28 березень 2024, Четвер, 16:32

Наслідки законодавчого турборежиму: історія законопроекту №3892

5 Жовтня 2020г.
73342829 2343398062456337 6862746672535961600 N

Григорій Мамка для Юридичної Газети.

30 вересня на засіданні Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності був серйозно розкритикований підготовлений Мін’юстом законопроект №3892 (далі — законопроект) щодо відшкодування шкоди потерпілим від насильницьких кримінальних правопорушень. Розкритикований і повернутий на доопрацювання. Під виглядом того, що у багатьох країнах є подібна практика, автори проєкту хотіли просунути незрозумілий та недоопрацьований механізм.

Що хотіли змінити автори законопроекту

Коротко про зміст цієї законодавчої ініціативи. Нею пропонується запровадити положення, що потерпілий від насильницького кримінального правопорушення має право на відшкодування збитків у зв’язку з:

- втратою заробітку (доходу) через заподіяння шкоди здоров’ю;

- витратами на медичні послуги, купівлю лікарських засобів і медичних виробів.

У разі смерті потерпілого його близькі родичі або члени сім’ї мають право на відшкодування шкоди у зв’язку з витратами на його лікування та/або поховання. Якщо ж потерпілий знаходиться в медичній установі в загрозливому для його життя стані, відшкодування шкоди відбувається в невідкладному порядку. Розмір відшкодування не може бути менше 40% від встановленого на 1 січня відповідного року прожиткового мінімуму (у 2020 р. це 840 грн). Відшкодування шкоди, заподіяної насильницькими кримінальними правопорушеннями, здійснюють регіональні центри з надання безоплатної правової допомоги.

Також законопроект встановлює ставки збору на відшкодування збитків у разі постановлення судом вироку в залежності від ступеня тяжкості злочину.

Примітно, що для виплати відшкодування хочуть створити новий спеціальний державний фонд. Після проведення виплат держава стягуватиме зі злочинця компенсацію у порядку регресу.

Хаос у термінології та механізмі

А тепер суттєві зауваження щодо цього законопроекту. Які, до речі, також були висловлені правоохоронними органами — офісом Генпрокурора, НАБУ, ДБР.

1) Запропонований законопроект не містить положень, які регулюють питання моменту виникнення права на отримання відшкодування шкоди потерпілим від насильницьких злочинів та строки його виплати. Про те, що спочатку взагалі має набрати законної сили обвинувальний вирок, мова у законопроекті не йде.

2) Законопроект містить термін «насильницьке кримінальне правопорушення». Що це таке, незрозуміло, адже його немає в КК України, і відповідні зміни до Кодексу законопроектом не пропонуються. Те ж стосується неузгодженості законопроекту з ЦК України в частині регулювання питання відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

3) Пропонується ввести «збір на ув’язнення», але його стягнення є предметом регулювання інших нормативно-правових актів. Крім того, неможливо визначити, який саме збір за своєю суттю мається на увазі. Уразі введення спеціального збору, що справляється в Україні відповідно до положень Податкового кодексу України, відповідні зміни необхідно відображати у Податковому кодексі у спосіб, передбачений його ст. 2. У разі введення спеціального збору в категорії судових зборів він має бути відображений у Законі України «Про судовий збір».

4) Пропонується визначити, що у разі перебування потерпілого «у загрозливому для життя стані» та відсутності родичів, членів сім’ї представник закладу охорони здоров’я може звернутися «із заявою про відшкодування витрат на медичні послуги», надавши «лише витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань» та виписку з «медичної амбулаторної карти (стаціонарного) хворого». Ми вже надали доступ до ЄРДР медичним працівникам? Добре ж зрозуміло, що запровадження «невідкладного» відшкодування шкоди на підставі лише заяви представника закладу охорони здоров’я створює корупційні ризики.

5) Не можна погодитися з положеннями законопроекту щодо розміру відшкодування шкоди, оскільки порушено принципи рівності перед законом. Так ст. 6 законопроекту передбачає можливість отримання відшкодування особою, яка не має підтвердження розміру фактичного заподіяння їй шкоди кримінальним правопорушенням (у розмірі 40% від мінімального розміру відшкодування, тобто 336,4 грн). Водночас такого права позбавлена особа, яка підтвердила заподіяну шкоду в розмірі, меншому, ніж мінімальний (приміром, підтверджено 840 грн із 841 грн).

По тексту законопроекту №3892 ще багато таких неузгодженостей. Отже, проект — це той випадок, коли вдається ще на рівні розгляду в Комітеті зупинити чергову законодавчу новелу від влади, яка вносить ще більше хаосу в чинне законодавство. Зауважу, що в нинішніх умовах таке трапляється нечасто. Частіше подібні неузгоджені й відверто нелогічні законопроекти на засіданнях комітетів без фактичного аналізу рекомендують Раді прийняти в першому читанні і «доопрацювати» до другого. І як розуміємо, таке «доопрацювання» потім відбувається лише умовно. В цьому й полягає суть законодавчого турборежиму нинішньої влади.

Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram

мамка
Григорій Мамка Народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, доктор юридичних наук