, Пятница, 23:16

Окремі питання удосконалення діяльності правоохоронних органів: правовий аспект

27 апреля 2021г.
0
Фото: ЗіБ
Фото: ЗіБ

Ігор Цюприк

Вже 12 років органи кримінальної юстиції знаходяться у стані перманентних реформ.

Такий стан негативно позначається на рівні довіри громадян до правоохоронних органів. Про це свідчать, наприклад, результати загальнонаціонального дослідження, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» спільно із соціологічною службою Центру Разумкова 
з 3 по 9 липня 2020 року. Думка українців щодо змін у безпеці та громадському порядку протягом року (з червня 2019 року по липень 
2020 року) розділилася: 43% респондентів вважають, що змін взагалі не було, а 44% громадян відчули зміни на гірше. Позитивні зрушення помітив лише кожен десятий (9%).

Дослідження відображає низький рівень довіри до правоохоронних органів. Як наслідок, не забезпечується ефективна реалізація громадянами своїх прав і свобод, у тому числі під час порушення та здійснення кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Водночас слід наголосити, що така безальтернативна норма на практиці викликає багато проблем.

За допомогою внесення відомостей у ЄРДР відбувається боротьба з конкурентами, «врегульовуються» невдалі господарські відносини, блокується діяльність суб’єктів господарювання.

Активісти і псевдоактивісти вважають, що просто зобов’язані вимагати порушення кримінальних проваджень з будь-яких приводів, у т. ч. тих, що не мають нічого спільного з реальними кримінальними правопорушеннями.

Це далеко не повний перелік недобросовісного використання положень ст. 214 КПК України.

Крім цього, не рідко заяви чи повідомлення можуть стосуватися адміністративних, цивільно-правових відносин, та не містити ознак кримінального правопорушення або взагалі бути помилковим, що зумовлює їх додаткову перевірку.

Відсутність у КПК України процесуальних фільтрів, які б унеможливлювали повторні однакові скарги, зумовлює те, що одні й ті самі заяви про вчинення кримінального правопорушення і, відповідно, скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, дізнавача направляють по декілька разів, змінюючи лише дату їх подання.

Наприклад, протягом періоду з 05.09.2010 до 01.03.2020 р. від одного заявника тільки до Вищого антикорупційного суду надійшло 179 скарг на бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

За інформацією Офісу Генерального прокурора щорічно майже половина відкритих кримінальних проваджень закриваються 
за п. 1, 2, 4, 6 ч. 1 статті 284 КПК (встановлена відсутність події кримінального правопорушення; встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою; існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню).

За таких умов слідчі замість того, щоб зосереджувати увагу на розслідуванні реальних кримінальних правопорушень витрачають час на процесуальне оформлення початку досудового розслідування, перевірку заяви шляхом проведення слідчих (розшукових) дій і лише потім закривають провадження.

За даними МВС у мегаполісах у середньому один слідчий поліції розслідує 300 кримінальних проваджень, що свідчить про значне навантаження та позначається на якості здійснення кримінального провадження.

З метою економії ресурсів слідчі вже почали підміняти кримінальні процесуальні правовідносини правовідносинами, урегульованими Законом України «Про звернення громадян». Так, відомості, викладені у заяві чи повідомленні, вносяться до ЄРДР лише тоді, коли, на думку слідчого чи прокурора, вони дійсно містять дані, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення.

При цьому варто враховувати, що відповідно до положень ст. 214 КПК України слідчий чи прокурор має лише 24 години для вирішення цього питання. Якщо заява чи повідомлення, на думку слідчого, прокурора не містить таких відомостей, вони розглядають такі заяви чи повідомлення у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».

Разом з тим, цей нормативно-правовий акт має свою мету і певним чином урегульовує питання взаємодії громадян з державними органами, у тому числі з органами, уповноваженими на здійснення досудового розслідування. Водночас слід зробити застереження щодо недопустимості підміни нормами цього закону положень, які визначають порядок реагування державних органів на одержання інформації про вчинені кримінальні правопорушення.

Крім того, відповідно до статті 12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним законодавством.

Неправильно розглядати заяви, які, на думку уповноважених суб'єктів органів досудового розслідування, містять відомості про кримінальне правопорушення, за правилами ст. 214 КПК України, а які таких відомостей не містять, – за правилами Закону України «Про звернення громадян», оскільки така ознака не може використовуватись як розмежувальна для цих двох видів звернень.

Із наведених підстав обґрунтованою є практика слідчих суддів, які визнають протиправною бездіяльність слідчих та прокурорів із невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, якщо заява, яка, на думку особи, що її подала, містила відомості про кримінальне правопорушення, однак була розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян» (лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 «Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування»).

За фактами невнесення відомостей до ЄРДР за наслідками розгляду заяв громадян про злочини, з метою поновлення своїх прав, громадяни подають також скарги до Уповноваженого ВРУ з прав людини.

У 2019 році до Уповноваженого ВРУ з прав людини надійшло 152 скарги з цих питань. За результатами встановлених порушень Уповноваженим надіслано до державних органів 738  актів реагування, з них 111 – до органів Національної поліції України, 406 – до органів прокуратури, 73 – до ДБР, 148 – до судових органів (Щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні за 2019 рік).

Слідчий суддя не є статистом у кримінальному провадженні, а прийняті ним рішення є результатом інтелектуальної діяльності на підставі оцінки представлених йому відомостей з точки зору права і кримінального процесуального закону. Отже, розгляд скарг на бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, обумовлює необхідність дослідження самої заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет того, чи може воно бути підставою для порушення кримінального провадження.

У таких умовах норма, яка була спрямована на реальний і ефективний захист потерпілих від кримінальних правопорушень та досягнення завдань кримінального провадження, має протилежний ефект.

Враховуючи викладене, наразі існує нагальна потреба у внесенні змін до ст. 214 КПК України, адже замість процесуальної економії, спостерігаються протилежні наслідки у вигляді необґрунтованих порушень кримінальних проваджень, абсолютно невиправданих ресурсних витрат, або ж незаконного невнесення відомостей до ЄРДР.

Із метою урегулювання цієї проблеми пропонується доповнити частину першу статті 214 КПК України абзацом другим такого змісту: «Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник місцевої прокуратури та їх перші заступники і заступники здійснюють нагляд за своєчасністю, повнотою та законністю внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань».

Також пропонується доповнити частину п’яту цієї статті новим абзацом такого змісту: «У разі відсутності у заяві, повідомленні про кримінальне правопорушення відомостей, передбачених пунктами 1-7 цієї частини, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин, здійснюють збір таких відомостей у порядку, визначеному законодавством».

Ухвалення запропонованих змін сприятиме удосконаленню процедури внесення відомостей до ЄРДР, забезпечить правильність кваліфікації, покращить якість здійснення кримінального провадження, що підвищить рівень довіри суспільства до правоохоронних органів та стане запорукою дотримання прав людини.

Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram

ЦюприкІВ
Ігор Цюприк Доктор юридичних наук